Постанова 4821 № 697/993/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1878/21Головуючий по 1 інстанції Справа №697/993/21 Категорія: на ухвалу Скирда Б. К. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Єльцова В.О., Бородійчука В.Г. Секретар Винник І.М. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 заінтересована особа - Степанецька сільська рада ОТГ в Черкаській області; особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_2 розглянувши в м. Черкаси у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 серпня 2021 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Степанецька сільська рада ОТГ в Черкаській області про встановлення факту, що має юридичне значення, - в с т а н о в и в : 14.05.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. У заяві ОСОБА_1 вказує, що він є сином ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння № НОМЕР_1 , виданого Степанецькою сільською радою Канівського району від 05.01.2001 року, на праві власності належало домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Дане свідоцтво було видане на підставі рішення Степанецької сільської ради від 15.12.2000 №

86. При видачі свідоцтва про право власності на будинок з господарськими спорудами в ньому була допущена помилка, так як у вказаному свідоцтві ім`я та по батькові його матері записано як « ОСОБА_3 », що не збігається із записами інших правовстановлюючих документів, де її ім`я та по батькові зазначені як « ОСОБА_3 ». У заяві ОСОБА_1 посилається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати, ОСОБА_3 померла. Спадкоємцем після смерті матері є ОСОБА_1 - заявник по справі, але оскільки у свідоцтві про право власності на домоволодіння № НОМЕР_1 , виданого Степанецькою сільською радою від 05.01.2001 року вказане ім`я та по батькові його матері як « ОСОБА_3 », а згідно свідоцтва про смерть зазначено « ОСОБА_3 », то виникли розбіжності в документах. В зв`язку з цим, заявник ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на спадщину, а тому ОСОБА_1 звернувся в суд та просить встановити факт належності його матері Свідоцтва про право власності на домоволодіння № 7785 від 05.01.2001 року. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.08.2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу через районний суд. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що дана справа повинна розглядатися в окремому провадженні, оскільки даний факт необхідний для набуття права на спадкування за заповітом. ОСОБА_1 просить в апеляційній скарзі долучити нові докази, зокрема, свідоцтво про право на спадщину за заповітом з виправленням та зазначенням ім?я по-батькові його матері « ОСОБА_3 » від 08.09.2021 року. Він вважає, що районний суд не врахував всі обставини справи, а тому у зв?язку з вищевказаними обставинами, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.08.2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту. 02.11.2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду від голови Степанецької сільської ради ОТГ Черкаської області Яременко Олександра надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . У відзиві зазначається, що районний суд всебічно та ґрунтовно дослідив усі надані по справі докази та заперечення, надав детальну оцінку обставинам справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, залишивши без розгляду заяву ОСОБА_1 . У відзиві вказується, що обставини, викладені заявником ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки померла у 2009 році ОСОБА_3 за свого ж у 2007 році продала будинок через свою племінницю ОСОБА_5 , яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_3 , про що заявник знав, так як звертався до районного суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Ухвалою районного суду від 12.09.2016 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Також у 2016 році заявник ОСОБА_1 звертався із новим позовом до ОСОБА_5 про визнання довіреності недійсною. Голова Степанецької сільської ради ОТГ Черкаської області Яременко Олександр звертає увагу, що ОСОБА_1 своє право на спадщину реалізував, отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом у Державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори 30.09.2010 року, але жилий будинок, який належав ОСОБА_3 та був проданий нею у 2007 році, не ввійшов до складу спадщини, так як згідно договору купівлі - продажу з 2007 року його власником є ОСОБА_6 . Отже, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення є безпідставною та необґрунтованою. Враховуючи вищезазначене, голова Степанецької сільської ради ОТГ Черкаської області Яременко Олександр просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.08.2021 року по справі № 697/993/21 залишити без задоволення, а ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області - без змін. 12.11.2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшло повідомлення - пояснення від ОСОБА_1 , в якому вказується, що будинок його мати не продавала і по цьому факту була відкрита кримінальна справа. ОСОБА_1 посилається, що мати нікому не доручала продавати свій будинок, а відповідне доручення є підробкою. ОСОБА_1 просить суд винести рішення про встановлення факту, що у свідоцтві про власність на будинок АДРЕСА_1 допущена граматична помилка і замість ОСОБА_3 правильно читати ОСОБА_3 . Заслухавши суддю - доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 , який з?явився в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону, оскільки судом не було порушено норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали. Згідно статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності документа, виходив з того, що наявність іншого спадкоємця та іншого власника будинку, дає підстави вважати, що існує спір про право щодо спадкування між спадкодавцями та новим власником будинку. За наявності спору про право, що встановлено районним судом, відсутні підстави для розгляду заяви про встановлення факту в окремому провадженні, тому суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви про встановлення факту, роз`яснивши заявнику його право звернення з позовом. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки повністю відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом не допущено порушення вимог процесуального права, що є підставою для залишення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без змін. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 14.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. У заяві ОСОБА_1 на підтвердження доводів необхідності встановлення даного факту посилається, що він є сином ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно даних Свідоцтва про право власності на домоволодіння № НОМЕР_1 , виданого Степанецькою сільською радою Канівського району від 05.01.2001 року, його матері, ОСОБА_3 на праві власності належало домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Дане свідоцтво було видане на підставі рішення Степанецької сільської ради від 15.12.2000 року №

86. Після смерті матері ОСОБА_3 . 25.09.2009 року ОСОБА_3 спадкоємцем є її син - заявник ОСОБА_1 , але оскільки в свідоцтві про право власності на домоволодіння № НОМЕР_1 , виданого Степанецькою сільською радою від 05.01.2001 року вказане ім`я та по батькові його матері як « ОСОБА_3 », а згідно свідоцтва про смерть записано « ОСОБА_3 », то вказані розбіжності не дають його право на вказане майно. В зв`язку з цим, заявник ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на спадщину, тому просить встановити факт належності його матері ОСОБА_3 . Свідоцтва про право власності на домоволодіння № 7785 від 05.01.2001 року. Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У частині 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб?єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Як роз?яснено в пункті 1 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами внесеними згідно з Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;- встановлення факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно з частиною 6 статті 294 ЦПК України вказано, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. За змістом приписів ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи крім ОСОБА_1 спадкоємцем майна померлої є ОСОБА_7 , який прийняв спадщину за заповітом, що вбачається із матеріалів справи, однак,він не вказаний заявником як заінтересована особа (а. с. 40). Крім того, з відповіді Степанецької сільської ради Канівського району вбачається, що належний ОСОБА_3 на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами та земельною ділянкою біля нього по АДРЕСА_1 (нова адреса: АДРЕСА_1 в 2007 році був проданий за її життя, а всі документи при здійсненні купівлі-продажу будинку були оформлені ОСОБА_8 згідно до повноважень, визначених довіреністю, яка надана їй від ОСОБА_3 , та належним чином посвідчена 13.03.2007 року секретарем Степанецької сільської ради Канівського району. Тому свідоцтво про право власності втратило своє значення, як правовстановлюючий документ, який підтверджував право ОСОБА_3 на вказане домоволодіння та був анульований у зв?язку зі зміною власника будинковолодіння (а. с. 86-88). За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши вказані обставини та перевіривши доводи учасників справи, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку, що існує спір про право, тому розгляд заяви про встановлення факту в окремому провадженні не відповідає вимогам закону, отже слід залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту. Дослідивши матеріали справи та наявні в матеріалах справи докази, перевіривши доводи скаржника, колегія суддів апеляційного суду вважає, що встановлення факту правовстановлюючого документу померлій ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 в окремому провадженні не відповідає вимогам закону, не спростовує висновків суду щодо наявності спору про право, оскільки такий факт може вплинути на право іншого спадкоємця та нового власника будинку. При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду із вищевказаними вимогами у позовному провадженні, якщо вважає своє право на спадкування порушеним. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння заявника вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, тому законності та обгрунтованості висновків суду доводи скаржника не спростовують, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відповідає вимогам закону, тому відсутні підстави для змін чи скасування ухвали згідно доводів апеляційної скарги. З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції. Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою, і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Оскільки, апеляційна скарга не підлягає до задоволення судом апеляційної інстанції, а ухвала суду першої інстанції залишається без змін, то перерозподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється. Судові витрати залишаються за скаржником. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 серпня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Степанецька сільська рада ОТГ в Черкаській області про встановлення факту, що має юридичне значення -залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 22.11. 2021 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.О. Єльцов В.Г. Бородійчук