Постанова Харківський апеляційний суд № 953/10271/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/10271/20 Головуючий суддя І інстанції Божко В. В. Провадження № 33/818/352/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції ПО С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И / по справі про адміністративне правопорушення / 17 листопада 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року стосовно ОСОБА_1 ,- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанову вважає незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального і матеріального права та такою, що підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду були порушені його права, а суд першої інстанції не дослідив всіх обставин події, яка відбулася 18.06.2020 за його участю. Вказує, що на його думку, на відеозапису відсутня інформація щодо безпосереднього керування ним транспортним засобом. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року, посилаючись на те, що в судовому засіданні, яке відбулось 22.07.2020 року він присутній не був, повний текст постанови ним отримано взагалі не було, а з матеріалами справи йому надали ознайомитися лише 01.10.2020 року, тому вважає, що строк ним було пропущений з поважних причин. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . В судові засідання, які призначались судом апеляційної інстанції на 15.09.2021 року на 13.00 год та на 17.11.2021 року на 15.15 год. ОСОБА_1 не з`явився. На адресу, зазначену ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, направлялись судові повістки, однак вони повернулися до суду, оскільки ОСОБА_1 відсутній за вказаною адресою (арк.34-35, 51-52). Під час спроби повідомити телефонограмою на номер мобільного телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 , який зазначений в його апеляційній скарзі, оператором мобільного зв`язку повідомлено, що номер тимчасово не обслуговується (арк.43, 58). При цьому суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Також, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі. Слід також зазначити, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та ОСОБА_1 не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту. Відповідно до матеріалів справи, таких дій ОСОБА_1 не вчиняв, тобто не цікавився станом розгляду його апеляційної скарги. Клопотань через канцелярію суду про відкладення розгляду справи не подавав. Крім того, судом апеляційної інстанції здійснювалися заходи щодо виклику свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інспектора Маслова Р.О. (арк. 36-40; 53-57), але останні в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим суд вирішив провадити апеляційний розгляд без їх участі та без участі апелянта, який без поважних причин не прибув в судове засідання, з урахуванням доводів, які містяться в апеляційній скарзі, та наявних відомостей у матеріалах справи. За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 282894 від 18.06.2020, показання свідків; диск з відеозаписом з місця події, рапорт працівника поліції. Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1) вбачається, що ОСОБА_1 18.06.2020 р. о 23-00 год. в м. Харкові по вул. Сумська, керував транспортним засобом «Daewoo» д/н НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, відмовився у присутності двох свідків. Ці обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, виходячи зі специфіки дослідження, що, в свою чергу, унеможливлювало проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу. Крім того, відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яких було залучено працівниками поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що 18.06.2020 року в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в КНП ОНД «ХОР» в м. Харкові по вул. Шевченко, 26 (а.с.4,5). З наявного в матеріалах провадження відеозапису вбачається, що під час пропонування працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння були присутні свідки, що свідчить про те, що вони дійсно перебували на місці зупинки ОСОБА_1 під час спілкування останнього з працівниками поліції, а тому, суд апеляційної інстанції бере їх до уваги при апеляційному перегляді. Для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду судом апеляційної інстанції шляхом направлення судових повісток викликались вищевказані свідки для надання особистих пояснень, а також інспектор поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Проте, в судове засідання суду апеляційної інстанції свідки та інспектор поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не з`явилися, причин неявки суду не повідомили. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості примусити свідків з`явитись в судове засідання, а тому відповідно до вимог чинного КУпАП, виконав усі можливі дії для їх виклику в судове засідання. Крім того, з відеозапису також вбачається, що під час процедури огляду ОСОБА_1 не висловлював будь-яких доводів відносно того, що він не є водієм автомобіля та не зазначав на наявності будь-яких заперечень проти тверджень працівника поліції, що саме він є водієм цього автомобіля. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей, що є доказом факту керування ОСОБА_1 автомобілем, тобто його перебування за кермом, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності. Зі змісту апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння оскільки його маленька дитина закрилася вдома в кімнаті і він поспішав додому. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Також, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 не оскаржував дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС, або в іншому порядку, згідно чинного законодавства України. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, в наслідок чого суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості їх врахувати. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП. Поряд з цим, належить врахувати те, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія, внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Огляд водія на стан наркотичного сп`яніння проводиться лише у закладі охорони здоров`я. Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п.4 Розділу І цієї Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є: - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці; - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; - сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; - почервоніння обличчя або неприродна блідність. Проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, в разі підозри у співробітника поліції, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння, Інструкцією не передбачено. Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. З огляду на викладене, апеляційний суд об`єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що ОСОБА_1 18.06.2020 р. о 23-00 год. в м. Харкові по вул. Сумська, керував транспортним засобом «Daewoo» д/н НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, відмовився у присутності двох свідків, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП. Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді на підставі ч.1 ст.247 КУПАП, апеляційний суд не вбачає. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков