Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/8825/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/8825/21 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, постановлену в м. Миколаєві, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2021 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. - зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій. за 2020 та 2021 роки, відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум допомоги. До позовної заяви додано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивачка просить поновити строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо не нарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та зобов`язання нарахувати і виплатити вказану допомогу, як учаснику бойових дій, за 2020 рік відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. В обгрунтування заявленого клопотання зазначає, що вона проходила військову службу у Збройних Силах України, в період з 26.05.2020 по 25.12.2020 брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ в Донецькій і Луганській областях, тобто виконувала обов`язок щодо захисту Вітчизни. Враховуючи те, що вона була позбавлена можливості вільного отримання інформації, користування засобами зв`язку, комп`ютерною технікою, то строк звернення до суду із вимогою нарахувати та виплатити недоплачену частини щорічної грошової винагороди як учаснику бойових дій за 2020 рік є поважними. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку відмовлено. Повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в частині позовних вимог щодо не виплати ОСОБА_1 у 2020 році разової грошової допомоги до 5 травня, зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 р., якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо невиплати разової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році та повернуто позовну заяву в цій частині, ухвалити нове судове рішення, яким поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та зобов`язання нарахувати та виплатити вказану допомогу, як учаснику бойових дій, за 2020 рік відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Доводами апеляційної скарги зазначено, що в сучасних умовах на території України склалася загальна ситуація, за якої військовослужбовці, а особливо ті, які беруть безпосередню участь у відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації на сході України, є одними з найбільш уражених верств населення, які певною мірою позбавлені можливості своєчасного звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Необхідно врахувати суб`єктивне ставлення позивачки до самого порушення строку звернення до суду з позовною заявою, оскільки перебуваючи в умовах об`єктивних обмежень під час безпосередніх бойових дій та при несенні служби поза зоною бойових дій, позивачка перш за все думає про необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, про сумлінне і чесне виконання військового обов`язку тощо, як це передбачено Статутами Збройних Сил України, про захист життя мирного населення, яке знаходиться у неї за спиною, життя товаришів по службі та власного життя. У цьому випадку процесуальну поведінку позивачки не можна вважати пасивною, враховуючи обмежені можливості знати стан своїх прав, свобод та інтересів. До того, на відміну від пересіченого громадянина, позивачка, являючись військовослужбовцем, в умовах особливого стану значним чином позбавлена можливості вільно отримувати правову допомогу. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до п.3 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно з ч.2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обставини, які свідчать про поважність причин пропуску позивачем строків звернення до суду з вимогами визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік, у зв`язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку до адміністративного суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п.1, п.2, п. 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Згідно з ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною другою якої якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). З урахуванням наведеного, колегія зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась до суду із вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну грошову допомогу до 5 травня, зокрема за 2020 рік. Про розмір нарахованої, а відтак і виплаченої їй допомоги позивачка дізналась у день її фактичного отримання у травні 2020 року. До суду позивачка звернулась лише 30.09.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку. В обґрунтування клопотання про поновлення строку, позивачка посилається на її участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ в Донецькій і Луганській областях в період з 26.05.2020 р. по 25.12.2020 р. Проте, до суду з позовною заявою ОСОБА_1 звернулась тільки 30 вересня 2021 р., тобто більш ніж через шість місяців після повернення з районів проведення вказаних заходів, а тому наведені обставини не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних причин для його поновлення та про наявність підстав для повернення позовної зави. Аналогічну позицію викладено у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2021 по справі № 540/1602/21, від 21.07.2021 № 540/2454/21, від 28.07.2021 № 540/2361/21, від 29.07.2021 № 420/6687/21, від 16.08.2021 № 540/1787/21, від 16.07.2021 № 540/2197/21, від 08.07.2021 № 540/1435/21 та ін. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик