Постанова 4857 № 260/1132/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1132/21 пров. № А/857/18167/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О. Б., суддів Большакової О.О., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - суддя (судді) в суді першої інстанції Гаврилко С.Є., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправними дії; зобов`язати зробити перерахунок пенсії з урахуванням 100% підвищення починаючи з 01 січня 2018 року, провести перерахунок пенсії починаючи з 01 квітня 2019 року, відповідно до нової довідки, виготовленої Адміністрацією ДПС України згідно рішення Верховного Суду, яка була направлена відповідачу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у відповідності до заяви ОСОБА_1 від 09 квітня 2021 здійснити обчислення і перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки № 11/3847 від 25 січня 2021 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05 березня 2019 року, що підлягає врахуванню для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із врахуванням висновків суду, а також здійснити виплату перерахованої пенсії, із врахуванням раніше виплачених сум. Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при ухваленні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат щодо сплаченого заявником судового збору у розмірі 908,00 грн, тому у відповідності до вимог статті 139 КАС України, понесені заявником за подання позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні вимог відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване додаткове рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм права, що призвело до неправильного вирішення питання. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав. Приймаючи оскаржуване додаткове рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Частиною 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позовної позови немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивачем при зверненні до суду було заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2270,00 грн. Відтак, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 908,00 грн. Відповідно до квитанції № 8 від 16 березня 2021 року позивачем при зверненні до Закарпатського окружного адміністративного суду було сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн (а.с.5) Як встановлено, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Ухвалюючи зазначене рішення судом не було вирішено питання про судові витрати, у даній справі. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 260/1132/21 залишено без змін. Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Аналізуючи вищевикладені норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 260/1132/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 24 листопада 2021 року.