Постанова 4855 № 640/13376/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13376/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство «Українська залізниця» з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило суд: - визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 28.05.2019 року №2422/6/99-99-15-02-02-15/ПК; - зобов`язати ДФС України надати АТ «Укрзалізниця» нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в оскаржуваній податковій консультації контролюючий орган необґрунтовано тлумачить положення абз. й) п. п. 141.4.1, п. п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України. Внаслідок цього позивач вважає, що контролюючий орган неправомірно робить висновок про те, що позивач повинен утримувати податок на прибуток з доходу нерезидентів за ставкою 15%, оскільки міжнародні організації, вказані позивачем, здійснюють господарську діяльність на території України і, відповідно, отримують дохід з джерелом його походження з України у вигляді членських внесків. Зазначено, що вказані міжнародні організації не мають на території України постійних представництв, а, отже, в розумінні п. 133.2 ст. 133 ПК України, такі міжнародні організації не можуть вважатися платниками податку на прибуток. Крім того, вказано, що суть індивідуальної податкової консультації полягає у допомозі платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. На думку позивача, висновки, викладені у оскаржуваній податковій консультації порушують його права, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року адміністративний позов задоволено: - визнано протиправною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 28.05.2019 року №2422/6/99-99-15-02-02-15/ПК; - зобов`язано Державну податкову службу України надати Акціонерному товариству "Українська залізниця" нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду; - стягнуто на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842, 00 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393). Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що якщо податкова консультація надана у відповідності до вимог законодавства, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу апелянта без задоволення. Так, позивач зазначає, що діяльності міжнародних організацій, членом яких є АТ "Укразізниця", є підстави стверджувати, що вказані міжнародні організації не здійснюють господарську діяльність та не мають на меті отримання прибутку в розумінні положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є некомерційними міжнародними організаціями в галузі залізничного транспорту, сплата членських внесків здійснюється на забезпечення функціонування виконавчих органів зазначених організацій. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 25.04.2019 року АТ "Укрзалізниця" звернулось до Державної фіскальної служби України з проханням, викладеному у листі №Ц-6-27/913-19, надати податкову консультацію стосовно необхідності оподаткування податком на доходи нерезидентів членських внесків, сплачених товариством на користь зазначених у листі міжнародних організацій, як від власного імені так і за державу Україна. При наданні відповіді було прохання врахувати особливості утримання податку з доходів нерезидента, визначені пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме, що податок за ставкою 15% утримується з суми виплат. Підставою для звернення стало те, що АТ "Укразалізниця" є членом 7 міжнародних організацій, до яких сплачує членські внески. Крім того, АТ "Укрзалізниця" також сплачуються членські внески до міжнародних організацій, членом яких є держава Україна. Участь АТ "Укрзалізниця" в міжнародних організаціях є надзвичайно важливою та здійснюється з метою розвитку міжнародних перевезень залізничним транспортом України та забезпечення плідної діяльності України в рамках міжнародних організацій у сфері залізничних перевезень. За результатами розгляду звернення Позивача Державною податковою службою України в письмовій формі було надано індивідуальну податкову консультацію, оформлену листом від 28.05.2019 року №2422/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, у якій, зокрема, зазначено наступне: "Якщо резидент здійснює будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у п. п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п.п.141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України). Таким чином, відповідно до зазначеної норми Кодексу у разі виплати резидентом членських внесків на користь нерезидента утримується податок у розмірі 15 відсотків їх суми та за рахунок такого нерезидента під час виплати таких внесків, якщо інше не передбачено положеннями чинних міжнародних договорів…". Вважаючи, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація порушує права позивача, є протиправною, та такою, що не відповідає вимогам та положенням діючого законодавства України, зокрема, абз. й) п. п. 141.4.1, п. п. 141.4.2 п. 11.4 ст. 141 ПК України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. Проте, надана відповідачем індивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 28.05.2019 року за № 2422/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, надана на запит Акціонерного товариства "Українська залізниця", є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не містить роз`яснень на поставлені питання позивача. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначенням пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган. Відповідно до положень ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Згідно з п. 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Як визначено п. 53.3 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Отже, індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Платник податків має право звертатись до суду з позовом про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 826/14131/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. При цьому, дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідність зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2016 року № К/800/52977/13 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. В даному випадку контролюючим органом розглянуто звернення позивача про надання податкової консультації, проте, на думку останнього зміст податкової консультації суперечить нормам чинного законодавства. Як вбачається з матеріалів та встановлено судом першої інстанції, що АТ "Укразалізниця" є членом 7 міжнародних організацій, до яких сплачує членські внески. Крім того, АТ "Укрзалізниця" також сплачуються членські внески до міжнародних організацій, членом яких є держава Україна. Участь АТ "Укрзалізниця" в міжнародних організаціях є надзвичайно важливою та здійснюється з метою розвитку міжнародних перевезень залізничним транспортом