Постанова 4824 № 757/24363/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 757/24363/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/14128/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І., секретар - Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури та представника Державної казначейської служби України - Тимофєєвої Тетяни Миколаївни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року, встановив: у червні 2020 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 3 000 000 грн., яка була йому заподіяна в результаті незаконних дій органу досудового розслідування, та розподілити судові витрати. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року позов було задоволено частково - стягнуто на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права, неправильне встановлення судом обставин, які мають значення для справи. Представник Державної казначейської служби України - Тимофєєва Т.М. в апеляційній скарзі також просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з`явились в судове засідання: ОСОБА_1 та прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що є адвокатом у складі Адвокатського об`єднання «Гільдія Права». Головним слідчим управлінням НП України в Київській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №12014110130000360, до ЄРДР було внесено дані про кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України. В ході розслідування було проведено обшуки на його робочому місці, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено документи, які становлять адвокатську таємницю. 29.03.2018 його було затримано та поміщено до ізолятора тимчасового тримання. 30.03.2018 йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати своє місце проживання з 22.00 до 07.00 наступної доби та покладено інші обов`язки. Всього він перебував під домашнім арештом 97 днів, та на 123 дні на нього було покладено ряд обов`язків. Також 05.04.2018 було накладено арешт на його майно. 29.03.2019 кримінальне провадження було закрито за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості. В результаті цього він зазнав значних душевних страждань, втратив свою ділову репутацію, відбулись негативні зміни в особистому житті, він не міг здійснювати адвокатську, громадську та підприємницьку діяльність, матеріально забезпечувати себе та свою родину, перебував в ізоляції від суспільства. В зв`язку з цим просив відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі 3 000 000 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року позов було задоволено частково - стягнуто на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу були спричинені моральні страждання, було змінено його звичний спосіб життя, та враховуючи вплив на ділову репутацію, та з урахуванням засад розумності та виваженості, визначив розмір компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення +4 посилання України. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача необхідно стягнути з державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки висновок суду щодо розміру моральної шкоди не в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам. Як видно з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, відносно ОСОБА_1 30.03.2018 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч. 5 ст. 191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209 КК України. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, заборонивши йому залишати своє місце проживання з 22.00 години до 07.00 години наступної доби, зобов`язано його: не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання; прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками до завершення досудового розслідування. Строк дії ухвали про тримання підозрюваного під домашнім арештом визначено до 26.05.2018 включно та було продовжено ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2018 року до 23.07.2018. Постановою заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів НП України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України Шевченком А.Г. від 20.03.2019, кримінальне провадження №12014110130000360 від 29.01.2014 в частині підозри ОСОБА_1 та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати В ч. 1 та 2 ст.1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. У випадках, зазначених у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. В п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено право на відшкодування громадянинові моральної шкоди у наведених в ст. 1 цього закону випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Згідно з п. 13 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України. Пунктом 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, передбачено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Доводи, викладені представником Державної казначейської служби України - Тимофєєвою Т.М. в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки всі були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку. Апелянт вказує, що суд першої інстанції невірно визначив джерело відшкодування шкоди та помилково стягнув шкоду з казначейства, суд необґрунтовано визначив розмір моральної шкоди, у більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, не навів розрахунків, з яких виходив, задоволення вимоги позивача є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення. Заступник керівника Київської обласної прокуратури в апеляційній скарзі вказує про те, що факт доведення наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності, сума присудженого в жодному разі не може бути джерелом незаконного збагачення, при оприлюдненні інформації про проведення досудового розслідування не було зазначено прізвища позивача, не надано доказів про негативний вплив факту притягнення позивача до кримінальної відповідальності на діяльність очолюваних ним юридичних осіб. Вказані доводи не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зазнав душевних страждань внаслідок обмеження його особистих прав, порушення звичайного образу життя, негативного впливу на його ділову репутацію. В чч. 5 і 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» закріплено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до ч. 2 і 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Тому висновок суду першої інстанції про порушення прав ОСОБА_1 у зв`язку з незаконними кримінальним переслідуванням, що завдало йому моральної шкоди, є правильним. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував положення ч.2 та 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», роз`яснення зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України та взяв за основу обрахунку кількість місяців перебування позивача під слідством та судом, а також розмір мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час розгляду справи і визначив суму відшкодування в розмірі 500 000 грн. Разом з тим, такий розмір має визначатись з урахуванням вимог розумності і справедливості такого відшкодування, оскільки мінімальний розмір такого відшкодування визначається в ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Дана норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМ України №215 від 15 квітня 2015 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», та прецедентну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до п. 62 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року №68490/1 «Станков проти Болгарії» оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума відшкодування встановлена законом. Враховуючи викладене, в даному випадку слід зменшити розмір компенсації моральної шкоди, яка була завдану позивачу, до 80 000 грн. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Таким чином, рішення суду слід змінити та зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача. Керуючись ст. 367, 368, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури та апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби - Тимофєєвої Тетяни Миколаївни задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року змінити та визначити розмір моральної шкоди в сумі 80 000 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2021 року. Головуючий Судді