Постанова Луганський апеляційний суд № 428/1386/21

Справа № 428/1386/21 Провадження № 22-ц/810/511/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П. суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Залюшного О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 квітня 2021 рокуухваленого судом у складі судді Шубочкіної Т.В. в приміщенні того ж суду у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» встановив: 19 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», який мотивований тим, що він до 06 вересня 2018 року перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», при звільненні відповідач не виплатив суму заборгованості по заробітній платі. Судовим наказом, виданим Сєвєродонецьким міським судом Луганської області 25 жовтня 2018 року по справі № 428/13426/18 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 41774,75 гривень. Посилаючись на те, що у повному обсязі заборгованість по заробітній платі виплачена лише 19 січня 2021 року, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 197 407,07 гривень. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 квітня 2021 року вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 вересня 2018 року по 18 січня 2021 року, включно, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15 ц, і виходив з того, що відсутні підстави для звільнення відповідача від передбаченого ст. 117 КЗпП України обов`язку виплатити позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, при цьому з огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, з урахуванням розумності та справедливості дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та відшкодування середнього заробітку у розмірі 90 000 гривень. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржуване рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі, що не перевищує 100 % заборгованості по заробітній платі, а саме 41 774,75 гривень. За доводами апеляційної скарги судом неповно з`ясовано всі обставини справи, визначений судом розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат є несправедливим; заявлений позивачем до стягнення розмір середнього заробітку, за час затримки розрахунку при його звільненні є неспівмірно великим у порівнянні з розміром невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати, і тому скаржник вважає підлягає зменшенню, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15 ц. Позивач правом відзиву не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 за доводами апеляційної скарги, який заперечував проти задоволення скарги ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до положень ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК Українипід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» до 06 вересня 2018 року. Трудові відносини були припинені за власним бажанням позивача ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України. На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 41 774,75 гривень, про стягнення якої 25 жовтня 2018 року Сєвєродонецький міський суд Луганської області видав судовий наказ. Повний розрахунок з позивачем проведений 19 січня 2021 року. Середньогодинна заробітна плата позивача становить 41,82 гривень, а середньомісячне число робочих годин 175,9 годин. Загальна кількість робочих годин за період з 07 вересня 2018 по 18 січня 2021 включно становить 4982,60 год, яка складається з кількості робочих годин за 27 повних місяці (жовтень 2018 року грудень 2020 року), робочих годин за 16 робочих днів у вересні 2018 року та робочих годин за 10 робочих днів у січні 2021 року (175,9 год. х 27 міс.) + (175,9 год./20 робочих днів у вересні 2018 року х 16 робочих днів затримки розрахунку) + (175,9 год./19 робочих днів у січні 2021 року х 10 робочих днів затримки розрахунку) = 4982,60 год.) Отже, визначена судом загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 208372,33 гривень (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 41,82 грн. х 4982,60 год. = 208372,33 гривень). Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 рокузазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції враховано правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц, у якій було здійснено відступ від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вказано, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірними і обґрунтованими висновки суду щодо необхідності зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, адже його розмір в сумі 208 372,33 гривень є неспівмірно великим, та щодо визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 90 000 гривень. Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, і не дають підстав для зміни рішення суду першої інстанції з мотивів наведених відповідачем у скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375,381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області 28 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складення повної постанови 01 листопада 2021 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.В. Кострицький М.В. Назарова