Постанова 4873 № 911/3830/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" жовтня 2021 р. Справа№ 911/3830/16 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Тищенко А.І. Скрипки І.М. секретар судового засідання: Білоус О.О. за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 26.10.2021, розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/3830/16 (суддя Бацуца В.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Ремторгустаткування» до Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Ремторгустаткування» (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (далі, відповідач або Банк) про зобов`язання вчинити дії щодо видачі довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником за кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 та додатковими угодами до нього. Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі, третя особа або ФГВФО). Позовні вимоги обґрунтовані належним та повним виконанням позивачем своїх обов`язків щодо повернення кредиту та повної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/3830/16 позов задоволено повністю. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк розвитку та реконструкції) (ідентифікаційний код 20929956) вчинити дії щодо видачі Приватному акціонерному товариству «Ремторгустаткування» (ідентифікаційний код 02132668) довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 та додатковими угодами до нього, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (в подальшому - Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк розвитку та реконструкції») (ідентифікаційний код 20929956) та Відкритим акціонерним товариством «Ремторгустаткування» (в подальшому - Приватне акціонерне товариство «Ремторгустаткування» (ідентифікаційний код 02132668). Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (ідентифікаційний код 20929956) на користь Приватного акціонерного товариства «Ремторгустаткування» (ідентифікаційний код 02132668) судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору Приймаючи вказане рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд встановив, що зобов`язання позивача перед відповідачем щодо повернення кредиту та повної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 припинились шляхом їх належного виконання, а тому Банк повинен видати на вимогу клієнта довідку про виконання зобов`язання позичальником. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, 11.07.2017 Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме статей 598, 599 Цивільного кодексу України та статей 202, 203 Господарського кодексу України, оскільки за доводами скаржника зобов`язання позивача за кредитним договором не є припиненими. Також скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті рішення, а саме безпідставне прийняття судом до уваги уточнень позовних вимог, поданих до суду 29.03.2017; ненадання оцінки доводам відповідача в даній справі. У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи 01.08.2017 від третьої особи через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли пояснення на апеляційну скаргу, у яких ФГВФО наголосив на недоведеності доводів позивача про припинення зобов`язань за кредитним договором. Також ФГВФО наголосив на пропуску позивачем строків позовної давності щодо заявлених вимог. Позивач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» у справі №911/3830/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Тищенко А.І., Тарасенко К.В. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 поновлено Банку строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 01.08.2017. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 розгляд справи відкладено на 10.08.2017. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.08.2017 у зв`язку з відпусткою судді Тарасенко К.В. для розгляду справи №911/3830/16 сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 прийнято апеляційну скаргу Банку до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., розгляд справи призначено на 10.10.2017. У судовому засіданні 10.10.2017 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 продовжено строку розгляду спору, розгляд справи відкладено на 24.10.2017. 24.10.2017 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №910/15783/16. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 зупинено провадження у справі №911/3830/16 до прийняття рішення у справі №910/15783/16. Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд. Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. 03.10.2018 в газеті «Голос України» №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя. Указом Президента України №295/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів» відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 11 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів. Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Відповідно до частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/3830/16 передано до Північного апеляційного господарського суду. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2018 справу №911/3830/16 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/3830/16 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І., ухвалено після усунення обставин, які були підставою для зупинення апеляційного провадження у справі №911/3830/16, повідомити Північний апеляційний господарський суд. 05.04.2021 від представника позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено, що 30.03.2021 Господарським судом міста Києва було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №910/15783/16, згідно якого було задоволено позовні вимоги частково та визнано припиненим кредитний договір №121/182/118 від 06.10.2006, укладений між Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» та Приватним акціонерним товариством «Ремторгустаткування», та відповідно визнано припиненим Договір іпотеки від 06.10.2006 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В.О. Водночас, до вказаного клопотання не було долучено повного тексту зазначеного рішення. Із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96308688, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 (повний текст складено 16.04.2021) у справі №910/15783/16 позов Приватного акціонерного товариства «Ремторгустаткування» до Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прo визнання кредитного договору та іпотечного договору припиненими задоволено частково. Визнано припиненими зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Ремторгустаткування» за Кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (в подальшому - Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк розвитку та реконструкції») (ідентифікаційний код 20929956) та Відкритим акціонерним товариством «Ремторгустаткування» (в подальшому - Приватне акціонерне товариство «Ремторгустаткування» (ідентифікаційний код 02132668), щодо повернення кредиту на суму 1500 000,00 дол. США та щодо сплати відсотків за користування кредитом на суму 222 325,58 дол. США у зв`язку з виконанням, проведеним належним чином. Визнано припиненим Договір іпотеки від 06.10.2006 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (в подальшому - Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк розвитку та реконструкції») (ідентифікаційний код 20929956) та Відкритим акціонерним товариством «Ремторгустаткування» (в подальшому - Приватне акціонерне товариство «Ремторгустаткування» (ідентифікаційний код 02132668), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В.О. та зареєстрований в реєстрі за № Д-873, в частині забезпечення виконання основних зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за Кредитним договором № 121/182/118 від 06.10.2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (в подальшому - Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк розвитку та реконструкції») (ідентифікаційний код 20929956) та Відкритим акціонерним товариством «Ремторгустаткування» (в подальшому - Приватне акціонерне товариство «Ремторгустаткування» (ідентифікаційний код 02132668). Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного,17, ідентифікаційний код 20929956) на користь Приватного акціонерного товариства «Ремторгустаткування» (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, ідентифікаційний код 02132668) 2 756,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову, 3 031,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 61 490,00 грн витрат за проведення судової експертизи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 поновлено провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/3830/16, розгляд справи №911/3830/16 призначено на 08.06.2021. 07.06.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №911/3830/16, у якому відповідач зазначив, що підставою для поновлення провадження у справі №911/3830/16 стало ухвалення 30.03.2021 Господарським судом Київської області рішення у справі №910/15783/16. Відповідач повідомив, що на рішення Господарського суду Київської області у справі №910/15783/16 Публічним акціонерним товариством «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» подано апеляційну скаргу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №910/15783/16. Справу №910/15783/16 призначено до розгляду на 15.06.2021. Таким чином, як зазначив відповідач, рішення у справі №910/15783/16 не набрало законної сили, у зв`язку з чим скаржник просив зупинити провадження у справі №911/3830/16 до ухвалення Північним апеляційний господарським судом рішення за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №910/15783/16. У судове засідання, призначене на 08.06.2021, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. У судовому засіданні 08.06.2021 представник відповідача підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження у справі. Представник позивача не заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/3830/16 та клопотання Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» про зупинення провадження у справі відкладено на 29.06.2021. Представник позивача адвокат Норик М.В. подав 29.06.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, у якому просив відкласти розгляд справи у зв`язку з тим, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 призначено розгляд справи №910/15783/16 (до якої зупинялось провадження у даній справі) на 20.07.2021. Повноважний представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 29.06.2021 не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів, враховуючи норми статті 256 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, відмовила у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 заяву Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/15783/16 задоволено, апеляційне провадження у справі №911/3830/16 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №910/15783/16, зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №910/15783/16. 13.08.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник позивача подав клопотання про поновлення провадження у справі, мотивоване тим, що 03.08.2021 Північним апеляційним господарським судом була прийнята постанова у справі №910/15783/16, якою апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №910/15783/16 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі № 910/15783/16 залишено без змін. Згідно наказу Голови Північного апеляційного господарського №413-В від 13.07.2021 та наказу в.о. Голови Північного апеляційного господарського №509-В від 25.08.2021 головуючий суддя у справі Михальська Ю.Б. перебувала у відпустках у період з 06.08.2021 по 28.08.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/3830/16, розгляд справи №911/3830/16 призначено на 28.09.2021. У судове засідання, призначене на 28.09.2021, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд у судовому засіданні 28.09.2021 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача. У судовому засіданні 28.09.2021 представник відповідача долучив до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №910/15783/16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі оголошено перерву до 26.10.2021. У судовому засіданні 26.10.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників учасників справи У судове засідання 26.10.2021 з`явився представник відповідача. Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою представника позивача у повідомленні про наступну дату судового засідання, а також повідомленням про вручення поштового відправлення третій особі. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третьої особи. Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 06.10.2006 між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір №121/182/118 (далі, Кредитний договір), згідно з умовами пункту 1.1. якого Банк надає позичальнику кредит на придбання акцій ВАТ «Бучанський приладобудівний завод «Веда». Згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору кредит надається у розмірі 1 500 000, 00 доларів США. Відповідно до пункту 1.3. Кредитного договору кредит надається на строк до 31.03.2009 включно. Згідно пункту 1.4. Кредитного договору позичальник за користування кредитними коштами сплачує банку 13% річних. Пунктом 1.5. Кредитного договору визначено, що нарахування банком відсотків за користування кредитом здійснюється не пізніше 25 числа кожного місяця з дня надання кредитних коштів до дня повернення всієї суми кредитних коштів з розрахунку 360 днів у році за фактично отримані кошти та точну кількість днів користування кредитом. У додатку №1 до Кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту з 01.11.2006 по 31.03.2009. Пунктом 1.6. Кредитного договору передбачено, що нарахування та сплата відсотків здійснюється у валюті кредиту. Пунктом 8.6. Кредитного договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання позичальником усіх зобов`язань за цим договором. У подальшому між сторонами укладались додаткові договори до Кредитного договору. Зокрема, 31.07.2009 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір №5 до кредитного договору №121/182/118 від 06.10.2006, згідно з умовами пункту 2 якого сторони дійшли згоди викласти пункт 1.3. кредитного договору у наступній редакції: «Кредит надається на строк до 10.12.2009 включно». З метою забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором між Банком та позивачем укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №Д-873 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В.О., за яким іпотекодавець (позивач) передав в іпотеку іпотекодержателю (Банку) нерухоме майно, а саме майновий комплекс, площею 8 706,200 кв.м., що складається з головного механо-складального корпусу (літ. А, А') загальною площею 1 652,60 кв.м., головного корпусу (літ. Б) загальною площею 5 259,90 кв.м., контори заводоуправління (літ. В) загальною площею 267,40 кв.м., компресорної малярки (літ. Д) загальною площею 102,90 кв.м., матеріального складу (літ. Г) загальною площею 272,40 кв.м., цеху торгівельного устаткування (склад) (літ. Ж) загальною площею 583,40 кв.м., складу обмінного фонду (літ. З) загальною площею 314,00 кв.м., павільйон Е-169 (літ. К) загальною площею 126,00 кв.м., потребу (літ. Л) загальною площею 63,80 кв.м., погребу-звід (погреб) (літ. М) загальною площею 63,80 кв.м., розташований у м. Києві, по вул. Гонгадзе Георгія (колишня вулиця Машинобудівна), 44 (далі, предмет іпотеки). 06.10.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В.О. накладено заборону на відчуження зазначеного у договорі іпотеки майна (реєстраційний номер обтяження 3847389). Позивач зазначає, що станом на 09.12.2009 зобов`язання за Кредитним договором виконані ним в повному обсязі та сплачено кредит загальною сумою - 1 500 000,00 доларів США та відсотки за користування кредитом загальною сумою 232 701,18 доларів США. 10.06.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою б/н від 10.06.2016 про необхідність видачі довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006. У відповідь на заяву б/н від 10.06.2016 відповідач листом №72/16-Л від 23.06.2016 повідомив позивача, що не має можливості видати вказану довідку у зв`язку із відсутністю доступу до головного офісу банку, у тому числі, до технічних засобів обліку. Враховуючи те, що вимога позивача про видачу йому довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 відповідачем виконана не була, позивач, посилаючись на положення статей 203 Господарського кодексу України, статей 545, 598, 599 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із позовом у даній справі. 29.03.2017 позивач подав до суду клопотання, у якому уточнив свої позовні вимоги та просив суд зобов`язати Банк вчинити дії щодо видачі довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання щодо повернення кредиту та повернення відсотків позичальником за кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 та додатковими угодами до нього. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. У відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. За змістом статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частиною 1 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. Рішенням Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №910/15783/16, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі №910/15783/16, часткового задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Ремторгустаткування» до Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» та визнано припиненими зобов`язання ПрАТ «Ремторгустаткування» щодо повернення кредиту на суму 1 500 000,00 доларів США та щодо сплати відсотків за користування кредитом на суму 222 325,58 дол США у зв`язку з виконанням, проведеним належним чином; визнано припиненим договір іпотеки від 06.10.2006. Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог. У межах справи №910/15783/16 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за період дії кредитного договору та на його виконання позивачем за період з 06.10.2006 по 09.12.2009 було сплачено на виконання умов кредитного договору від 06.10.2006 №121/182/118: 1 500 000, 00 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитом (основного боргу) та 222 325, 58 доларів США в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами. Таким чином, у рішенні Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №910/15783/16, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021, судами встановлено, що зобов`язання позивача перед відповідачем щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 є припиненими у зв`язку з їх належним виконанням у сумі 1 500 000, 00 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитом (основного боргу) та 222 325, 58 доларів США в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (стаття 284 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)). Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х). З огляду на викладене, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 30.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі №910/15783/16, зокрема, щодо припинення у зв`язку з належним виконанням зобов`язання позивача перед відповідачем щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 у сумі 1 500 000, 00 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитом (основного боргу) та 222 325, 58 доларів США в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, є преюдиційними, не можуть ставитись під сумнів, а інші рішення, в тому числі у справі №911/3830/16, не можуть їм суперечити. Отже, зобов`язання позивача перед відповідачем щодо повернення кредиту та повної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 припинились шляхом їх належного виконання, а заперечення скаржника, викладені із цього приводу в апеляційній скарзі, є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги. Водночас, судом критично оцінюються доводи скаржника, висловлені в судовому засіданні 28.09.2021 щодо наявності у позивача іншої заборгованості за Кредитним договором, оскільки відповідачем не вказано ні суми такої заборгованості, ні періоду її виникнення, не надано жодних розрахунків такої заборгованості, доказів на підтвердження звернення до суду із позовом про стягнення будь-якої заборгованості за Кредитним договором. Згідно частини 1 статті 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Матеріалами справи підтверджується, що 10.06.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою б/н від 10.06.2016 про необхідність видачі довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006. У відповідь на заяву б/н від 10.06.2016 відповідач листом №72/16-Л від 23.06.2016 повідомив позивача, що не має можливості видати вказану довідку у зв`язку із відсутністю доступу до головного офісу банку, у тому числі, до технічних засобів обліку. Отже, всупереч вищевстановлених обставин щодо повернення позивачем Банку кредиту та повної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 та всупереч наведеним правовим нормам, Банк у встановлені чинним законодавством порядку та строк і станом на час розгляду справи обов`язок щодо видачі позивачу на його вимогу довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 та додатковими угодами до нього безпідставно не виконав, що не спростовано відповідачем. За змістом статей 238 та 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині судового рішення суд, зокрема, вирішує питання, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Колегія суддів зазначає, що згідно статті 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. За змістом пункту 5.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом №296/5 від 22.02.2012 Міністерства юстиції України, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні, зокрема, повідомлення кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки). Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони. Отже, вимоги позивача до відповідача про зобов`язання вчинити дії щодо видачі довідки про отримання виконання зобов`язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №121/182/118 від 06.10.2006 та додатковими угодами до нього є законними та обґрунтованими, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним, оскільки, враховуючи наведені правові норми, спрямований на досягнення позивачем бажаного правового результату - можливості вільно розпоряджатись майном, на яке нотаріусом накладена заборона відчуження та зняття якої можливе, зокрема, за умови пред`явлення нотаріусу довідки про погашення позики. Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Аналогічні доводи викладені ФГВФО у письмових поясненнях на апеляційну скаргу, поданих до суду апеляційної інстанції. Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України не встановлено конкретного строку, у який Банк має видати клієнту довідку у разі погашення ним кредитної заборгованості, отже відповідна вимога могла бути заявлена у будь-який час. Відтак, суд вважає за можливе застосувати у даному контексті норми статті 530 Цивільного кодексу України у сукупності із нормами статті 261 Цивільного кодексу України, та доходить висновку, що про своє порушене право у спірних правовідносинах він дізнався не раніше, ніж 23.06.2021 - дати відмови Банку у видачі довідки у відповідь на лист позивача від 10.06.2021. Отже, станом на дату звернення позивача до суду з позовом у даній справі (24.11.2016) встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності не сплив. Висновки суду першої інстанції про те, що такий строк слід обраховувати з 24.11.2016, що фактично є датою надсилання позовної заяви у даній справі до суду (згідно поштового штемпеля на конверті) є помилковими, однак не призвели до прийняття судом неправильного судового рішення про задоволення позову. Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті рішення, а саме безпідставне прийняття судом до уваги уточнень позовних вимог, поданих до суду позивачем 29.03.2017, ненадання оцінки доводам відповідача в даній справі, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи, прохальна частина позовної заяви у даній справі була викладена позивачем у наступній редакції: «Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» вчинити дії щодо видачі довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником за №121/182/118 від 06.10.2006 року та додатковими угодами до нього». У судовому засіданні 29.03.2017 позивачем було подане «клопотання (у відповідності до статті 22 ГПКУ)», у якому позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у наступній редакції: «Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» вчинити дії щодо видачі довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником за кредитним договором №121/182/118 від 06 жовтня 2006 року та додатковими угодами до нього». У подальшому, як зазначає скаржник та не заперечувалось позивачем, у судовому засіданні 06.04.2017 представником позивача шляхом напису від руки внесено зміни до тексту позовної вимоги, а саме уточнено, що довідка повинна бути щодо повернення кредиту та сплати відсотків. За твердженнями скаржника стаття 22 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату подання відповідного клопотання, не передбачає права позивача на подання уточнення позовних вимог або заявлення додаткових позовних вимог, а заяви про зміну предмета або підстави позову, подані після початку розгляду справи по суті, залишаються судом без розгляду, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів, дослідивши зміст позовної заяви та «клопотання (у відповідності до статті 22 ГПКУ)», встановила, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався саме на те, що станом на 09.12.2009 позивач повністю виконав свої зобов`язання по кредитному договору №121/182/118 від 06.10.2006, сплативши кредит загальною сумою - 1 500 000,00 доларів США та відсотки за користування кредитом загальною сумою 232 701,18 доларів США. Відтак, враховуючи зміст мотивувальних частин позовної заяви та «клопотання (у відповідності до статті 22 ГПКУ)», заявляючи останнє із урахування внесених до нього виправлень представником позивача, останній лише конкретизував зміст прохальної частини позову у відповідності до змісту мотивувальної, відтак, вказане клопотання не може бути розцінене судом як заява про зміну предмету/підстав позову в даній справі. Водночас, із приводу посилань скаржника на ненадання судом оцінки доводам відповідача в даній справі, колегія суддів, оцінюючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин даної справи та обґрунтування судового рішення про задоволення позову, вважає, що Господарським судом Київської області належним чином виконано обов`язок щодо обґрунтування своїх висновків, а також з достатньою ясністю зазначено підстави, на яких ґрунтується оскаржуване рішення. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/3830/16 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі №911/3830/16 залишити без змін. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство «Чорноморський банк розвитку та реконструкції». Матеріали справи №911/3830/16 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 24.11.2021 після виходу судді Тищенко А.І. з лікарняного та відпустки та судді Скрипки І.М. з відпустки. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.І. Тищенко І.М. Скрипка