Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 353/675/20

Справа № 353/675/20 Провадження № 22-ц/4808/1543/21 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення (заочне) Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Пастернак І.А. 20 травня 2021 року у м. Івано-Франківськ, повний текст якого виготовлено 24 травня 2021 року, в с т а н о в и в : У серпні 2020 року ПАТ КБ ПриватБанк подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 10.10.2011 року у розмірі 120 312,03 грн, стягнення судових витрат, Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 10.10.2011 року. ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. У подальшому кредитний ліміт збільшено до 50 000 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 08.07.2020 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 120 312, 03 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 82 439, 87 грн,; в тому числі, заборгованість за поточним тілом кредиту 0,00 грн; 82 439, 87 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 14 973,62 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 22 898,54 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - заборгованість за пенею; 0,00 грн. нараховано комісії. Просив стягнути з нього на користь банку заборгованість у розмірі 120 312,03 грн та судовий збір (а.с.1-5, том.1). Рішенням (заочним) Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк 82 439 грн. 87 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.10.2011 року та 1 440,33 грн витрат по оплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.241-243, том.1). Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що на момент розгляду даної справи 20 травня 2021 року він перебував за межами України в республіці Польща та ніяк не міг бути повідомленим про розгляд справи та вчиняти будь-які процесуальні дії. Про даний факт суду повідомлено його матір`ю ОСОБА_2 16 лютого 2021 року письмовою заявою на ім`я голови суду, яку суд не взяв до уваги та не дослідив як доказ. Позивач ввів суд в оману щодо кредитних зобов`язань по договору №б/н від 10.10.2011 року, якого не існує в природі. Фінансовий (кредитний договір) без номера дозволяє проводити різні маніпуляції та не дає можливості прослідковувати його в реєстрі. Щодо вирішення питання по сплаті відсотків, штрафів по кредитних зобов`язаннях необхідно було застосувати вимоги п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак суд проігнорував дану норму. Оскаржуване рішення порушує його права,закріплені як ст.55 Конституції України, так і в ст.6,ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.47-49, том.2). Заперечивши доводи апеляційної скарги представник ПАТ «ПриватБанк» подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що апелянт та його представник визнає факт користування платіжними картками, а також отримання кредитних коштів з власної ініціативи. Активація ним кредитних карток та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Апелянт не навів жодних правових підстав в існуванні у нього права на користування коштами банку без сплати відсотків. Отримання і користування відповідачем кредитним лімітом підтверджується довідкою про встановлення кредитного ліміту. Матеріалами справи встановлено, що при відсутності розуміння умов та правил надання банківських послуг, відповідач не зміг би користуватися кредитною карткою в межах ліміту кредитних коштів, які були встановлені та в подальшому збільшені у лютому 2017 року, та за якою він вчиняв банківські операції на погашення відсотків,знову проводив платежі та погашав такі. Отже, відповідач знав, розумів умови укладення договору,тарифи банку та прийняв їх. Схвалення та виконання договору відповідачем щодо сплати відсотків у встановленому банком розмірі, підтверджується випискою по рахунку, де зазначені відповідні операції щодо часткового повернення коштів. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.72-75, том.2) Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Рішення суду першої інстанції оскаржено в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту. В частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається. В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, керуючись ст.ст. 526,530, 611,1054,634 ЦК України, встановивши наявність заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту, з урахуванням того, що прострочене тіло кредиту в сумі 82439,87 грн і є фактично отримані позичальником кошти. З таким висновком апеляційний суд погоджується виходячи з такого. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 1049 Цивільного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом встановлено, що відповідно до заяви відповідача від 29.10.2011 року, яка підписана сторонами, ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом, що погоджується з тим, що ця заява разом із пам"яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua і відповідач зобов`язується виконувати їх, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua. У заяві не визначено, які саме послуги надано позичальнику, не визначено розміру кредитного ліміту та додаткових платежів, а саме розміру відсотків, пені та плати за страхування кредитного ліміту (а.с.20, том.1). Позивач зазначає, що у такий спосіб між сторонами укладено кредитний договір. З довідки АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що ОСОБА_1 на підставі укладеного кредитного договору б/н видано платіжні картки № НОМЕР_1 , дата відкриття 09 листопада 2017 року зі строком дії до березня 2021 року, 5168742212601789 дата відкриття 30 грудня 2017 року зі строком дії до грудня 2021 року (а.с. 19,том.1). Картковий рахунок стартував 09.11.2017 року (4149629391946910), 09.11.2017 року - кредитний ліміт 48000,00 грн (встановлення кредитного ліміту). В подальшому відбувалась зміна кредитного ліміту: 09.11.2017 року 48 000 грн (зменшення кредитного ліміту), 13.11.2017 року 25000 грн (зменшення кредитного ліміту), 14.11.2017 року 48000 грн (збільшення кредитного ліміту), 16.12.2017 року 50000 грн (збільшення кредитного ліміту), 12.08.2018 кредитний ліміт 0,00 грн (а.с.18, том.1). На обґрунтування позову банк подав також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані відповідачем (а.с.21,том.1). З розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості (а.с.8-14,15-17,том.1). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 08.07.2020 року складає 12312,03 грн, з яких: 82439,87 грн -заборгованість за простроченим тілом кредиту, 14973,62 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 22898,54 грн - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України(а.с. 13-14,том.1). Апелянтом надано листи ПАТ «ПриватБанк» №3156003637 від 16.07.2018 року та №3156003637 від 23.10.2019 року про інформування щодо наявності заборгованості (а.с.61,62, том.2). Доводи апелянта про те, що судом порушено норми процесуального права, яке полягало у розгляді справи за його відсутності без доказів належного повідомлення про час та місце розгляду справи, не вирішенні питання про відкладення розгляду справи, не з`ясуванні причин неявки в судове засідання відповідача, не забезпеченні йому можливості надати суду докази та навести доводи, внаслідок чого він був позбавлений можливості вчиняти відповідні процесуальні дії, не априймаються апеляційним судом до уваги. Так, за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України вказано місце проживання апелянта за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.120,233 том.1). Усі процесуальні документи (копія ухвали про відкриття провадження у справі, судова повістка про розгляд справи 20.05.2021 року) направлено судом на адресу АДРЕСА_1 , тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с.226,том.1). Згідно супровідного листа та повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.12.2020 року Легенчуку особисто вручено копію ухвали про передачу даної справи Івано-Франківському міському суду для розгляду по суті (а.с.218-221,том.1). Зі змісту заяви ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття отримано матір`ю ОСОБА_3 17.12.2020 року (а.с.227,том.1). Відповідач в судові засідання не з`явився, хоча про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку за місцем реєстрації місця проживання, що підтверджується відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України №13/14910 від 20.08.2020 року. Інформацією про день, місце та час розгляду справи володіла член сім`ї (мати) апелянта, яка і повідомила суд про його відсутність на території України. Положеннями частини 3 статті 130 ЦПК України у разі не виявлення в місці проживання особи, якій адресовано судову повістку, вручення повістки будь-кому із повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У цій справі встановлено, що член сім`ї (мати) апелянта була достеменно обізнана про час, дату і місце судового засідання і подала відповідну заяву про відсутність апелянта на території України. Таким чином, з урахуванням положень частини 3 статті 130 ЦПК України, виходячи із принципу пропорційності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідача слід вважати належним чином повідомленим про час, дату і місце судового засідання. Заяви про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Оскільки представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, справу на підставі ст. 280 ЦПК України суд правильно вважав за можливе розглядати у відсутності відповідача в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних доказів. Відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його картковим рахунком, яка міститься в матеріалах справи та є належним доказом наявності заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19). Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 82439,87 грн. Згідно п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. В іншій частині у задоволенні позову про стягнення заявлених банком складових заборгованості (прострочених процентів в розмірі 14973, 62 грн та процентів згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 22898,54 грн) судом відмовлено і в цій частині рішення суду банком не оскаржується, а прав та інтересів відповідача (апелянта) в цій частині не стосується. Про стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу тощо), нарахованих як неустойки у межах цієї справи банк взагалі не заявляв. Таким, чином, посилання апелянта щодо залишення поза увагою положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є безпідставним, оскільки дана норма не поширюється на правовідносини щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до не правильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення (заочне) Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В.Василишин М.Д. Горейко Повний текст постанови складено 22 листопада 2021 року.