Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4389/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.11.2021 м. Дніпро Справа № 904/4389/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є., секретар судового засідання Мацекос І.М., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 (повний текст складено 07.09.2021, суддя Петренко І.В.) у справі № 904/4389/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД", м. Дніпро до Дніпровської міської ради, м. Дніпро за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро про стягнення 300 000,00грн. моральної шкоди ВСТАНОВИВ:

1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі. 26.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпровської міської ради про стягнення 300 000,00 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позов подано у зв`язку з тим, що відповідач не розглянув розроблений Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради проект рішення "Про поновлення права користування земельною ділянкою по проспекту Олександра Поля у районі будинку 93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ "Юкон Статус ЛТД" для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (ІІ черга)" і не прийняв за результатами розгляду рішення. А саме, відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі №904/4413/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2019, яким визнано протиправними дії та бездіяльність Дніпровської міської ради щодо неприйняття на XXXI черговій сесії міської ради 25.04.2018 рішення за результатами розгляду проекту Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради "Про поновлення права користування земельною ділянкою по просп. Олександра Поля у районі буд. №93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ "ЮКОН-СТАТУС ЛТД", код ЄДРПОУ 33248776, для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (II черга)" про поновлення права користування земельною ділянкою площею 0,1153 га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0148). Зобов`язано Дніпровську міську раду на найближчому пленарному засіданні (сесії) повторно розглянути проект Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради "Про поновлення права користування земельною ділянкою по просп. Олександра Поля у районі буд. №93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ "ЮКОН-СТАТУС ЛТД", код ЄДРПОУ 33248776, для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (II черга)". Станом на час звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою відповідач так і не виконав ані рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4413/18, ані рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5004/18 і не розглянув проект Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради "Про поновлення права користування земельною ділянкою по просп. Олександра Поля у районі буд. №93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ "ЮКОН-СТАТУС ЛТД", код ЄДРПОУ 33248776, для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (II черга)". Позивач наголошує, що обставини, на які здійснено посилання у позовній заяві, завдають останньому моральної шкоди, яка полягає у глибоких переживаннях, оскільки позбавляє реалізації своїх прав та життєвих планів, порушенні нормальних життєвих зв`язків, які вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, невиправданих матеріальних ресурсів, порушення і втручання у право власності, вчинення дій на заниження престижу та довіри до діяльності позивача й інших його немайнових прав. Моральна шкода розрахована за період з 23.03.2019 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4413/18) по 26.04.2021 (дата подачі позовної заяви у справі №904/4389/21). Розмір моральної шкоди позивач визначив у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць завданої шкоди. Послався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №459/274/17 (провадження №61-25576сво18). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/4389/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване встановленням обставин, які свідчать про необґрунтованість позовних вимог. А саме, суд встановив, що відсутні докази зниження престижу і довіри до діяльності позивача, як господарюючого суб`єкта та інших немайнових прав позивача, відсутні докази наявності душевних страждань і у кого саме, з огляду на те, що юридична особа не може зазнавати душевних страждань з урахуванням її природи та відсутні докази, які підтверджують приниження ділової репутації, честі й гідності позивача. Позивач не довів наявність складу господарського правопорушення: наявність шкоди та встановлення їх розміру, якими неправомірними діями чи бездіяльністю шкоду заподіяно позивачеві, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою, вину.

2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/4389/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на таке. Чинними рішеннями судів в інших судових справах № 904/4413/18 та 904/5004/19, відкритих за позовами ТОВ «Юкон Статус ЛТД» до Дніпровської міської ради, встановлено порушення Дніпровською міською радою прав та законних інтересів ТОВ «Юкон Статус ЛТД» і визнано протиправними дії та бездіяльність Дніпровської міської ради щодо неприйняття спочатку на XXXI черговій сесії міської ради 25.04.2018, а потім і на 46 черговій сесії міської ради VII скликання 19.06.2019 рішень за результатами розгляду проекту Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради "Про поновлення права користування земельною ділянкою по проспекту Олександра Поля у районі буд. №93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ «Юкон Статус ЛТД», код ЄДРПОУ 33248776, для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (II черга)" про поновлення права користування земельною ділянкою площею 0,1153 га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0148). Суд першої інстанції вказаним суттєвим обставинам у справі та доказам позивача належної оцінки не надав, допустився помилкових висновків і відмовив у задоволенні позову через те, що позивачем, ніби-то, не доведено такі складові господарського правопорушення, як наявність шкоди та її розміру, не доведено факту заподіяння йому неправомірними діями і бездіяльністю відповідача моральної шкоди та не обґрунтовано розміру її відшкодування, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Позивач, зокрема, посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, практику Європейського суду з прав людини. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення лише одного разу, надаючи оцінку доказам позивача щодо розміру відшкодування за спричинену моральну шкоду, посилається на практику Європейського суду з прав людини, разом з тим, суд першої інстанції мав застосувати інші висновки того самого Європейського суду з прав людини. Позивач вважає, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, взагалі не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу ступеня зниження престижу, ділової репутації юридичної особи. Зазначає, що згідно з положеннями Цивільного кодексу України розміри відшкодування моральної шкоди визначаються судом. Аналогічними є роз`яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначає суд. Тобто, розмір завданої моральної шкоди позивачу визначає саме суд, а позивач надає суду свої пропозиції з цього питання. Позивач свої пропозиції суду надав, і якщо суд вважає визначений позивачем розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди неправильним, то суд мав право і повинен був сам визначити, на його думку, правильний розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди. Проте суд цього не зробив, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. За твердженням позивача, суд не виконав завдання господарського судочинства (ст. 2 ГПК України), під час вирішення справи не керувався завданням господарського судочинства та таким принципом господарського судочинства як верховенство права (п. 1 ч. 3 ст. 2 ГПК України), спір, який триває між сторонами декілька років - не вирішив, порушені права та інтереси позивача не захистив, чим допустив неефективність правосуддя у справі.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/4389/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 17.11.2021 о 16:30 год. У судовому засіданні представники сторін надали пояснення у справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 17.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін з таких підстав.

5. Встановлені та неоспорені обставини і відповідні їм правовідносини. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі №904/4413/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2019, визнано протиправними дії та бездіяльність Дніпровської міської ради щодо неприйняття на XXXI черговій сесії міської ради 25.04.2018 рішення за результатами розгляду проекту Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради "Про поновлення права користування земельною ділянкою по просп. Олександра Поля у районі буд. №93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ "ЮКОН-СТАТУС ЛТД", код ЄДРПОУ 33248776, для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (II черга)" про поновлення права користування земельною ділянкою площею 0,1153 га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0148). Зобов`язано Дніпровську міську раду на найближчому пленарному засіданні (сесії) повторно розглянути проект Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради "Про поновлення права користування земельною ділянкою по просп. Олександра Поля у районі буд. №93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ "ЮКОН-СТАТУС ЛТД", код ЄДРПОУ 33248776, для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (II черга)". Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 у справі №904/5004/19, залишеним постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 без змін, визнано протиправними дії та бездіяльність Дніпровської міської ради щодо неприйняття на 46 черговій сесії міської ради VII скликання 19.06.2019 рішення за результатами розгляду проекту рішення Дніпровської міської ради, розробленого Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради Про поновлення права користування земельною ділянкою, по просп. Олександра Поля у районі буд. №93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ ЮКОН-СТАТУС ЛТД, код ЄДРПОУ 33248776, для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (II черга) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та про поновлення позивачу права користування земельною ділянкою, площею 0,1153 га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0148), по просп. Кірова в районі буд. № 93 (Кіровський район) для завершення будівництва торгівельно-виставкового комплексу з продажу автомобілів (II черга). Зобов`язано Дніпровську міську раду на найближчому пленарному засіданні (сесії) повторно розглянути розроблений Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради проект рішення Дніпровської міської ради Про поновлення права користування земельною ділянкою, по проспект Олександра Поля у районі буд. №93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ ЮКОН-СТАТУС ЛТД, код ЄДРПОУ 33248776, для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (II черга). Докази виконання з боку відповідача рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі №904/4413/18, яке набрало законної сили 25.03.2019, та докази виконання з боку відповідача рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 у справі №904/5004/19, яке набрало законної сили 30.06.2020, відсутні.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України). Статі 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, та довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки особи, яка завдавала шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Разом з тим, в силу статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі. Аналогічний за змістом висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18). Колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції практики Європейського суду з прав людини, що вказує: оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду, що докази зниження престижу і довіри до діяльності позивача, як господарюючого суб`єкта та інших немайнових прав позивача, які не конкретизовано, докази наявності душевних страждань і у кого саме, з огляду на те, що юридична особа не може зазнавати душевних страждань з урахуванням її природи та докази, які підтверджують приниження ділової репутації, честі й гідності позивача, відсутні, складова як шкода позивачем не підтверджена доказами. Неправомірність дій чи бездіяльності відповідача полягає у тому, що відповідач не розглянув розроблений Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради проект рішення "Про поновлення права користування земельною ділянкою по проспекту Олександра Поля у районі будинку 93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ "Юкон Статус ЛТД" для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (ІІ черга)" і не прийняв за результатами розгляду рішення. Господарський суд встановив, що докази виконання з боку відповідача рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі №904/4413/18, яке набрало законної сили 25.03.2019, та докази виконання з боку відповідача рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 у справі № 904/5004/19, яке набрало законної сили 30.06.2020, відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така складова як наявність неправомірних дій чи бездіяльності з боку відповідача визнається підтвердженою. Моральна шкода розрахована за період з 23.03.2019 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4413/18) по 26.04.2021 (дата подачі позовної заяви у справі №904/4389/21). Розмір моральної шкоди позивач визнав за необхідне визначити у розмірі двох мінімальних заробітних плат, один з яких склав 6000,00грн. за кожен місяць завданої шкоди і в загальному підсумку становить 300000,00грн. Проте позивач не надав до суду розрахунків, з яких саме він визначив розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При цьому, розмір мінімальних заробітних плат у 2019 році, у 2020 році та у 2021 році був різним. Для відшкодування відповідачем на користь позивача моральної шкоди позивач має довести наявність складу господарського правопорушення: наявність шкоди та встановлення їх розміру, якими неправомірними діями чи бездіяльністю шкоду заподіяно позивачеві, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою, вина. Відсутність вини доводиться відповідачем, всі інші складові господарського правопорушення повинні доводитись позивачем. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено такі складові господарського правопорушення, як наявність шкоди та її розміру.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу. Скаржником не конкретизовано, в якому саме вигляді йому заподіяна моральна шкода як юридичній особі, яким чином зменшилась чи інші чутливі сфери його діяльності, і які саме. Відсутній детальний розрахунок завданої шкоди, докази причинного зв`язку між неправильними діями відповідача і розміром шкоди, яку заявив позивач. Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в пункті 6 цієї постанови, а також з урахуванням такого. За змістом ст. 162 ГПК України, предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка опосередковується відповідним способом захисту порушеного права або інтересу. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Отже, до предмету доказування у даній справі входять обставини наявності/відсутності складу господарського правопорушення шкода. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Тобто, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб`єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Як вже зазначалось, спірні правовідносини сторін ґрунтуються на невиконанні відповідачем чинних судових рішень щодо зобов`язання вчинити певні дії. Чинними рішеннями судів у справах № 904/4413/18 та № 904/5004/19, відкритих за позовами ТОВ «Юкон Статус ЛТД» до Дніпровської міської ради, встановлено порушення Дніпровською міською радою прав та законних інтересів ТОВ «Юкон Статус ЛТД» і визнано протиправними дії та бездіяльність Дніпровської міської ради щодо неприйняття спочатку на XXXI черговій сесії міської ради 25.04.2018, а потім і на 46 черговій сесії міської ради VII скликання 19.06.2019 рішень за результатами розгляду проекту Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради "Про поновлення права користування земельною ділянкою по проспекту Олександра Поля у районі буд. №93 (Центральний (Кіровський) район ТОВ «Юкон Статус ЛТД», код ЄДРПОУ 33248776, для завершення будівництва торговельно-виставочного комплексу з продажу автомобілів (II черга)" про поновлення права користування земельною ділянкою площею 0,1153 га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0148). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/4389/21 встановлено, що докази виконання з боку відповідача рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі №904/4413/18, яке набрало законної сили 25.03.2019, та докази виконання з боку відповідача рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.20120 у справі №904/5004/19, яке набрало законної сили 30.06.2020, відсутні. Проте, це порушення позивачем взято само по собі без взаємозв`язку з тим сектором правової охорони, якому шкода заподіяна, без визначення її розміру. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі ст. 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Слід зазначити, що з 15.12.2017 принцип "об`єктивної істини", який полягав в обов`язку суду з`ясовувати усі дійсні обставини, пов`язані зі спірними правовідносинами, виключений із ГПК України. 17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК України, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України). Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Частиною 4 статті 11 ГПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду. Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

10. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/4389/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі № 904/4389/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дати складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22.11.2021 Головуючий суддя Л.М. Білецька Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя А.Є. Чередко