України та забезпечення плідної діяльності України в рамках міжнародних організацій у сфері залізничних перевезень. Так, АТ "Укрзалізниця" звернулось до Державної фіскальної служби України з проханням, викладеним у листі №Ц-6-27/913-19, надати податкову консультацію стосовно необхідності оподаткування податком на доходи нерезидентів членських внесків, сплачених товариством на користь зазначених у листі міжнародних організацій, як від власного імені так і за державу Україна. При наданні відповіді було прохання врахувати особливості утримання податку з доходів нерезидента, визначені пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме, що податок за ставкою 15% утримується з суми виплат. Проаналізувавши оскаржувану позивачем податкову індивідуальну консультацію, суд першої інстанції зазначив наступне. Особливості оподаткування податком на прибуток доходів, сплачених на користь нерезидента, врегульовані п. 141.4 ст. 141 ПК України. Так, підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України визначаються конкретні види доходу, отримані нерезидентом із джерелом походження з України, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток, серед яких: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; г) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, емісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів. Відповідно до абзацу й) підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України, оподаткуванню підлягають, зокрема, інші доходи нерезидента від провадження господарської діяльності на території України. За приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються цим Кодексом. Згідно з пунктом 5 статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПК України, викладені в статті 14 цього Кодексу. Пунктом 133.2 статті 133 ПК України зазначено, що платниками податку на прибуток - нерезидентами є: юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. Підпунктом 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено поняття "нерезидент" - це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України. Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер. У розумінні ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділ, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Пунктом 133.3 статті 133 ПК України передбачено, що постійне представництво до початку господарської діяльності стає на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. З аналізу наведених норм висновується, що єдиним способом здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України, є провадження такої діяльності через зареєстроване в установленому порядку постійне представництво нерезидента, оскільки міжнародні організації не мають на території України постійних представництв, через які фактично могли б здійснювати свою господарську діяльність, то в розумінні пункту 133.2 статті 133 ПК України, такі міжнародні організації не можуть вважатися платниками податку на прибуток. Враховуючи мету створення та суть діяльності міжнародних організацій, членом яких є АТ "Укразізниця", є підстави стверджувати, що вказані міжнародні організації не здійснюють господарську діяльність та не мають на меті отримання прибутку в розумінні положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є некомерційними міжнародними організаціями в галузі залізничного транспорту, сплата членських внесків здійснюється на забезпечення функціонування виконавчих органів зазначених організацій. З аналізу норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплачені позивачем на користь вказаних міжнародних організацій членські внески не можуть вважатися доходом нерезидента в цілях оподаткування за правилами абзацу й) підпункту 141.4.2, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України. Проте, Державною податковою службою України в письмовій формі було надано індивідуальну податкову консультацію, оформлену листом від 28.05.2019 року №2422/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, у якій, зокрема, зазначено наступне: "Якщо резидент здійснює будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у п. п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п.п.141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України). Таким чином, відповідно до зазначеної норми Кодексу у разі виплати резидентом членських внесків на користь нерезидента утримується податок у розмірі 15 відсотків їх суми та за рахунок такого нерезидента під час виплати таких внесків, якщо інше не передбачено положеннями чинних міжнародних договорів…". Колегія суддів звертає увагу, що контролюючим в індивідуальній консультації зазначено виключно норми ПК України при цьому не містить відповіді на поставлене питання позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст вищезазначеної індивідуальної податкової консультації не доводить правомірності позиції контролюючого органу, з огляду на встановлену судом суперечність між змістом наданої податкової консультації та приписами закону. Колегія суддів звертає увагу, контролюючого органу, що податкова консультація повинна відповідати таким ознакам, як індивідуальність, можливість практичного застосування, допомога платнику податків, і у разі, якщо така податкова консультація, на думку платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, останній має право на її оскарження шляхом подання позову до суду. Як зазначив Верховний Суд у своїй Постанові від 16.10.2018 року по справі № 820/4461/17, податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. Згідно до п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію. Таким чином, порушене право платника податків внаслідок отримання податкової консультації, яка суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, є відновленим шляхом скасування такої консультації. Зазначений висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у Постанові від 12.06.2018 року по справі № 814/2168/16. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що оскільки питання індивідуальної податкової консультації полягало щодо необхідності оподаткування податком на доходи нерезидентів членських внесків, сплачених товариством на користь зазначених у листі міжнародних організацій, як від власного імені так і за державу Україна, а в спірній податковій консультації не міститься відповіді на поставлене питання, отже вона не відповідає вимогам чинного законодавства та змісту запитуваної консультації, і, як наслідок, підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга взагалі не містить посилання на порушення вимог матеріального та процесуального права зі сторони суду першої інстанції під час прийняття даного рішення, а зазначено виключно зміст викладеного в ідивідуальній консультації. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан