Постанова 4824 № 757/508/20-ц

справа № 757/508/20-ц головуючий у суді І інстанції Волкова С.Я. провадження № 22-ц/824/14135/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенович, про скасування рішення державного реєстратора, - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, просить визнати протиправними дії Акціонерного товариства «УкрСиббанк» щодо відступлення права іпотекодержателя Акціонерному товариству «Дельта Банк» та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 27150022 від 16.12.2015 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 06.03.2018 року їй стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 27150022 від 16.12.2015 року. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенович, про скасування рішення державного реєстратора відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивач, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуально права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві,вказує, що судом першої інстанції не враховано вимоги ст. 3 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно якої кредитна установа не може уступити заборгованість або борг іншій особі. На думку апелянта відсутні належні та допустимі докази купівлі прав вимог за договором про надання споживчого кредиту та договором іпотеки. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзив до суду не надійшов. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, зважаючи на обставинисправи та те, що дана категорія справ не підпадає під процесуальну заборону передбачену ч.4 ст. 274 ЦПК України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 08.12.2011 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (продавець) та Акціонерним товариством «Дельта Банк» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровими номерами 2949 та 2950. Згідно підпункту (а) пункту 2.1 договору продавець погоджується продати (відступити) права вимог за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх, сплатити ціну купівлі. Згідно підпункту (а) пункту 2.3 договору права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця та з урахуванням інших зобов`язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі, зобов`язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі права вимоги за кредитами у дату закриття. 19.12.2011 року між продавцем та покупцем було укладено акт приймання-передачі, де було передано права вимоги за кредитами, зазначеними в додатку 1 до договору купівлі-продажу, деталізовані в додатку 1 до акту приймання-передачі, зокрема, продавець передав покупцю права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28.02.2008 рокута договором іпотеки № 78350 від 28.02.2008 року, які були укладені між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . ОСОБА_1 звертаючись до суду із вимогами до відповідачів, просила визнати дії Акціонерного товариства «УкрСиббанк» щодо відступлення права іпотекодержателя Акціонерному товариству «Дельта Банк» протиправними. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач свої вимоги обґрунтовує Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», втім закон № 1304-VІІ від 03.06.2014 р. набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості (пункт 3), і закон було опубліковано в газеті Голос України, 2014, 06, 07.04.2014 р. № 109, тобто через 2,5 роки після відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, а означені норми не передбачають, що договори, які були укладені до моменту набрання ним чинності, є недійсними та/або не підлягають виконанню. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивач, звертаючись до суду із вимогами до відповідачів, просить скасувати записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 р. у справі № 915/127/18 звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.Суд першої інстанції, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові 04.09.2018 р. у справі № 915/127/18, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити. Оцінюючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні встановлені законодавством України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України). При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора. Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.02.2020 року позивач у відповіді на відзив просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача Акціонерне товариство «Альфа Банк». Натомість ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року відповідь ОСОБА_1 на відзив - повернуто без розгляду заявнику, оскільки не надано докази надсилання відповіді іншим учасникам справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99). При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року). Враховуючи встановлені обставини даної справи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо повернення відповіді на відзив та залишення без розгляду клопотання про залучення співвідповідача є передчасними, такими що не відповідають вимогам ст. 6 Конвенції щодо здійснення права на суд. Крім того, в матеріалах справи наявна заява АТ «Альфа-Банк», подана 23 квітня 2020 року про залучення до участі у справі в якості співвідповідача АТ «Альфа-Банк», як правонаступника відповідача АТ «Дельта Банк». Проте, вказана заява судом першої інстанції взагалі залишена поза увагою та не розглянута. А відтак, оскільки позов було пред`явлено до відповідачів (первісних кредиторів), що відступили право вимоги, а заяву про залучення правонаступника відповідачів не було розглянуто, тобто не було залучено до участі у справі належного відповідача, що на думку колегії суддів є грубим порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та є самостійною підставою для скасування судового рішення з відмовою у задоволенні позову. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості заміни неналежної сторони у справі, це може проводитися виключно судом першої інстанції. Суд роз`яснює, що позивач не позбавлена права на звернення до суду із позовною заявою до належного відповідача (ів) з урахуванням вимог щодо предметної та суб`єктної юрисдикції. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Отже, враховуючи, що під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі апеляційної скарги, оскільки рішення суду є безпідставним та незаконним, і тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенович, про скасування рішення державного реєстратора- відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська В.А. Нежура