Постанова 4855 № 640/32774/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/32774/20 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Столичного округу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2021 у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика» про застосування заходів реагування, - В С Т А Н О В И В: Державна екологічна інспекція Столичного округу звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: - застосувати заходи реагування до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика», а саме: повністю зупинити виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг до отримання висновку з оцінки впливу на довкілля. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна екологічна інспекція Столичного округу звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної екологічної інспекції Столичного округу від 17 листопада 2020 року №1016-П «Про проведення позапланової перевірки» утворено інспекційну групу з проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика» та доручено інспекційній групі у період з 20 листопада 2020 року по 03 грудня 2020 року здійснити позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в межах переліку питань, визначених додатками Уніфікованої форми акту, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 26 листопада 2019 року № 450 товариства за адресою: 03110, місто Київ, вулиця Олександра Пироговського, 19, корпус 6, місцезнаходження: 07400, Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Промислова, будинок

9. Підставою для проведення перевірки зазначено лист Держекоінспекції України від 16 листопада 2020 року №9960/9/2-3-20 щодо доручення Прем`єр-міністра України (до листа Міндовкілля від 29 жовтня 2020 року №25/6-23/8527-20). На підставі вказаного наказу посадовим особам Державної екологічної інспекції Столичного округу видано направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика» вимог природоохоронного законодавства від 18 листопада 2020 року №3/3944, в якому зазначено, що захід буде здійснюватись з 20 листопада 2020 року по 03 грудня 2020 року. За результатами позапланового заходу державного нагляду посадовими особами Державної екологічної інспекції Столичного округу складено акт від 01 грудня 2020 року №02-411, відповідно до якого у період з 20 листопада 2020 року по 01 грудня 2020 року посадовими особами інспекції проведено позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика» за адресою: 07400, Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Промислова, будинок 9, ступінь ризику: суб`єкт середнього підприємництва, високий ступінь ризику, вид об`єкта щодо якого проводиться захід: 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів. Крім того, як вбачається зі змісту акта, в ході перевірки було встановлено, що зі слів представника товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика» виробниче приміщення знаходиться за вказаною вище адресою, доступ до приміщення не було надано. При візуальному огляді території на якій розміщується дане складське орендоване приміщення (зі слів представника товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика») відсутні ознаки діяльності підприємства, приміщення зачинено, відсутній персонал, відсутні під`їзні шляхи та доступ автотранспорту. Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика» для здійснення перевірки не надала будь-яку документацію, яка підтверджує діяльність підприємства у сфері поводження з небезпечними відходами. Крім того, директором товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика», як вказано у акті, надіслано лист - повідомлення від 23 листопада 2020 року №49-11/2020 щодо ненадання дозволу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у зв`язку з фактичною відсутністю посадових осіб на підприємстві. Також, у вказаному акті міститься опис виявлених порушень вимог законодавства товариством, серед яких у тому числі відсутність висновку з оцінки впливу на довкілля, що є порушенням вимог частини 3 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Як вбачається з матеріалів справи, товариству з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика» видано припис від 01 грудня 2020 року, яким останнього зобов`язано в строк до 23 грудня 2020 року подати до Державної екологічної інспекції Столичного округу, окрім інших документів, висновок з оцінки впливу на довкілля (висновок державної екологічної експертизи), примірник вказаного припису направлено рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням на адресу товариства 01 грудня 2020 року. Вважаючи, що подальше здійснення господарської діяльності, пов`язаної зі збиранням, обробленням та видаленням небезпечних відходів за відсутності оцінки впливу на довкілля може спричинити негативні наслідки, позивач 22 грудня 2020 року звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки позивачем не надано доказів того, що діяльність відповідача призводить до негативних екологічних наслідків, з огляду на що підлягає припиненню до моменту одержання оцінки впливу на довкілля. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем здійснюються операції у сфері поводження з небезпечними відходами, що відповідно до пункту 8 частини 2 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» відноситься до першої категорії видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Частиною 1 статті 2 Закону України від 23 травня 2017 року № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону. Відповідно до частини 2 цієї ж статті оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень. Суб`єктами оцінки впливу на довкілля є суб`єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб`єктів господарювання (далі - суб`єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава (частина 3 статті 2 Закону України від 23 травня 2017 року № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля»). Відповідно до положень частини 1 статті 3 Закону України від 23 травня 2017 року №2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 8 частини 2 статті 3 Закону України від 23 травня 2017 року №2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» передбачено, що перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає поводження з відходами: операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення); операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше. Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України від 23 травня 2017 року №2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності. Частинами 3, 4 статті 16 Закону України від 23 травня 2017 року №2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» передбачено, що підставою для припинення діяльності підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності або систематичні порушення у сфері оцінки впливу на довкілля, що не можуть бути усунені з технічних, економічних або інших причин. Рішення про тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля приймається виключно судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальних органів або за позовом інших осіб, права та інтереси яких порушено. Колегія суддів зазначає, що при обранні виключного заходу реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі або будівель, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Разом з тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції, приписом від 01 грудня 2020 року Державна екологічна інспекція Столичного округу зобов`язала товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика» подати в строк до 23 грудня 2020 року оцінку впливу на довкілля, але вже 22 грудня 2020 року звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, тобто, до спливу строку наданого відповідачу для усунення виявлених порушень. Більш того, слід зазначити, що відповідачем подано до суду першої інстанції копію висновку №7-03/12-28193/10-17 від 13 грудня 2017 року державної екологічної експертизи по матеріалам оцінки впливу на навколишнє середовище щодо провадження господарської діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекологістика» у сфері поводження з небезпечними відходами, затвердженого заступником Міністра екології та природних ресурсів 13 грудня 2017 року. Колегія суддів звертає увагу, що Закон України від 23 травня 2017 року №2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» набрав чинності 18 липня 2017 року та був введений в дію через шість місяців, тобто, з 18 січня 2018 року. У відповідності до частини 3 статті 17 «Прикінцеві та перехідна положення» Закону України від 23 травня 2017 року № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля. Наведене в сукупності свідчить, що станом на момент проведення позапланової перевірки у позивача був в наявності чинний висновок державної екологічної експертизи, що відповідно, спростовує доводи апелянта щодо його відсутності. Більш того, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом 22 грудня 2020 року, встановивши, при цьому, у приписі строк для усунення виявлених порушень вимог законодавства відповідачу, зокрема, для надання висновку оцінки впливу на довкілля - до 23 грудня 2020 року. Крім того, заявлений позивачем захід реагування у вигляді припинення діяльності суб`єкта господарювання (виробництво (виготовлення), реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг) до моменту одержання оцінки впливу на довкілля є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущене порушення реально створює загрозу негативному впливу на довкілля. Однак, позивачем не доведено допущення саме такого порушення відповідачем, а колегією суддів вказаного не встановлено. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, проаналізувавши всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Столичного округу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 22.11.2021.