Постанова Харківський апеляційний суд № 644/7340/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 22 листопада 2021 року м. Харків справа № 644/7340/20 провадження № 22-ц/818/4706/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., ім`я (найменування) сторін: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2021 року в складі судді Бугери О.В., у с т а н о в и в: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (далі - АТ «ХАРП») та просила стягнути з відповідача на її користь: заборгованість по заробітній платі в розмірі 43 865,93 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2020 року по 01 жовтня 2020 року в розмірі 22 000,00 грн; 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що з 1969 року вона перебувала з АТ «ХАРП» у трудових стосунках. 01 червня 2020 року позивач була звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. На момент звільнення заборгованість підприємства по заробітній платі склала 43 865,93 грн. Зазначає, що у зв`язку з невиплатою при звільнені заробітної плати, вона також має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01 червня 2020 року по 01 жовтня 2020 року в розмірі 22 000,00 грн. Вказує, що на підставі частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Внаслідок незаконних дій відповідача та порушення законних прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати і остаточного розрахунку при звільненні, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату праці, останній було завдано моральних страждань, які позивач оцінює в розмірі 10 000,00 грн. 22 лютого 2021 року АТ «ХАРП» подало відзив на позовну заяву, в якому просило в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Відзив мотивовано тим, що позов ОСОБА_1 є недоведеним, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості по заробітній платі. Зазначає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у разі задоволення позову буде значно перевищувати розмір самої заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 . Розмір середнього заробітку, про стягнення якого просить позивач, є невиправдано обтяжливим і непосильним для відповідача та унеможливить виконання товариством зобов`язань з виплати заробітної плати іншим працівникам, що є підставою для відмови в задоволенні даної позовної вимоги. Вказує, що позивачем не зазначено, в чому саме полягає завдана їй моральна шкода, яких саме моральних страждань зазнала позивач, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, тому відповідач вважає, що вказана позовна вимога також підлягає залишенню без задоволення. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «ХАРП» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітної плати в розмірі 43 865,93 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 22 000,00 грн, всього - 65 865, 93 грн. Виплату заборгованості та середнього заробітку зобов`язано провести за вирахуванням податків та зборів. В частині стягнення моральної шкоди - відмовлено. Стягнуто з АТ «ХАРП» судовий збір: на користь ОСОБА_1 - в розмірі 571,74 грн; на користь держави - в розмірі 840,80 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ухилився від виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та не надав довідку про наявну заборгованість по заробітній платі позивача, тому суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з товариства на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 43 865,93 грн, що підтверджується копією розрахункового листа за червень 2020 року. На підставі статті 117 КЗпП України ОСОБА_1 має право на стягнення середнього заробітку, який з врахуванням середньоденної заробітної плати і часу затримки розрахунку становить 43 421,84 грн. Враховуючи компенсаторний характер виплат, передбачених статтею117 КЗпП України, суд першої інстанції вважав, що достатнім розміром стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є грошова сума в розмірі 22 000,00 грн, про стягнення якої просила позивач. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд не вбачав підстав для її задоволення, оскільки в даному випадку належних та допустимих доказів її спричинення не було надано. Окрім того, судом частково задоволено вимоги позивача про стягнення середнього заробітку, що є компенсаційною виплатою за затримку в отриманні заробітної плати. 17 червня 2021 року АТ «ХАРП» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення. Апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними доводам, які містяться у відзиві на позовну заяву. Крім того, зазначено, що розглянувши справу без участі відповідача за наявними у матеріалах справи доказами, яких було недостатньо для розгляду справи по суті, суд першої інстанції позбавив відповідача права на захист, неповно з`ясував обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Вказує, що суд першої інстанції порушив процесуальне право товариства на захист своїх інтересів у судовому засіданні та принципи цивільного судочинства щодо змагальності сторін і диспозитивності. ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу АТ «ХАРП» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини другої статті 369 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебувала у трудових стосунках з АТ «ХАРП». 01 червня 2020 року ОСОБА_1 була звільнена з АТ «ХАРП» за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Посилаючись на те, що при звільненні не був проведений остаточний розрахунок, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом. Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником та в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Згідно з статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Отже, виходячи з положень КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові № 266/6853/18 від 03 серпня 2020 року (провадження № 61-9549св19). Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, саме на відповідача АТ «ХАРП» покладено обов`язок довести відсутність заборгованості під час звільнення позивача ОСОБА_1 , однак належних доказів на підтвердження своєї позиції відповідач не надав. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2020 року відповідачу АТ «ХАРП» визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Зобов`язано АТ «ХАРП» у строк, встановлений для подання відзиву, а саме - в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, надати суду: 1) довідку про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати позивачу ОСОБА_1 ; 2) довідку про розмір середнього заробітку позивача ОСОБА_1 , обраховану відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Вказану ухвалу АТ «ХАРП» отримало 18 січня 2021 року, що підтверджується зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 34). 22 лютого 2021 року АТ «ХАРП» подало відзив на позовну заяву, в якому посилалось на відсутність правових підстав для стягнення з товариства на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі. Однак, вимоги ухвали суду першої інстанції від 27 листопада 2020 року в частині витребування доказів, а саме - довідки про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати позивачу ОСОБА_1 АТ «ХАРП» не виконало. Таким чином, доводи апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції порушив принципи цивільного судочинства щодо змагальності сторін і диспозитивності та позбавив товариство права на захист своїх інтересів є безпідставними. Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. АТ «ХАРП» зловживаючи своїми процесуальними правами протягом чотирьох місяців ігнорувало вимоги ухвали суду першої інстанції та не скористалося правом, передбаченим статтями 12, 81 ЦПК України, подати відповідні докази на підтвердження свої правової позиції. У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. У постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15 (провадження № 61-4848св19) зазначено, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В апеляційній скарзі АТ «ХАРП», як і у відзиві на позовну заяву, посилалось на відсутність правових підстав для стягнення з товариства на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, та надало довідку про вказану заборгованість. Однак, товариством не наведено жодних обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції та не заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які не були досліджені судом першої інстанції. Крім того, вказана довідка датована 29 квітня 2021 року, тобто складена після ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі. Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду справи, оскільки відповідач не зазначив поважних обставин, внаслідок яких був позбавлений можливості надати ці докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд першої інстанції, на підставі поданих позивачем доказів встановив, що при звільнені ОСОБА_1 відповідачем не виплачено заборгованість по заробітній платі в розмірі 43 865,93 грн. Також, на підставі статті 117 КЗпП України ОСОБА_1 має право на стягнення середнього заробітку, який проведено з врахуванням середньоденної заробітної плати і часу затримки розрахунку та становить 43 421,84 грн. Враховуючи компенсаторний характер виплат, передбачених статтею 117 КЗпП України, суд першої інстанції вважав, що достатнім розміром стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є грошова сума в розмірі 22 000,00 грн, про стягнення якої просила позивач. Судова колегія погоджується з цим висновком суду першої інстанції та вважає його законним та обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності відповідача не можуть були прийняті до уваги. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2020 року розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними матеріалами. 19 січня 2021 року АТ «ХАРП» подало заперечення проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та просило розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року клопотання АТ «ХАРП» - залишено без задоволення. Згідно з пунктом 1 частини четвертої та пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних сторін. Справи, що виникають з трудових відносин розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України). Частиною першою статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Також, у відзиві на позов відповідач викладає заперечення проти позову (статті 178, 274 ЦПК України). Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що розглянувши справу без участі відповідача в судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами, суд першої інстанції позбавив відповідача права на захист своїх інтересів та порушив принципи цивільного судочинства щодо змагальності сторін і диспозитивності, є безпідставними. АТ «ХАРП» не було позбавлене можливості надавати свої письмові пояснення щодо позову ОСОБА_1 та необхідні докази для розгляду справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 141, 367, ч. 1 ст. 369, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» - залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2021 року - залишити без змін Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 22 листопада 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина