Постанова 4804 № 226/1487/21

Єдиний унікальний номер 226/1487/21 Номер провадження 22-ц/804/2424/21 П О С Т А Н О В А Іменем У К Р А Ї Н И 24 листопада 2021 року Донецький апеляційний суд колегією у складі: Судді-доповідача Никифоряка Л.П. Суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б. розглянувши відкрито в залі судових засідань у Донецькому апеляційному суді в м. Бахмут справу що виникла з кредитних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участі третьої особи Приватного нотаріуса Богатова Сергія Георгійовича про визнання договору іпотеки припиненим, в якій подано апеляційну скаргу Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року (головуючий у 1 інстанції Коваленко Т.О.), В С Т А Н О В И В: 15 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - надалі Банк в якому просила визнати договір іпотеки припиненим. В обґрунтування позову заявник посилалась на те, що між нею та Банком 09 березня 2006 року було укладено кредитний договір № D01FGK01000024, в забезпечення виконання зобов`язання за основним договором того ж дня укладено Договір іпотеки № D01FGK01000024 та передано іпотекодержателю житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 82,1м2. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2015 року стягнуто солідарно на підставі договору поруки з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитними договором № D01FGK01000024 в розмірі 113 986,78грн та судові витрати в розмірі 1709,80грн. Постановою від 31 серпня 2020 року закінчено виконавче провадження на підставі повного погашення боргу, в зв`язку з чим, на думку заявника, наявні підстави для припинення іпотеки. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 08 липня 2021року позовні вимоги задоволено. Припинено договір іпотеки №DO1FGK01000024 від 09 березня 2006 року та припинено заборону відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі представник Банку висловив вимогу про скасування рішення та відмову в позові. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що погашення заборгованості, про яке заявляв позивач, відбувалося протягом тривалого часу та остаточне погашення здійснено майже через п`ять років після ухвалення судового рішення від 30 жовтня 2015 року. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що протягом цього всього часу позичальник фактично не виконував взятого на себе за кредитним договором зобов`язання та не сплачував за користування коштами у зв`язку з цим станом на 01 червня 2021 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 372 674,20грн. Також заявник стверджував про те, що наявність судового рішення про задоволення позовних вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання зобов`язання та неналежне виконання кредитного договору не може слугувати підставою для припинення іпотеки та зняття заборони відчуження нерухомого майна. На час розгляду справи відзиви не надходили. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, за відсутності сторін повідомлених про час та місце судового розгляду належним чином, також за відсутності третьої особи від якого надійшла заява про розгляд справи без нього, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. 09 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DO1FGK01000024 на підставі якого останній видано кредит на строк до 09 березня 2021 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 75 750,00грн на придбання житла, а також у розмірі 11 362,50грн на сплату страхових платежів /а.с.7-8 копія кредитного договору/. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № DO1FGK01000024 посвідчений нотаріусом Богатовим С.Г. 09 березня 2006 року реєстровий №2949633 /а.с.9-12/. Відповідно до копії рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2015 року у справі № 226/3350/15-ц позов Банку задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № DO1FGK01000024 від 09 березня 2006 року в сумі 113 986,78грн та судовий збір в розмірі 1 709,80грн /а.с.13-14/. Згідно постанов старшого державного виконавця Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сідак О.В. від 31 серпня 2020 року виконавчі провадження ВП № 51017217 та № 51344431 були закінчені, у зв`язку з виконанням судового рішення у повному обсязі /а.с.15-16/. У відповіді на звернення ОСОБА_2 . Банк надав відповідь про неможливість зняття обтяження з заставної нерухомості через неповне погашення боргу /а.с.18-20/. У відзиві на позовну заяву Банк надав розрахунок заборгованості за договором № DO1FGK01000024 від 09 березня 2006 року станом на 01 червня 2021 року у розмірі 372 674,20грн /а.с.39-47/ Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на відсутність боргу позивача перед відповідачем за кредитним договором в забезпечення якого було передано нерухоме майно в іпотеку; та виконання основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки. Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. За змістом частини 1 пункту 1 та частини 2 статті 11, частини 1 та 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; та до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положення статей 546, 575 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою (зокрема іпотекою, як окремим видом застави), притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Виходячи з положень статті 572 ЦК України, статей 1 та 33 Закону України «Про іпотеку», в силу іпотеки іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом. Відповідно до приписів статей 2, 20, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статей 1, 7 Закону України «Про іпотеку» іпотека, як застава нерухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору, є приватним забезпечувальним обтяженням, яке підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеному Законом. Тобто інститут реєстрації спрямований на захист прав кредиторів від недобросовісної поведінки боржників та третіх осіб, в тому числі інших кредиторів. В розумінні пункту 1 частини 1 статті 593 ЦК України та статті 2 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. З матеріалів справи вбачається, що рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2015 у справі № 226/3350/15-ц яким стягнуто заборгованість за кредитним договором виконано боржником у повному обсязі, а отже відповідно до пункту 1 частини 1 статті 593 ЦК України та статей 2, 17 Закону України «Про іпотеку» право іпотеки також є припиненим. Доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача заборгованості за кредитним договором перед Банком у розмірі 372674,20грн за період з березня 2006 року по червень 2021 року є необґрунтованими, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та неустойку за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У даному випадку з моменту звернення банку до суду із позовом про стягнення всієї суми заборгованості 30 жовтня 2015 року Банк в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору щодо його строку дії та не мав права нараховувати проценти за користування кредитом в подальшому; заборгованість розрахована за період з березня 2006 року по 19 червня 2015 року була стягнута за рішенням суду та виплачена боржником. Відповідно до положень статей 2, 20, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються на підставі рішення суду або заяви іпотекодержателя, як особи, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи. Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Наведений висновок відповідає правовим позиціям викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, відповідно до яких спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини 1, 3 статті 12 ЦПК України). Тобто при зверненні з позовом про визнання припиненим зобов`язання на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача. Позивач довела належними та допустимими доказами виконання своїх кредитних зобов`язань, проведене належним чином, про що свідчить постанова державного виконавця. Зі свого боку відповідач не надав доказів наявності невиконаних зобов`язань, що випливають за кредитним договором від 09 березня 2006 року та не спростував тієї обставини, що виконання боржником зобов`язання було прийняте Банком як належне. Оскільки основне зобов`язання за кредитним договором є припиненим, то відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека також є припиненою. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи та правильність правових висновків суду, оскільки зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 листопада 2021 року. Судді: