Постанова 4813 № 947/18226/21

Номер провадження: 33/813/1352/21 Номер справи місцевого суду: 947/18226/21 Головуючий у першій інстанції Чванкін С.А. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.11.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С. за участю: секретаря судового засідання Воронової Є.Р. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Нестеренко Станіслава Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Нестеренко Станіслава Васильовича захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції Постановою Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала На вищевказану постанову суду адвокат Нестеренко С.В. захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Сидоренко А.В., подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Нестеренко С.В. зазначив, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення допущені порушення, а саме. Протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на пропозицію провести огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, однак наявна незгода з результатами огляду, проведеного поліцейським, що викладена через зазначення надання в подальшому пояснень у суді. Проте, суд першої інстанції надав невірну оцінку даному запису у протоколі дійшовши необґрунтованого висновку, що такий запис не можна сприймати як незгоду з результатами огляду. Також, суд першої інстанції не надав оцінки відсутності свідків при складанні протоколу. А також, тому, що пунктом 6 розділу ІІ Інструкції передбачена обов`язкова присутність двох свідків для проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а ч. 2 ст. 266 КУпАП така обов`язкова наявність свідків не передбачена. Отже наявна колізія між нормами права. Також, з матеріалів справи вбачається, що вимірювальний пристрій використано для огляду наприкінці строку міжповірочного інтервалу, що надає об`єктивні підстави для сумніву у коректності його роботи та точності його показників, враховуючи надані ОСОБА_2 пояснення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Нестеренко С.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9.а ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 155335 від 04 червня 2021 року, водій ОСОБА_1 04 червня 2021 року, о 00 годині 38 хвилин, по вулиці Ляпідевського, 3 в м. Одесі, керувала транспортним засобом Hyundai Elantra д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці із застосуванням приладу ALCOTEST 7510. Результат огляду - 0,77 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.9. «А» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306. Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення, серії БД № 155335 від 04 червня 2021 року (а.с. 2); - довідка інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 протягом року за ч.1 ст. 130 КУпАП не притягувалася (а.с.1); - чек приладу Alcotest 7510, від 04 червня 2021 року (а.с. 3); - акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4); - відеозапис з місця події (диск на а. с. 5). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2021 року та порушення нею вимог п. 2.9а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу того, що вимірювальний пристрій використано для огляду наприкінці строку міжповірочного інтервалу, що надає об`єктивні підстави для сумніву у коректності його роботи та точності його показників не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Згідно інструкції з технічної експлуатації приладу «Drager Alcotest 7510», повірка та калібрування приладу проводиться кожні 6 місяців. При цьому, можливе збільшення інтервалів між калібруванням, приміром, до одного року при дотриманні певних умов, а саме: аналіз параметрів сенсору та інші параметри щодо забезпечення безпеки мають проводитись із залученням сервісної служби Drager Safety. Відповідно до п. 6 розд. І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з наказом «Про державну реєстрацію медичних виробів» Держлікслужби України від 29.12.2014 року №1529 затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. Під № 43 зазначеного переліку вказано газоаналізатори Drager Alcotest, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежена, тому жодних обмежень щодо використання газоаналізатору Drager не передбачено, що свідчить про правомірність використання приладу Drager Alcotest 7510 працівниками поліції під час виконання своїх обов`язків. Пунктом 13 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі що видихається» становить 1 рік. З роздруківки технічного приладу Drager Alcotest, долученої до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пройшла огляд на стан сп`яніння 04 червня 2021 року за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, останнє калібрування 17 червня 2020 року. Більш того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції судом було роз`яснено ОСОБА_1 , а також її адвокату Нестеренко С.В. право на заявлення клопотання про витребування доказів з приводу повірки та калібрування приладу технічного приладу Drager Alcotest. Однак такого клопотання заявлено не було. Виходячи з вищезазначеного суд приходить до висновку, що повірку газоаналізатора Drager Alcotest 7510, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 , здійснено в межах міжповірочного інтервалу. Щодо доводів з приводу того, що суд не надав оцінки тій обставині, що пунктом 6 розділу ІІ Інструкції передбачена обов`язкова присутність двох свідків для проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а ч. 2 ст. 266 КУпАП така обов`язкова наявність свідків не передбачена, слід зазначити наступне. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, який набув чинності 17 березня 2013 року, ч. 2 ст. 266 КУпАП викладена саме в тій редакції, що зазначена вище, за змістом якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Частиною 3 прикінцевих положень зазначеного закону встановлено обов`язок Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Оскільки п. 4, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, передбачають обов`язкове залучення свідків під час огляду особи на стан сп`яніння, апеляційний суд вважає, що зазначені норми положення не відповідають чинній редакції ч. 2 ст. 266 КУпАП. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. У даному випадку застосування підлягає саме ч. 2 ст. 266 КУпАП в чинній редакції, а також положення порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, в частині, що не суперечать їй. Доводи з приводу порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, судом не приймаються, оскільки жодних зауважень при складенні адміністративного протоколу, а також щодо процедури проходження медичного огляду в медичному закладі від правопорушника не надходило та в протоколі не зафіксовано. Більш того ОСОБА_1 погодилася з результатами алкотесту та вказала що вжила один бокал вина. Отже, доводи апеляційної скарги на порушення працівниками поліції процедури проведення його огляду на стан сп`яніння, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Тому суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Нестеренко Станіслава Васильовича захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева