Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 398/1442/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 398/1442/21 Суддя І інстанції Авраменко О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Бака Ростислава Ростиславовича до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 09 березня 2021 року №94-ДК/0030По/08/01/-21; - провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, згідно з якою просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, оскільки позивачем не було попущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, з огляду на те, що постанову про накладення адміністративного стягнення від 09 березня 2021 року №94-ДК/0030По/08/01/-21 вона отримала 11 березня 2021 року, а з позовом звернулась 22 березня 2021 року, тобто у перший робочий день, після вихідних днів, на які припадає закінчення строку оскарження такої постанови. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно із п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. При цьому, згідно із ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. В свою чергу, згідно із ч.2 ст.123 КАС України визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, установлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Так, залишаючи без руху позовну заяву позивача, а згодом повертаючи її, суд першої інстанції вказав на пропуск строку звернення суду з адміністративним позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 09 березня 2021 року №94-ДК/0030По/08/01/-21, посилаючись на те, що оскаржити таку постанову позивач мала протягом десяти днів з її дня ухвалення, тобто в строк до 19 березня 2021 року включно. Водночас, роблячи висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд першої інстанції не встановив дату ознайомлення позивача з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення від 09 березня 2021 року №94-ДК/0030По/08/01/-21, а також наявність поважних причин для поновлення строку звернення до суду. Так, як вбачається з позовної заяви, позивач вказує на те, що отримала копію оскаржуваної постанови 11 березня 2021 року. Відповідно до реєстраційного штампу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області позовна заява про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 09 березня 2021 року №94-ДК/0030По/08/01/-21 подана та зареєстрована 22 березня 2021 року. Тобто, позовна заява подана у десятиденний строк, з урахуванням положень ч.6 ст. 120 КАС України, з моменту отримання оскаржуваної постанови. Разом з тим, з огляду на те, що позивач не була присутня під час розгляду адміністративної справи і винесення оскаржуваної постанови, у день складення такої постанови не отримувала її копії, то позивач має право на поновлення строку звернення до суду, у зв`язку з дотриманням нею десятиденного строку з дати отримання копії оскаржуваної постанови. Згідно ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що повернення позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 320, 321, 325 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2021 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 16 листопада 2021 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник