Постанова 4873 № 910/20067/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" листопада 2021 р. Справа№ 910/20067/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Скрипки І.М. Іоннікової І.А. Секретар судового засідання: О.О. Білоус За участю представників: згідно протоколу судового засідання від 09.11.2021 розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Заводське - 74» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 (повний текст складено 21.04.2021) у справі №910/20067/20 (суддя Пінчук В.І.) за позовом Приватного підприємства «Заводське - 74» до

1. Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

2. Державного підприємства «Сетам» треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та стягнення 2 751 135,99 грн, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Приватне підприємство «Заводське - 74» (далі, позивач або ПП «Заводське - 74») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі, відповідач-1 або Відділ ДВС), Державного підприємства «Сетам» (далі, відповідач-2 або ДП «Сетам») про: - визнання недійсними електронних торгів, що відбулись 08.10.2020, щодо реалізації земельної ділянки площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту - 442534, проведені ДП «Сетам» у межах виконавчого провадження № 53089765 на замовлення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оформлених протоколом проведення електронних торгів від 08.10.2020 №508254 та актом державного виконавця про проведення електронних торгів від 10.11.2020 №53089765; - стягнення з Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Приватного підприємства «Заводське - 74» сплачені за придбання земельної ділянки площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316 ), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту - 442534, проведені ДП «Сетам» у межах виконавчого провадження №53089765, кошти в розмірі 2 571 296,40 грн, інфляційні втрати у розмірі 56 869,36 грн, 3% річних у розмірі 16 031,77 грн; - стягнення з Державного підприємства «Сетам» на користь Приватного підприємства «Заводське - 74» коштів, сплачених за участь в торгах в якості гарантійного внеску у розмірі 86 198,33 грн, винагороди організатору торгів у розмірі 49 133,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 850,48 грн, 3% річних у розмірі 1 084,01 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 залучено до участі у справі №910/20067/20 ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі, третя особа-1). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 на електронних торгах, що відбулись 08.10.2020, було реалізоване майно - земельна ділянка, яка не належала на праві власності боржнику у виконавчому провадженні №53089765 ( ОСОБА_2 ) та вже протягом багатьох років припинила своє існування як об`єкт цивільних прав внаслідок її поділу. Зважаючи на відсутність будь-яких законних підстав для реалізації спірної земельної ділянки як майна боржника в межах ВП №53089765, наявні підстави, передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсними електронних торгів, що відбулися 08.10.2020. У свою чергу, визнання торгів недійсними має наслідком відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України повернення позивачу, як учаснику та переможцю торгів, всіх перерахованих ним коштів. Крім того, за твердженнями позивача, він має право на компенсацію, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки перерахував кошти ще 09.11.2020, відтак зазнав негативних наслідків від знецінення національної грошової одиниці. Наявність порушеного права позивач обґрунтовує тим, що він, як переможець електронних торгів, не може, за вищевказаних обставин, набути право власності на придбану земельну ділянку. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20067/20 у позові відмовлено. Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що позивачем у порушення вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних доказів того, що спірна земельна ділянка на момент проведення електронних торгів не належала боржнику у виконавчому провадженні №53089765 ( ОСОБА_2 ). Суд зазначив, що відповідачем-1 було належним чином перевірено інформацію стосовно права власності ОСОБА_2 на вказану спірну земельну ділянку, а позивачем, у свою чергу, не надано доказів того, що його права порушені, а саме доказів відмови у видачі свідоцтва нотаріусом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство «Заводське - 74» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20067/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного: - станом на момент проведення спірних прилюдних торгів земельна ділянка, виставлена на продаж, не належала боржнику у ВП №53089765 - ОСОБА_2 ; - право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку було припинено ще у 2009 році відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2009 у справі №2-2834/2009, на підставі якого спірна земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 . Після переходу у 2009 році права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 відбувся її поділ на три окремі земельні ділянки з іншими кадастровими номерами, які також належать ОСОБА_1 , а саме: земельна ділянка площею 4,8532 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:1016), земельна ділянка площею 5,0304 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:1018), земельна ділянка площею 4,7791 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:1017), сумарна площа цих земельних ділянок співпадає з площею спірної земельної ділянки, реалізованої на торгах. Отже, земельна ділянка площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), як об`єкт цивільних прав припинила своє існування з моменту утворення та реєстрації зазначених трьох земельних ділянок; - з державного акту, доданого до позову, та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2009 у справі №2-2834/2009 вбачається, що спірна земельна ділянка навіть станом на 2008 рік мала цільове призначення - «для будівництва та обслуговування житлового будинку», в той час як на торги її було виставлено з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства»; - надані відповідачем листи Головного управління Держзкомзему у Київській області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області не підтверджують факт належності земельної ділянки ОСОБА_2 станом на момент проведення торгів, оскільки цей факт має підтверджуватися виключно одним з передбачених частиною 1 статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» документів: витяг або довідка за чітко встановленою формою, виданими виключно Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг або уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування, з обов`язковим QR-кодом. Надані ж відповідачем-1 листи містять лише застарілу інформацію про те, що ділянка обліковується за ОСОБА_2 та пораду перевірити цю інформацію. Виходячи із вищевикладеного, матеріалами справи та наданими позивачем доказами однозначно підтверджується, що відповідачами було продано з прилюдних торгів неіснуючу земельну ділянку, яка не належала боржнику у виконавчому провадження, відтак правочин, на підставі якого відбувся цей продаж, підлягає визнанню недійсним із поверненням позивачу сплачених ним коштів. Питання ж з приводу того, чому Головне управління Держгеокадастру у Київській області надало відповідачу-1 недостовірну інформацію, не має правового значення при розгляді даної справи та не впливає на обґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи 15.06.2021 від Відділу ДВС через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-1 просив суд відхилити доводи апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві відповідач-1 наголосив на наступному: - 15.05.2020 державним виконавцем у межах ВП №53089765 отримано відповідь від Головного управління Держгеокадастру у Київській області на його запит від 27.04.2020 №53089765/20.1/23, що за ОСОБА_2 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316. Водночас, на момент проведення спірних торгів земельна ділянка площею 14,6627 га, кадастровий номер 3222480800:11:004:0316, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , відображалась на Публічній кадастровій карті України, що підтверджується посиланням на офіційний сайт ОСОБА_3 ua/auction/442641. Отже, Відділом ДВС належним чином було перевірено інформацію стосовно права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, відтак державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом; - грошові кошти позивача в сумі 2 571 296,40 грн, які надійшли на рахунок Відділу ДВС згідно протоколу від 08.10.2020 №508254, були перераховані стягувачу у ВП №53089765, тому підстави для їх повернення позивачу Відділом ДВС відсутні, як і відсутні підстави для стягнення із відповідача-1 на користь позивача нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, відповідач-1 наголошує, що дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з відшкодуванням шкоди як деліктного зобов`язання; 17.06.2021 ДП «Сетам» подало через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просило суд відхилити доводи апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві відповідач-2 наголосив на наступному: - позивачем не надано належних та допустимих доказів факту звернення до нотаріуса та отримання відмови у видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, що було б підтвердженням порушення його прав; - позовна вимога про стягнення сплаченого позивачем гарантійного внеску, додаткової винагороди організатора, нарахованих на них 3% річних та інфляційних втрат є передчасною, оскільки у відповідності до пункту 2 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, сплачені позивачем як учасником електронних торгів ДП «Сетам» кошти у якості гарантійного внеску та додаткової винагороди підлягатимуть поверненню переможцю електронного аукціону протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення суду щодо визнання електронного аукціону недійсним, що набрало законної сили, на адресу Організатора. Окрім того, відповідач-2 наголосив на тому, що на відносини між ПП «Заводське-74» та ДП «Сетам» не поширюється дія статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки будь-яких зобов`язань у ДП «Сетам перед позивачем немає. Представники третіх осіб письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 справу №910/20067/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Заводське - 74» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20067/20. Справу №910/20067/20 призначено до розгляду на 06.07.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 заяву про самовідвід суддів Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю. від розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Заводське - 74» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 року у справі №910/20067/20 задоволено. Матеріали справи №910/20067/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 №09.1-07/420/21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 справу №910/20067/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Заводське - 74» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20067/20 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А., розгляд справи №910/20067/20 призначено на 31.08.2021, встановлено учасникам справи строк для подання пояснень, заяв, клопотань протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від №09.1-08/3897/21 від 31.08.2021 у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. з 31.08.2021 на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20067/20. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 31.08.2021 справу №910/20067/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Заводське - 74» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20067/20 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А., розгляд справи №910/20067/20 вирішено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні 31.08.2021. У судове засідання, призначене на 31.08.2021, з`явилися представники позивача, відповідача-1 та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. У судовому засіданні 31.08.2021 суд заслухав пояснення представників позивача, відповідача-1 та ОСОБА_1 . Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №910/20067/20 оголошено перерву до 21.09.2021. 06.09.2021 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких на спростування доводів, висловлених представником відповідача-1 у судовому засіданні 31.08.2021 щодо реєстрації ОСОБА_1 права власності на ділянку, яку було продано з торгів, лише в 2021 році, ПП «Заводське-74» зазначило, що ОСОБА_1 не реєстрував та не міг реєструвати в 2021 році будь-які права на спірну земельну ділянку, зважаючи на відсутність такої земельної ділянки як об`єкту права власності з огляду на її поділ на три земельні ділянки з різними кадастровими номерами (поділ не відбувався в 2021 році, а був здійснений задовго до цього, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.12.2020 №29-10-0.222-16585/2-20, копія якого долучена до письмових пояснень). У судовому засіданні 21.09.2021 колегія суддів поставила на обговорення питання щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 . Представники позивача вважали за необхідне залучити до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 . Представники відповідача-1 та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача поклалися на розсуд суду при вирішенні вищезазначеного питання. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 залучено до участі у справі №910/20067/20 третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі, третя особа-2), зобов`язано Приватне підприємство «Заводське - 74» направити на адресу ОСОБА_2 копії позовної заяви з додатками, рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019, апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20067/20 з додатками, додаткових пояснень у справі та надати суду докази виконання вказаних дій до 12.10.2021; зобов`язано Міністерство юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_1 направити на адресу ОСОБА_2 копії відзивів/пояснень на позовну заяву та апеляційну скаргу з додатками та надати суду докази виконання вказаних дій до 12.10.2021; розгляд справи №910/20067/20 відкладено на 19.10.2021. 27.09.2021 від ПП «Заводське - 74» через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення, у яких скаржник додатково наголосив на тому, що спірна земельна ділянка не була зареєстрована боржником у ВП ОСОБА_2 ані станом на час проведення торгів з її продажу, ані станом на сьогоднішній день (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.10.2021, з якої вбачається, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316 відсутні). Державний виконавець не вжив усіх передбачених заходів у відповідності до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та не з`ясував усі питання щодо права власності на земельну ділянку, а використав дані, отримані ним в іншому виконавчому провадженні ще в 2012 році. Право власності на спірну земельну ділянку належить ОСОБА_1 , який здійснив її поділ на три окремі земельні ділянки з іншими кадастровими номерами. Дані про новостворені земельні ділянки були внесені до Поземельної книги в порядку, чинному станом на 2009 рік, а підтвердженням завершення процедури поділу земельної ділянки є присвоєння 3-м новоствореним ділянкам кадастрових номерів та видача ОСОБА_1 державних актів про право власності на ці три земельні ділянки, зареєстрованих в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договір оренди землі під №№011094700384, 011094700386 та 011094700387. Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину у вигляді прилюдних торгів та застосування наслідків недійсності правочину, мав на меті саме повернення сторін у первісний стан шляхом повернення позивачу коштів, сплачених ним продавцеві земельної ділянки, який не мав права її продавати. Те, куди надалі були спрямовані отримані від позивача кошти (перераховані стягувачу, витрачені на преміювання виконавця, залишені на рахунку ДВС тощо), не має жодного правового значення для застосування двосторонньої реституції згідно статті 216 Цивільного кодексу України. 04.10.2021 від Відділу ДВС через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу з додатками. 08.10.2021 від ПП «Заводське - 74» через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2021 доказів направлення копії позовної заяви з додатками у даній справі, рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20067/20 та апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20067/20 з додатками на адресу третьої особи-2. У судове засідання, призначене на 19.10.2021, з`явилися представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-1. Представники відповідача-2 та третьої особи-2 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи неявку у судове засідання представників відповідача-2 та третьої особи-2, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 розгляд справи відкладено на 09.11.2021. У судовому засіданні 09.11.2021 представник позивача надав суду для огляду належним чином завірену копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області №2-2834/2009 від 09.09.2009. За результатами проведеного 09.11.2021 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників учасників справи У судове засідання суду апеляційної інстанції 09.11.2021 з`явилися представники позивача, відповідачів та третьої особи-1. Представник третьої особи-2 у судове засідання не з`явився, 05.11.2021 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій одночасно зазначив, що підтримує позовні вимоги ПП «Заводське-74». Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи-2. Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Представники відповідачів заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник третьої особи-1 у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги позивача, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції У межах виконавчого провадження №53089765 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Вишгородським районним судом Київської області від 14.11.2016 №363/2031/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Актив-Банк», якого ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2019 №363/2031/15-ц замінено на правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Конкорд Факторинг», суми заборгованості за кредитним договором №1215/01 від 15.12.2011 у розмірі 111 429 124,47 грн, було передано на реалізацію на електронних торгах через електронну платформу ДП «Сетам» земельну ділянку площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі, спірна земельна ділянка), номер лоту - 442534. 06.10.2020 позивач платіжним дорученням №000257616 здійснив гарантійний внесок за участь в електронних торгах на Державне підприємство «Сетам» в розмірі 86 198,33 грн. 08.10.2020 Державним підприємством «Сетам» проведено електронні торги з реалізації майна, реєстраційний номер лота 442534, а саме земельної ділянки площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведених електронних торгів зазначене майно було придбане позивачем за ціною 2 706 627,79 грн, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №508254 від 08.10.2020. 09.11.2020 позивач платіжним дорученням №000259786 здійснив оплату за лот №442534 на Відділ ДВС у розмірі 2 571 296,40 грн. Також 09.11.2020 позивач платіжним дорученням №000259787 сплатив додаткову винагороду організатору - ДП «Сетам» за проведення електронних торгів у сумі 49 133,06 грн. 10.11.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України складено Акт №53089765 про проведені електронні торги. Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що при спробі оформлення документів на право власності на земельну ділянку ПП «Заводське-74» було встановлено, що спірна земельна ділянка на час проведення електронних торгів не належала боржнику у виконавчому провадженні №53089765 - ОСОБА_2 . Натомість, як з`ясувалося, право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку було припинено ще в 2009 році відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2009 у справі №2-2834/2009, на підставі якого право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 . Більш того, спірна земельна ділянка кадастровий номер 3222480800:11:004:0316 була поділена на три окремі земельні ділянки з іншими кадастровими номерами, які також належать ОСОБА_1 , а саме: земельна ділянка площею 4,8532 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:1016), земельна ділянка площею 5,0304 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:1018), земельна ділянка площею 4,7791 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:1017), а відтак перестала існувати як об`єкт цивільних прав. Позивач зазначає, що відсутність у боржника ( ОСОБА_2 ) права власності на майно (земельну ділянку) станом на момент проведення торгів та відсутність такої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав виключала можливість її продажу на торгах, а тому останні підлягають визнанню недійсними на підставі норм статей 203, 216 Цивільного кодексу України, та, як наслідок, сплачені покупцем відповідачам грошові кошти підлягають поверненню ПП «Заводське-74» на підставі статті 216 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України із відшкодуванням позивачу нарахованих на них у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог із наступних підстав. Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди). У частині 3 статті 5 Господарського кодексу України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Цивільного кодексу України). Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з нормами частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 за №2831/5. Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Згідно статей 73, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Спірні електронні торги з реалізації земельної ділянки площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі, спірна земельна ділянка), номер лоту - 442534, були проведені у межах виконавчого провадження №53089765 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Вишгородським районним судом Київської області від 14.11.2016 №363/2031/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Актив-Банк», якого ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2019 №363/2031/15-ц замінено на правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Конкорд Факторинг», суми заборгованості за кредитним договором №1215/01 від 15.12.2011 у розмірі 111 429 124, 47 грн. Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, суд у межах даної справи повинен дослідити питання стосовно того, чи був ОСОБА_2 (боржник у ВП №53089765) власником реалізованої 08.10.2020 на електронних торгах земельної ділянки площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Із цього приводу колегією суддів встановлено наступне. За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Судом встановлено, що ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 14,6627 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №423797 від 10.04.2008, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010832900207. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики від 15.04.2008, укладеним останнім із ОСОБА_1 , між третіми особами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., згідно якого третя особа-2 передала в іпотеку третій особі-1 нерухоме майно - земельну ділянку площею 14,6627 га, кадастровий номер 3222480800:11:004:0316, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені обставини встановлені у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2009 у справі №2-2834/2009 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2009 у справі №2-2834/2009 (копія долучена до позовної заяви та надана суду для огляду в судовому засіданні 09.11.2021) позов задоволено та: - звернуто стягнення на земельну ділянку для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд загальною площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №423797, виданого управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 10.04.2008 та є предметом договору іпотеки від 15.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., зареєстрованого в реєстрі за №7025618 - в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 15.04.2008 шляхом передачі права власності на предмет іпотеки, задовольнивши на користь позивача вимоги: за договором позики від 15.04.2008 у сумі 23 591 685,00 грн, де: 19 100 000,00 грн сума боргу; 3 846 471,40 грн інфляційні втрати за період з 16.05.2008 по 30.06.2009; 645 213,70 грн 3% річних за період з 16.05.2008 по 30.06.2009; держмито у розмірі 1 700,00 грн; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 257,00 грн; - припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд загальною площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд загальною площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)). Отже, факт виникнення у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, яка була реалізована на спірних електронних торгах, підтверджується рішенням суду від 09.09.2009 у справі №2-2834/2009, яке набрало законної сили та обставини, встановлені яким, є преюдиційними у відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути поставлені під сумнів під час розгляду даної справи. В подальшому, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано учасниками справи, було здійснено поділ земельної ділянки загальною площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку було визнано рішенням суду від 09.09.2009 у справі №2-2834/2009 за ОСОБА_1 , на три земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 4,8532 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:1016), земельну ділянку площею 5,0304 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:1018), земельну ділянку площею 4,7791 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:1017). Сумарна площа цих трьох земельних ділянок співпадає з площею земельної ділянки кадастровий номер 3222480800:11:004:0316 - 14,6627 га. За змістом статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Так, позивачем до позовної заяви долучені копії державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯЗ №341578 від 16.02.2010, ЯЗ №341577 від 16.02.2010 та ЯЗ №341579, які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011094700384, №011094700387 та №011094700386 відповідно. При цьому, у вказаних державних актах як підстава їх видачі значиться саме вищезгадане рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2009 у справі №2-2834/2009. Додатково позивачем до матеріалів справи додано копію листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.12.2020 №29-10-0.222-16585/2-20, у якому Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомляє, що за інформацією Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області у місцевому фонді документації із землеустрою Управління обліковується технічна документація із землеустрою щодо складання документів на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (розробник ТОВ «НВФ «Азімут», шифр документації « 2009 МФ 19 КИКС 000189»). У зазначеній документації із землеустрою наявне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2009 у справі №2-2834/2009 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316, відповідно до якого скасовується право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 та право власності переходить до гр. ОСОБА_1 . Також, у зазначеній технічній документації із землеустрою щодо складання документів на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 міститься інформація про земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480800:11:004:1016, 3222480800:11:004:1018, 3222480800:11:004:1017. Вищенаведеними доказами у їх сукупності підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316 з моменту її поділу у 2009 році на три окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480800:11:004:1016, 3222480800:11:004:1018, 3222480800:11:004:1017 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, що відповідає положенням статті 79-1 Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на дату проведення спірних торгів. Відсутність існування земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316 як окремого об`єкту цивільних прав підтверджується також відсутністю відомостей про неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що вбачається із наявної у матеріалах справи Інформаційної довідки №240554011 від 15.01.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Так, зазначена Інформаційна довідка №240554011 від 15.01.2021 містить лише відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо зареєстрованого на підставі договору іпотеки від 15.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., обтяження нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316. З огляду на вищевстановлені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача із приводу того, що станом на дату проведення спірних електронних торгів у ОСОБА_2 (боржника у ВП №53089765) було відсутнє право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 3222480800:11:004:0316, більш того, остання була поділена на три окремі земельні ділянки, кожна з яких стала самостійним об`єктом права власності, а тому її практична реалізація на торгах була неможливою. Щодо порушення державним виконавцем порядку реалізації арештованого майна та, як наслідок, порушення прав позивача, суд зазначає наступне. За змістом частини 1 статті 48 та частин 1, 2 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною у порядку, визначеному Міністерством юстиції України. Порядок реалізації арештованого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 (далі, Порядок). За змістом пункту 5 розділу ІІ Порядку начальник відділу державної виконавчої служби перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) до Системи. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів. Розділом X Порядку реалізації арештованого майна встановлено, що після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця.? Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до пункту 5 розділу Х Порядку в акті про проведений електронний аукціон, зазначаються, зокрема, дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно. Згідно частин 3, 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Враховуючи вищенаведені правові норми, передачі спірної земельної ділянки на реалізацію на електронних торгах у межах ВП №53089765 мали передувати дії державного виконавця щодо з`ясування належності її боржнику ( ОСОБА_2 ) на праві власності. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 18 та частини 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» з метою захисту інтересів стягувача виконавець має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Як зазначає відповідач-1, Відділом ДВС вчинялись дії щодо виявлення майна боржника, зокрема, 15.05.2020 отримано відповідь №21-10-0.222-6190/2-20 від Головного управління Держгеокадастру у Київській області (том 1, а.с. 204-205), згідно якої за ОСОБА_2 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316. Також відповідачем-1 надані суду лист Головного управління Держкомзему у Київській області №07-03-3/25132 від 05.10.2012 та відповідь КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 24.09.2019 №620, згідно якої, за твердженнями відповідача-1, нежилі приміщення, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , також належать ОСОБА_2 . Зазначені докази, на переконання відповідача-1, свідчать про те, що на момент проведення торгів земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316 обліковувалась за ОСОБА_2 . Суд першої інстанції, оцінюючи надані Відділом ДВС докази, дійшов висновку, що відповідачем-1 було належним чином перевірено інформацію стосовно права власності ОСОБА_2 на вказану спірну земельну ділянку, з чим колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне. З метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб в Україні створений та діє Державний земельний кадастр як єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Згідно частини 8 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. За змістом частини 3 статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» для отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування відомостей Державного земельного кадастру в паперовій формі заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору, адміністратору центру надання адміністративних послуг або уповноваженій посадовій особі виконавчого органу місцевого самоврядування (якщо надання таких відомостей здійснюється таким центром або виконавчим органом органу місцевого самоврядування) заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру, у якій зазначаються підстави надання відповідних відомостей з посиланням на норму закону, що передбачає право відповідного органу запитувати такі відомості, а також реквізити справи, у зв`язку з якою виникла потреба в отриманні відомостей. Державний кадастровий реєстратор або інша особа, яка відповідно до абзацу першого цієї частини надає відомості з Державного земельного кадастру, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (у разі подання заяви про надання витягу з Державного земельного кадастру - у день надходження заяви) надає заявнику документ, передбачений частиною першою цієї статті, або мотивовану відмову в наданні такого документа. Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: - витягів з Державного земельного кадастру; - довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); - викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); - копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Форми витягу, довідки з Державного земельного кадастру, повідомлення про відмову в наданні відомостей, а також порядок обліку заяв і запитів про отримання відомостей Державного земельного кадастру встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру (частина 8 статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр»). Отже, законом встановлено, що інформація про земельну ділянку з Державного земельного кадастру надається державним кадастровим реєстратором або іншою уповноваженою особою виключно у вигляді одного з передбачених частиною 1 статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» документів за чітко встановленою формою і тільки такий документ (витяг або довідка) може братися до уваги при вивченні статусу земельної ділянки, зокрема, державним виконавцем. Однак, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем-1, державний виконавець перед передачею земельної ділянки на реалізацію не отримував жодного з цих документів, а керувався даними, наданими йому Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області листом №21-10-0.222-6190/2-20 від 15.05.2020 за підписом в.о. першого заступника начальника Ірини Степаненко. У листі №21-10-0.222-6190/2-20 від 15.05.2020 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомляє, що відповідно до даних програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру (НКС) у Головному управлінні значаться відомості щодо реєстрації за ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316. При цьому, у вказаному листі управління повідомляє, що відповідно до Указу Президента України №965/2011 від 05.10.2011, який набрав чинності з 01.01.2013, повноваження Держземагентства України в частині державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки припинилися, а функція державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта нерухомості в Державному земельному кадастрі залишилась за Держгеокадастром та його територіальними органами. Також управління повідомило Відділ ДВС про можливість переглянути інформацію про земельні ділянки України у Публічній кадастровій карті на кадастровому порталі України за адресою: http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta. Виходячи із наведеного, колегія суддів, оцінивши наданий відповідачем-1 лист №21-10-0.222-6190/2-20 від 15.05.2020, зазначає, що останній не може бути взятий судом до уваги як належний, допустимий та достовірний доказ на підтвердження відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316, у тому числі, підтвердження належності її на праві власності ОСОБА_2 , оскільки по-перше, останній не є довідкою або витягом із Державного земельного кадастру у розумінні частини 1 статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр», а по-друге, у даному листі Головне управління Держгеокадастру у Київській області не підтверджує, що земельні ділянки належать ОСОБА_2 на праві власності станом на дату підписання цього листа, оскільки повідомляє, що вже понад 7 років (з 2013 року) не веде реєстрацію прав на земельні ділянки і фактично може повідомити лише те, що за наявною у нього в програмному забезпеченні інформацією певні земельні ділянки все ще обліковуються за цим громадянином. Також не може бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження вчинення державним виконавцем дій щодо встановлення власника спірної земельної ділянки наданий відповідачем-1 лист Головного управління Держкомзему у Київській області №07-03-3/25132 (том 1, а.с. 99-104), оскільки останній датований 05.10.2012, тобто більше ніж за вісім років до дня проведення спірних торгів, а відтак не може відображати актуальну інформацію щодо спірної земельної ділянки станом на 08.10.2020. Разом із тим, наданий Відділом ДВС лист КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 24.09.2019 №620 також не підтверджує жодних відомостей стосовно спірної земельної ділянки, оскільки КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» не є особою, уповноваженою на надання таких відомостей, а вказаним листом означене підприємство надало державному виконавцю лише копії матеріалів інвентаризаційної справи (поверхневий план та журнал зовнішніх обмірів) на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та повідомило, що згідно матеріалів інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 встановлено, що зазначені об`єкти є фундаментами, в зв`язку з чим поверхові плани відсутні. Отже, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження здійснення відповідачем-1 дій щодо належного з`ясування належності боржнику у ВП №53089765 ОСОБА_2 спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316. Відтак, оскільки судом встановлено, що третя особа-2 станом на дату проведення спірних торгів не була власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316, більш того, такої земельної ділянки вже не існувало як єдиного об`єкта цивільних прав, у чому державний виконавець не пересвідчився, останній не мав права передавати таке майно на реалізацію з прилюдних торгів. Судом також встановлено, що Акт про проведені торги від 10.11.2020 не відповідає вимогам пункту 5 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, оскільки не містить інформації щодо правовстановлювальних документів, які підтверджують право власності боржника ( ОСОБА_2 ) на майно. Враховуючи вищевикладене, договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений за результатами проведених 08.10.2020 торгів, оформлений протоколом проведення електронних торгів №508254 від 08.10.2020 та актом №53089765 державного виконавця про проведені електронні торги, вчинено з порушенням цивільного законодавства, оскільки на торгах реалізовано майно, яке на момент придбання позивачем з прилюдних торгів не належало боржнику у ВП №53089765 та не існувало як єдиний об`єкт цивільних прав, внаслідок чого подальша реєстрація права власності на відповідну земельну ділянку порушує норми чинного законодавства України. Відсутність станом на момент подання позовної заяви у даній справі доказів звернення позивача до нотаріуса для отримання у відповідності до пункту 8 розділу Х Порядку свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведений електронний аукціон, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про визнання спірних торгів недійсними, оскільки не спростовує факту наявності порушеного права позивача діями відповідача-1 із передачі на реалізацію на торгах земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:11:004:0316. Схожих висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.07.2020 у справі №911/1329/19. Тим більше, під час розгляду справи в суді першої інстанції ПП «Заводське-74», з метою підтвердження неможливості, за повідомлених суду у позові обставин, отримати свідоцтво про придбання майна, 26.01.2021 звернулось до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвої Ірини Анатоліївни із заявою про видачу свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, а саме земельної ділянки площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 . Однак, постановою приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвої Ірини Анатоліївни від 26.01.2021 відмовлено ПП «Заводське-74» у видачі відповідного свідоцтва із посиланням на те, що така дія не може бути вчинена з тих підстав, що право власності на вищевказану земельну ділянку не належить ОСОБА_2 . Відтак, під час розгляду справи позивач підтвердив факт неможливості оформлення за ним права власності на придбане на торгах майно, що безумовно свідчить про наявність у нього порушеного права, яке підлягає захисту. З огляду на встановлені судом обставини справи у їх сукупності, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідачів про відсутність у позивача права на позов. Проведення електронних торгів відбулося з порушенням норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 за №2831/5, що є підставою для визнання їх недійсними на підставі статті 203 Цивільного кодексу України, та, відповідно, задоволення позовних ПП «Заводське-74» у цій частині. Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача-1 на користь позивача сплачених за придбання земельної ділянки кадастровий номер 3222480800:11:004:0316 грошових коштів у розмірі 2 571 296,40 грн, а також нарахованих на них інфляційних втрат у розмірі 56 869,36 грн та 3% річних у розмірі 16 031,77 грн, колегія суддів зазначає наступне. Сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17. Враховуючи зазначене, учасниками правочину щодо продажу майна, а саме земельної ділянки площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, 22-Б, 22-В, є Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (продавець), ДП «Сетам (організатор торгів) та ПП «Заводське-74» (покупець). Згідно з частинами 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. У абзаці 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. За змістом частин 1 та 2 статті 216 Цивільного кодексу України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок). Правило статті 216 Цивільного кодексу України застосовується виключно до сторін правочину. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) зроблено висновок, що положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Колегія суддів також відзначає, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17). Системне тлумачення абзацу 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 Цивільного кодексу України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №396/29/17). Тож, підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків недійсності правочину, визначених абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, відсутні та наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №910/6360/20. Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем, як переможцем торгів, відповідно до платіжного доручення №000259786 від 09.11.2020 було перераховано на рахунок Відділу ДВС вартість придбаного на електронних торгах майна у розмірі 2 571 296,40 грн. Однак, оскільки суд у межах даної справи дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним укладеного за результатами електронних торгів договору купівлі-продажу, з огляду на наведені законодавчі приписи, у відповідача-1 виник обов`язок щодо повернення отриманих від позивача грошових коштів у сумі 2 571 296,40 грн, що були сплаченні останнім як переможцем визнаних недійсними торгів з продажу нерухомого майна. Відповідно, позовні вимоги ПП «Заводське-74» до Відділу ДВС про стягнення 2 571 296,40 грн підлягають задоволенню, а вказані кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як повернення виконаного за недійсним правочином. Позивачем у позовній заяві із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог також заявлені до стягнення із відповідача-1 інфляційні втрати у розмірі 56 869,36 грн за період жовтень 2020 року - грудень 2020 року та 3% річних у розмірі 16 031,77 грн за період з 09.11.2020 по 24.01.2021. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (аналогічний висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2018 у справі №646/14523/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 22.09.2020 у справі №918/631/19). З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє заперечення відповідачів із приводу того, що дія статті 625 Цивільного кодексу України не може поширюватись на грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Оскільки відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає у випадку прострочення його виконання, нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливо за період прострочення повернення відповідачем-1 грошових коштів у сумі 2 571 296,40 грн. Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи зазначене, оскільки обов`язок із повернення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України грошових коштів у сумі 2 571 296,40 грн, на які вони були нараховані, виник у відповідача-1 лише з моменту визнання недійсними даною постановою спірних електронних торгів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача-1 на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних за заявлені позивачем у позові з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог періоди. Щодо позовних вимог ПП «Заводське-74» про стягнення з ДП «Сетам» коштів, сплачених за участь у торгах в якості гарантійного внеску у розмірі 86 198,33 грн, винагороди організатору торгів у розмірі 49 133,06 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 850,48 грн та 3% річних у розмірі 1 084,01 грн, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку гарантійний внесок - грошова сума, зарахована на рахунок організатора електронних аукціонів, яку за одним лотом сплачує учасник електронного аукціону, крім випадків, передбачених цим Порядком, у розмірі 5%, ураховуючи стартову ціну лота, та яка є завдатком зі сплати винагороди за організацію та проведення електронного аукціону. Згідно пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку винагорода за організацію та проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) встановлюється у відсотковому відношенні до ціни продажу лота. Розмір винагороди Організатора становить до 4% вартості реалізованого майна. Розмір винагороди Оператора становить до 1% вартості реалізованого майна і сплачується Оператору за умови, що переможець подавав заявку на участь в електронному аукціоні (аукціоні за фіксованою ціною) через електронний торговий майданчик Оператора та в подальшому не відмовився від придбання лота. Якщо переможець електронного аукціону, що подав заявку на участь в електронному аукціоні через електронний торговий майданчик Оператора, відмовився від придбання лота, то Оператор втрачає право на винагороду, передбачену цим пунктом. У разі якщо винагорода Оператора становить менше 1% вартості реалізованого майна, різниця між фактичною винагородою та максимально можливим розміром винагороди перераховується Організатором на рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Перерахування коштів, що становлять винагороду Оператора, здійснюється Організатором на рахунок Оператора протягом трьох робочих днів з дня затвердження акта про проведення електронного аукціону (формування протоколу про проведення аукціону за фіксованою ціною). У разі якщо майно реалізоване за ціною, вищою від стартової, Організатор здійснює перерахунок винагороди пропорційно до збільшення ціни майна та зазначає у протоколі електронного аукціону суму коштів, яку покупець повинен додатково сплатити, а також рахунок Організатора, на який необхідно сплатити ці кошти. У разі якщо майно реалізоване за ціною, вищою від стартової, Організатор здійснює перерахунок винагороди пропорційно до збільшення ціни майна та зазначає у протоколі електронного аукціону суму коштів, яку покупець повинен додатково сплатити, а також рахунок Організатора, на який необхідно сплатити ці кошти. Матеріалами справи підтверджується, що 06.10.2020 позивач платіжним дорученням №000257616 здійснив гарантійний внесок за участь в електронних торгах на Державне підприємство «Сетам» в розмірі 86 198,33 грн (5% від стартової ціни продажу). Враховуючи, що майно на торгах від 08.10.2020 було реалізоване за ціною 2 706 627,79 грн, тобто вищою від стартової (1 723 966,60 грн), 09.11.2020 позивач платіжним дорученням №000259787 сплатив додаткову винагороду організатору - ДП «Сетам» за проведення електронних торгів у сумі 49 133,06 грн. Згідно пункту 2 розділу Х Порядку у разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронного аукціону недійсними гарантійний внесок підлягає поверненню переможцю електронного аукціону протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу Організатора. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 сплачених ним гарантійного внеску та додаткової винагороди організатору є наразі передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки повернення ПП «Заводське-74» зазначених коштів має здійснюватись згідно наведеної правової норми Порядку. Враховуючи зазначене, вимоги про стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат у розмірі 3 850,48 грн та 3% річних у розмірі 1 084,01 грн також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про стягнення гарантійного внеску та додаткової винагороди організатору. За вказаних обставин колегія суддів зазначає, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню, а висновки суду першої інстанції, зроблені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Приватного підприємства «Заводське - 74» такою, що підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних про визнання недійсними електронних торгів та стягнення із відповідча-1 на користь позивача грошових коштів, сплачених за придбання лоту у сумі 2 571 296,40 грн. В іншій частині позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови. Розподіл судових витрат Предметом спору в даній справі є вимога немайнового характеру про визнання недійсними електронних торгів та вимога майнового характеру про стягнення з відповідача-1 грошових коштів у загальній сумі 2 644 197,53 грн та стягнення з відповідача-2 грошових коштів у загальній сумі 140 265,88 грн. Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог майнового характеру позивача до відповідача-1 на суму 2 571 296,40 грн, до стягнення із відповідача-1 на користь позивача у відповідності до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають 38 569,45 грн судового збору за подання позовної заяви та 57 854,17 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стосовно відшкодування позивачу судових витрат за заявлену позовну вимогу немайнового характеру (визнання недійсними електронних торгів) колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір у даній справі про визнання недійсними торгів виник внаслідок неправильних дій відповідача-1 (неналежне встановлення відповідачем-1 у межах ВП власника спірного нерухомого майна, переданого на реалізацію на торгах), судовий збір за заявлення позовної вимоги немайнового характеру (2 102,00 грн за подання позовної заяви та 3 153,00 грн за подання апеляційної скарги) покладається на відповідача-1. Отже, до стягнення із відповідача-1 на користь позивача у якості відшкодування понесених позивачем витрат судового збору підлягають грошові кошти в загальному розмірі 101 678,62 грн. В іншій частині витрати судового збору за подання позовної заяви (3 197,50 грн) та апеляційної скарги (4 796,26 грн) залишаються за позивачем та останньому не відшкодовуються. При цьому, судом встановлено, що при поданні апеляційної скарги позивачем було здійснено переплату судового збору в сумі 2 656,57 грн (68 460,00 грн - 65 803,43 грн), яка може бути повернута ПП «Заводське-74» з Державного бюджету України за його клопотанням у відповідності до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір». Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Заводське - 74» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20067/20 задовольнити частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20067/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Визнати недійсними електронні торги, що відбулись 08.10.2020, щодо реалізації земельної ділянки площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316), яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, 22-Б, 22-В, номер лоту - 442534, проведені ДП «Сетам» у межах виконавчого провадження № 53089765 на замовлення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 08.10.2020 №508254 та актом державного виконавця про проведення електронних торгів від 10.11.2020 №53089765. Стягнути з Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Приватного підприємства «Заводське - 74» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 71, код ЄДРПОУ 37175382) сплачені за придбання земельної ділянки площею 14,6627 га (кадастровий номер 3222480800:11:004:0316 ), яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, 22-Б, 22-В, номер лоту - 442534, проведені ДП «Сетам» у межах виконавчого провадження №53089765, кошти в розмірі 2 571 296 (два мільйони п`ятсот сімдесят одну тисячу двісті дев`яносто шість) грн 40 коп. У решті позову щодо стягнення з Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Приватного підприємства «Заводське - 74» 56 869,36 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 16 031,77 грн відмовити. У задоволенні позову Приватного підприємства «Заводське - 74» до Державного підприємства «Сетам» відмовити. Стягнути з Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Приватного підприємства «Заводське - 74» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 71, код ЄДРПОУ 37175382) 40 671 (сорок тисяч шістсот сімдесят одна) грн 45 коп судового збору за подання позовної заяви та 61 007 (шістдесят одна тисяча сім) грн 17 коп судового збору за подання апеляційної скарги. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва згідно вимог процесуального законодавства. Матеріали справи №910/20067/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 24.11.2021 після виходу судді Скрипки І.М. з відпустки. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді І.М. Скрипка І.А. Іоннікова