Постанова 4852 № 280/4561/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/4561/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (суддя Прасов О.О.) по справі №280/4561/21 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - в с т а н о в и В: Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося із адміністративним позовом до суду про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 21208,38грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань на загальну суму 21208 грн. 38 коп., у тому числі: у сумі 9299 грн. 52 коп. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; у сумі 11908 грн. 86 коп. з земельного податку з фізичних осіб. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року позов задоволено. Рішення суду мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань, які донараховані контролюючим органом та які в добровільному порядку відповідачем не погашаються. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині стягнення з нього земельного податку у сумі 11908,86грн. та в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач фактично посилається на неправомірність визначення контролюючим органом податкових зобов`язань з земельного податку, стягнення яких є предметом спору у цій справі. Позиція відповідача полягає у тому, що він не є платником земельного податку, оскільки позивачем не доведено, що він є власником або користувачем земельної ділянки. Крім цього, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції розглянуто справу без належного повідомлення відповідача, чим порушено його права на участь у судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості та з земельного податку з фізичних осіб. Заборгованість відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виникла на підставі винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень: 1) №0023940-5007-0829 від 12.07.2019, яким відповідачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік у сумі 2916 грн. 97 коп.; 2) №0023942-5007-0829 від 12.07.2019, яким відповідачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік у сумі 1467 грн. 79 коп.; 3) №0010194-5005-0829 від 18.03.2020, яким відповідачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у сумі 1645 грн. 21 коп.; 4) №0010193-5005-0829 від 18.03.2020, яким відповідачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у сумі 3269 грн. 55 коп. Таким чином, загальна сума заборгованості по податку на нерухоме майно склала 9299,52грн. Заборгованість відповідача з земельного податку виникла на підставі винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень: №6076-5002-0829 від 17.04.2018, яким відповідачу визначено грошове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб, за 2018 рік у сумі 3969 грн. 62 коп. №8796-5007-0829 від 28.03.2019, яким відповідачу визначено грошове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб, за 2019 рік у сумі 3969 грн. 62 коп. №19230-5005-0829 від 30.04.2020, яким відповідачу визначено грошове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб, за 2020 рік у сумі 3969 грн. 62 коп. Таким чином, загальна заборгованість з земельного податку з фізичних осіб складає 11908 грн. 86 коп. 24.07.2018 контролюючим органом сформовано податкову вимогу №21068-50/829, яку направлено на адресу відповідача та отриману останнім (а.с.21). Несплата відповідачем податкового боргу стала підставою для звернення контролюючим органом із позовом до суду. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги). Як вбачається з апеляційної скарги відповідач, не заперечуючи розміру податкового боргу з земельного податку та підстав його виникнення, вказує на те, що у позивача були відсутні правові підстави для визначення грошового зобов`язання з земельного податку. Тобто, підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції, відповідачем визначено обставини, які на його думу, свідчать про неправомірність винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, якими визначено грошове зобов`язання з земельного податку за період 2018-2020 роки. Такі доводи заявника апеляційної скарги, на думку суду апеляційної інстанції, не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідачем не розпочиналася процедура адміністративного та судового оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкові зобов`язання з земельного податку, у зв`язку з чим сума заборгованості набула статусу податкового боргу. Таким чином, оскільки грошове зобов`язання, яке визначене контролюючим органом, набуло статусу податкового боргу, то суд першої інстанції правильно вказав на наявність правових підстав для звернення контролюючим органом з позовом до суду про стягнення такого податкового боргу. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що з огляду на порядок узгодження податкових зобов`язань, які визначені контролюючим органом, у межах цієї справи не може бути надано оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, яким визначено грошове зобов`язання, оскільки така оцінка рішень контролюючого органу може бути надана лише під час безпосереднього оскарження рішень в адміністративному чи судовому порядку. Отже, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідачем не розпочиналася процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкові зобов`язання з земельного податку, то доводи заявника апеляційної скарги про необґрунтованість заявленого позову, в контексті неправомірності визначення контролюючим органом податкових зобов`язань, є безпідставними. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що встановивши обставини справи, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку останнім не сплачується, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 95.3 ст.95 ПК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Щодо доводів відповідача про розгляд справи судом першої інстанції у його відсутність, суд апеляційної вважає за необхідне зазначити наступне. Так, вказану справу розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до п.4 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, з огляду на предмет спору у цій справі, суд першої інстанції правомірно розглянув вказану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб за наявними у справі матеріалами. При цьому, матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції на адресу відповідача направлялася ухвала про відкриття спрощеного провадження у справі, натомість, вказана поштова кореспонденція не була вручена відповідачу з підстав незалежних від суду (а.с.28). Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи відповідача, з якими він пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норма матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі №280/4561/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Вступну та резолютивну частину проголошено 23.11.2021 Повне судове рішення складено 24.11.2021 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк