Постанова 4820 № 675/2507/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 675/2507/19 Провадження № 22-ц/4820/1632/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Кошельник В.М., з участю представника апелянта, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Укрелітагро» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Укрелітагро» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області в складі судді Пашкевича Р.В. від 05 серпня 2021 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року позивач, звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що він є власником земельної ділянки площею 1,8125 га, кадастровим номером 6822183900:04:015:0663 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, яку у 2008 році передав в оренду ТОВ Компанія «Укрелітагро» строком на 10 років. У 2019 році позивачу стало відомо, що договір оренди між ним та ТОВ Компанія «Укрелітагро» закінчується 25.09.2030 року, оскільки 25.09.2017 року укладена додаткова угода до договору оренди від 04.02.2008 року, інше речове право (право оренди) зареєстроване з строком дії до 25.09.2030 року. Вказує, що спірну додаткову угоду до договору оренди землі від 04.02.2008 року він не підписував і нікого не уповноважував укладати додаткову угоду з відповідачем. На умови, визначені додатковою угодою, згоди не давав та не отримував від відповідача повідомлення з проектом спірної додаткової угоди. Отже, наявний підпис у спірному договорі виконаний не ним, а іншою особою. З врахуванням заяви про зміну предмета позову остаточно просив зобов`язати ТОВ Компанія «Укрелітагро» повернути йому земельну ділянку площею 1,8125 га кадастровий номер 6822183900:04:015:0663, скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ Компанія «Укрелітагро» на земельну ділянку площею 1,8125 га кадастровий номер 6822183900:04:015:0663 та припинити право оренди товариства на цю земельну ділянку. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2021 року позов задоволено. Зобов`язано Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Укрелітагро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8125 га, розташовану на території Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Скасовано державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Укрелітагро» на земельну ділянку кадастровий номер 6822183900:04:015:0663 площею 1,8125 га, зареєстроване державним реєстратором Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області Лозіцькою Тетяною Володимирівною, індексний номер рішення 39273654 від 19.01.2018 та припинено право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Укрелітагро» на земельну ділянку кадастровий номер 6822183900:04:015:0663 площею 1,8125 га. Вирішено питання щодо судових витрат. В апеляційній скарзі ТОВ Компанія «Укрелітагро» просить рішення суду скасувати як незаконне та відмовити у позові. На думку апелянта, за час дії оспорюваного договору оренди від позивача не було жодних претензій з приводу збільшеної річної орендної плати та не відмовлявся від факту її отримання, що підтверджує його обізнаність у зміні умов договору та їх визнання. З обробітку відповідача земельна ділянка не вибувала, а повторно була передана у користування за актом приймання-передачі від 20.01.2018 року. Позовна вимога зобов`язати товариство повернути земельну ділянку є неефективно обраним способом захисту, оскільки нерухоме майно з чужого незаконного володіння має витребовуватися на користь позивача. Також позовна вимога скасувати державну реєстрацію права оренди за товариством на земельну ділянку та припинити право оренди є неефективним способом захиству відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 688/2908/16 від 29.09.2020 року. Судом не застосовані правові позиції Верховного Суду з подібних правовідносин. В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів. Позивач в судове засідання не з`явився, належно повідомлений про розгляд справи. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8125 га, кадастровий номер 6822183900:04:015:0663, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. 04 лютого 2008 року між ОСОБА_1 і ТОВ Компанія «Укрелітагро» укладено договір оренди землі № 140-346, відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку. Договір укладено на 10 років. Право оренди зареєстровано відповідно 01 квітня 2010 року. Згідно з додатковою угодою від 25.09.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія «Укрелітагро» до договору оренди землі строк дії договору оренди визначено до 25 вересня 2030 року. Речове право оренди зареєстровано відповідно 19 січня 2018 року. Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 3418/3419/20-26 від 02.03.2021 року підписи в укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія «Укрелітагро» додаткової угоди до договору оренди землі від 25 вересня 2017 року від імені ОСОБА_1 в графах « ОСОБА_1 » розділів «пеквізити та підписи сторін» виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не підписував додаткову угоду до договору оренди та не уповноважував сторонніх осіб на такі дії, а отже, ця угода є неукладеною, відтак наявні підстави зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права оренди відповідача щодо цієї ділянки, в такий спосіб припинивши його право оренди. Так, згідно з ч.ч. 1, 4 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. За змістом ч. 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Відповідно до ч. 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату додаткової угоди) договір оренди землі укладається в письмовій формі. Договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації ( ст. 18 Закону). Відповідно до ст. 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема,: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Суд першої інстанції правильно встановив, що підпис у додатковій угоді вчинено не позивачем, сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, а отже, цей договір є неукладеним. У зв`язку з цим не мають істотного значення посилання апелянта на те, що позивач отримував від відповідача плату за користування земельною ділянкою і не заперечував факт її отримання. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року (справа № 145/2047/16-ц) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вимога зобов`язати товариство повернути земельну ділянку є неналежним і неефективним способом захисту. Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Отже, за змістом вказаної норми права скасування державної реєстрації прав є належним та ефективним способом захисту порушеного права, відповідне судове рішення про скасування державної реєстрації прав є достатньою підставою для проведення державним реєстратором державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Зазначення в судовому рішенні про скасування державної реєстрації права оренди відповідача щодо цієї ділянки, і про припинення в такий спосіб його права оренди (як сформулював зазначену вимогу позивач) не свідчить про порушення норм матеріального та процесуального права судом і не порушує право відповідача. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Укрелітагро» залишити без задоволення. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 19 листопада 2021 року. Судді Л.М. Грох Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова