Постанова Київський апеляційний суд № 756/10490/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/10490/2020 Головуючий у І інстанції - Жук М.В. апеляційне провадження №22-ц/824/13402/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального захисту інвалідів про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, - встановив: В провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала на розгляді справа за вказаним вище позовом. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано наказ Фонду соціального захисту інвалідів від 09 червня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача господарства відділу публічних закупівель та адміністративного забезпечення Фонду соціального захисту інвалідів, стягнуто з Фонду соціального захисту інвалідів на користь ОСОБА_1 39164 грн. 64 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 липня 2020 року по 18 листопада 2020 року включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів та стягнуто з Фонду соціального захисту інвалідів на користь ОСОБА_1 1000 грн. компенсації моральної шкоди. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про виправлення арифметичної помилки в цьому судовому рішенні, просив викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «стягнути з Фонду соціального захисту інвалідів на користь ОСОБА_1 42031 грн. 16 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 липня 2020 року по 18 листопада 2020 року включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, у тому числі з розбивкою за місяцями відповідно до кількості робочих днів за: липень - 3 р.д. = 1596 грн. 12 коп., серпень - 20 р.д. = 10640 грн. 80 коп., вересень - 22 р.д. = 11704 грн. 88 коп., жовтень - 21 р.д. = 11172 грн. 84 коп. та листопад - 13 р.д. = 6916 грн. 52 коп. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про виправлення арифметичної помилки у рішенні суду залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що відповідно до розрахунку позивача сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 липня 2020 року по 19 листопада 2020 року включно становитиме 79 (кількість робочих днів) х 532,04 грн (середньоденна заробітна плата), яка наведена у рішенні Оболонського районного суду м. Києва та не оскаржується учасниками справи = 42031,16 грн, замість визначеної судом в розмірі 39164,64 грн. Зазначає, що постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, враховуючи обставини справи та положення Порядку КМУ №100, також підтверджено, що кількість робочих днів вимушеного прогулу позивача за період з дати звільнення й по дату ухвалення рішення, становить 79 робочих днів, а сума середнього заробітку складає також 42321,16 грн., в той час як за рішенням суду стягнуто 39164,64 грн. У зв`язку з даним розрахунком, сума, яка підлягає стягненню з Фонду соціального захисту інвалідів за час вимушеного прогулу за період з 29 липня 2020 року по 18 листопада 2020 року включно становитиме 42031,16 грн. Просив, скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про виправлення арифметичної помилки в рішенні задовольнити повністю. На апеляційну скаргу, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю подав відзив, обґрунтовуючи його тим, що суд правомірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення арифметичної помилки у рішенні суду, оскільки вимоги заяви останнього не є виправленням арифметичної помилки в розумінні статті 269 ЦПК України, адже передбачають зміну змісту судового рішення внаслідок визначення іншого порядку (механізму) розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не виправлення арифметичної помилки у підрахунках. Доводи викладені апелянтом у апеляційній скарзі на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року фактично дублюють наведені ним у заяві про виправлення арифметичної помилки та зводяться до порушення Оболонським районним судом м. Києва вимог п.п. 5 та 8 Порядку №100 при прийнятті ним рішення по суті. Просив, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року без змін. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про виправлення арифметичної помилки у рішенні, суд першої інстанції виходив з того, що у своїй заяві ОСОБА_1 просить по суті змінити розрахунок, з якого суд виходив при стягненні на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що наведений у судовому рішенні, та який не містить арифметичних помилок. З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає. Суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року по справі №638/11034/15-ц. Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, які правильно застосовані. Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та нормам процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба