Постанова 4803 № 179/9/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9014/21 Справа № 179/9/21 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору. В обґрунтування позову зазначив, що 20.03.2020 року позивач придбав у відповідача житловий будинок по АДРЕСА_1 . Ціна домоволодіння була обумовлена в сумі 85 000 грн. З відповідачем було домовлено щодо усіх істотних умов договору, а саме, що позивач спочатку сплачує першу частину 55 000 грн., а інші 30 000 грн. до кінця 2020 року, і після цього будинок буде оформлено на ім`я позивача. 20.03.2020 року позивач віддав відповідачеві першу частину грошей в сумі 55 000 грн., про що отримав розписку, з її дозволу вселився з сім`єю в будинок, і весь час проживає в ньому. 04.12.2020 року позивач сплатив відповідачеві залишок суми боргу за придбання будинку 30 000 грн., шляхом перерахування на банківську картку, реквізити якої йому надала відповідач. Однак до цього часу договір купівлі-продажу не посвідчено нотаріально, через відмову відповідача. Свою відмову відповідач мотивує тим, що вона передумала продавати свій будинок, так як їй немає де жити. На підставі наведених обставин, позивач звертається до суду та прохає визнати дійсним договір-купівлі продажу житлового будинку, визнавши за ним право власності на дане домоволодіння. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу (розписка) домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , укладений 20.03.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: А - будинок загальною площею 54 кв. м., житловою 24,2 кв. м.; а сіни; Б, Д, Е сарай; В гараж; Г літня кухня; г прибудова; Ж вбиральня; З літній душ; К колодязь; № 1-3 огорожа. Вирішено питання щодо судового збору. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Зазначає, що під час укладення договору купівлі-продажу (розписки) між сторонами не було досягнуто усіх істотних умов договору. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного Судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 11). 20.03.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складено розписку, згідно якої ОСОБА_1 продає будинок ОСОБА_2 за 55 тисяч, а інші 30 тисяч виплатити до кінця 2020 року (а. с. 15). Згідно довідки старостинського округу № 5 Магдалинівської селищної ради, ОСОБА_2 дійсно фактично проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 12). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з їх обґрунтованості. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно із частинами першою та третьою статті 206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону. Частиною 2 статті 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 209 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (частина 3 статті 640 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 657 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Колегія суддів зазначає, що істотними умовами договору є предмет, вартість та строк дії. Якщо продавець і покупець їх не узгодять, договір буде вважатися недійсним. Предметом договору можуть виступати будівля, споруда, квартира, нежитлове приміщення, а також інше нерухоме майно (ст. 656 Цивільного кодексу). В договорі повинна бути вказана така інформація: місцезнаходження нерухомості; адреса нерухомого майна; призначення об`єкту нерухомості; площа нерухомого майна; інші параметри, що дозволяють однозначно визначити предмет договору. Ціна нерухомості в договорі визначається сторонами угоди (ст. 691 ЦК). Покупець повинен сплатити за нерухомість вказану в договорі ціну, після прийняття нерухомості, якщо інше не встановлено договором (ст. 692 ЦК). Також істотними умовами вважаються такі умови, на яких наполягає хоча б одна зі сторін договору (ст. 638 ЦК). Тобто сторони можуть самостійно визначати умови договору, які не повинні суперечити законодавству. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 389/122/16-ц (провадження № 61-12634св18) зазначено, що «для визнання судом угоди дійсною повинен мати місце не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди». Колегія суддів звертає увагу на те, що надана позивачем розписка від 20 березня 2020 року про отримання грошових коштів за будинок (місцезнаходження, адреса, призначення об`єкту нерухомості, площа нерухомого майна та інші параметри, що дозволяють однозначно визначити предмет договору не зазначені) не свідчить про домовленість між сторонами щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу відповідно до вимог статей 638, 655 ЦК України, тому відсутні підстави вважати вказану розписку договором купівлі-продажу. Отже, між сторонами взагалі відсутній договір купівлі-продажу хоча б у простій письмовій формі, є лише розписка про отримання грошових коштів відповідачем, тому вимоги позивача про визнання укладеним договору купівлі-продажу будинку є безпідставними. Частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Враховуючи те, що вказана розписка не породжує для сторін прав і обов`язків, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави для визнання власником будинку за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 відсутні. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, оскільки частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони у встановленій законом письмовій формі вчинили правочин, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю або частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї його сторони. Таким чином, суд першої інстанції, дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки договір купівлі-продажу спірного будинку від 20 березня 2020 року (про укладення якого може свідчити лише розписка) був укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , без дотримання обов`язкових вимог чинного на момент укладення договору законодавства. Укладений у такій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна не може бути визнаний дійсним та не породжує для сторін прав і обов`язків й не може бути визнаний судом ОСОБА_2 власником спірного будинку за таким договором купівлі-продажу. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши вказані обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи, колегія суддів дійшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. На підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 362 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: