Постанова Київський апеляційний суд № 761/47309/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 761/47309/19 Номер провадження 22-ц/824/14588/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В., Нежури В. А., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Рибака М. А., у справі за позовом ОСОБА_2 до Адвокатського об`єднання «Дмитро Головко та партнери» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача, розірвання договору та відшкодування збитків, в с т а н о в и в : У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Адвокатського об`єднання «Дмитро Головко та партнери» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору про надання комплексних юридичних послуг б/н від 21 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; стягнення з Адвокатського об`єднання «Дмитро Головко та партнери» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_2 20 000 грн., які були сплачені за договором про надання комплексних юридичних послуг б/н від 21 серпня 2019 року, моральної шкоди у сумі 50 000 грн. та судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 серпня 2019 року ОСОБА_2 , з метою отримання юридичних послуг, а сааме: проведення перемовин з АТ «Укрсоцбанк» щодо закриття проблемної заборгованості за договором кредиту № 014-639-КЖ від 04 квітня 2007 року шляхом сплати одним платежем суми в розмірі 15 000 доларів США, звернулася до АО «Дмитро Головко та партнери». 21 серпня 2019 року ОСОБА_2 уклала з ФОП ОСОБА_1 , співробітником вищевказаного адвокатського об`єднання, договір про надання комплексних юридичних послуг, сплативши авансом вартість послуг у розмірі 20 000 грн. Після підписання договору, ФОП ОСОБА_1 повідомив позивача, що перемовини з кредитором він буде вести самостійно. 29 серпня 2019 року відповідач-2 повідомив позивача, що за результатами переговорів з представником кредитора, останній замовив звіт про оціночну вартість квартири та повідомив, що закрити проблемну заборгованість можна буде, сплативши суму з дисконтом 15% від розміру оціночної вартості квартири. 16 вересня 2019 року позивач звернулась до приватного нотаріуса за витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо її квартири, де дізналася, що з 23 серпня 2019 року власником квартири є кредитор - АТ «Укрсоцбанк», який звернув на квартиру стягнення на підставі застереження у договорі іпотеки, щодо досудового добровільного врегулювання вимог по сплаті кредитної заборгованості у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Того ж дня, позивач звернулася до відповідача-2 зі слів якого, їй стало відомо, що про вищевказану ситуацію відповідачу-2 уже було відомо. Позивач зазначає, що не повідомляючи їй реальну інформацію, відповідач-2 за погодженням з відповідачем-1 фактично вводив її в оману. Пізніше, позивач самостійно виправила помилки відповідачів та вирішила всі питання з банком щодо кредиту та її квартири. Таким чином, умови договору відповідачами виконано не було, а відтак, на думку позивача, її позовні вимоги підлягають задоволенню. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2021 року (а.с. 157-162) позовні вимоги ОСОБА_2 , задоволено частково, договір про надання юридичних послуг від 21 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , розірвано; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн., сплачених за договором надання юридичних послуг від 21 серпня 2019 року; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 09 вересня 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову, відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 21 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання комплексних юридичних послуг, щодо закриття проблемної заборгованості за кредитним договором № 014-639-КЖ від 04 квітня 2007 року шляхом сплати одним платежем суми в розмірі 15 000 доларів США. Скаржник зазначає, що у позовній заяві позивач зазначив, що 29 серпня 2019 року відповідач-2 повідомив позивача про те, що за результатами переговорів з представником кредитора, було замовлено звіт про оцінку вартості квартири та повідомлено, що закрити проблемну заборгованість можливо з дисконтом 15 % від розміру оціночної вартості квартири. 06 вересня 2019 року скаржник порадив позивачу в строк до 10 вересня 2019 року написати заяву про готовність закрити проблемну заборгованість. Вищезазначене, на думку скаржника, свідчить про виконання ним взятих на себе зобов`язання за договором про надання комплексних юридичних послуг від 21 серпня 2019. Скаржник зазначає, що виходячи з вимог ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку», про намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки, позивачу було відомо за довго до укладення договору про надання комплексних юридичних послуг. На думку скаржника, про факт виконання ним роботи за вищевказаним договором, свідчать протоколи проведення телефонних розмов, протоколи проведення зустрічей, листи щодо врегулювання проблемної заборгованості, а також зміст позовної заяви. Крім того, позовна заява не містить обґрунтувань завданої позивачу моральної шкоди та обґрунтувань того, чим вона керувалась при визначені її розміру, а відтак, підстави для її задоволення, відсутні. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 18 жовтня 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи. З вказаного відзиву вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Позивач зазначає, що інформація про нібито виконання відповідачем-2 зобов`язань за договором про надання комплексних юридичних послуг від 21 серпня 2019 року, стала відома позивачу лише зі слів відповідача-2. Разом з тим, доказів на підтвердження виконання відповідачем-2 своїх зобов`язань, матеріали справи не містять. Крім того, якби відповідач-2 дійсно виконував умови договору та проводив переговори з баком, він би мав інформацію про те, що банком зверненуто стягнення на предмет іпотеки. Натомість, відповідач-2 інформував позивача про те, що він проводить перемовини з представниками банку та домовився про закриття заборгованості. Позивач зазначає, що укладаючи договір, вона мала на меті закрити заборгованість, що й зобов`язався зробити відповідач-2, проте свій обов`язок не виконав. Крім того, скаржник оскаржує рішення й суду в частині стягнення моральної шкоди, не зважаючи на те, що у задоволенні зазначеної вимоги судом було відмовлено. У судовому засіданні представник позивача - адвокат Орлова Я. В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Скаржник до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач-1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про відправку, у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши заперечення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору про надання комплексних юридичних послуг та стягнення на користь позивача 20 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що зазначена сума коштів була сплачена позивачем на виконання умов вищевказаного договору, умови якого, відповідачем-2 не були виконані належним чином. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з її недоведеності. Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 21 серпня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання комплексних юридичних послуг, за умовами якого, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання надати послуги юридичного характеру, а саме юридичне консультування замовника та юридичний супровід та проведення перемовин з ПАТ «Укрсоцбанк» з метою вирішення проблемного питання, а саме закриття проблемної заборгованості за кредитним договором шляхом сплати кредиторові суми одним платежем в розмірі 15000,00 доларів США (а.с. 11-12). 26 серпня 2019 року ФОП ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом-пропозицією щодо врегулювання проблемної заборгованості (а.с. 74-75). Листом № б/н від 25 вересня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» повідомило ОСОБА_2 про те, що немає до неї фінансових претензій за кредитним договором № 014-639-КЖ від 04 квітня 2008 року, у зв`язку з тим, що банк в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 17). 09 жовтня 2019 року ОСОБА_2 направила на поштові адреси ФОП ОСОБА_1 та АО «Дмитро Головко та партнери» лист, у якому просила розірвати договір від надання комплексних юридичних послуг від 21 серпня 2019 року та повернути аванс у сумі 20 000 грн. (а.с. 18-21, 22, 23, 24). Так, відповідно до приписів ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорар), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за надані послуги, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором. Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 21 серпня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання комплексних юридичних послуг щодо закриття проблемної заборгованості за кредитним договором № 014-639-КЖ від 04 квітня 2007 року шляхом сплати одним платежем суми в розмірі 15 000 доларів США. На виконання умов вищевказаного договору, ОСОБА_2 сплачено кошти у сумі 20 000 грн. Із п. 1.2. вищевказаного договору вбачається, що виконавець зобов`язався: зробити офіційні запити до кредитора щодо перевірки легітимності прав кредитора; проводити активні перемовини з кредитором по вирішенню спірного питання, а саме - закриття проблемної заборгованості по даним К/Д за обумовлену суму замовником, а саме - 15 000 доларів США. Крім того, до переліку зобов`язань виконавця входять, зокрема: витребування спеціалізованої інформації по даним К/Д; витребування детальної інформації по процедурі закриття даного питання; супровід угоди між кредитором та замовником. На виконання умов вищевказаного договору, ФОП ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з листом-пропозицією щодо врегулювання проблемної заборгованості ОСОБА_2 .. Разом з тим, доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 виконав в повній мірі умови договору, зокрема: зробив офіційні запити до кредитора щодо перевірки легітимності його прав; витребував спеціалізовану інформацію по даним К/Д; здійснив супровід угоди між кредитором та замовником, матеріали справи не містять. З вказаного вбачається, що відповідачем було допущено істотні порушення умов договору, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для його розірвання. Частиною 2 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Згідно ч. 3 ст. 652 ЦК України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Так, оскільки позивач виконала умови договору про надання комплексних юридичних послуг від 21 серпня 2019 року та сплатила кошти у сумі 20 000 грн., проте відповідачем-2 були допущені істотні порушення умов зазначеного договору, то з метою справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених у зв`язку з виконанням умов договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача-2 на користь позивача сплачених нею коштів у сумі 20 000 грн. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Так, у позовній заяві позивач, зокрема, зазначила, що у зв`язку із невиконанням відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором, їй було завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях у зв`язку із зверненням стягнення банком на іпотечне майно. Разом з тим, в даному випадку колегія суддів не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача-2 та шкодою, яка була завдана позивачу, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди. Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на виконання ним взятих на себе зобов`язання за договором про надання комплексних юридичних послуг від 21 серпня 2019 року, оскільки п. 1.2. договору передбачено обов`язок виконавця: зробити офіційні запити до кредитора щодо перевірки легітимності прав кредитора; проводити активні перемовини з кредитором по вирішенню спірного питання, а саме - закриття проблемної заборгованості по даним К/Д за обумовлену суму замовником, а саме - 15 000 доларів США. Крім того, до переліку зобов`язань виконавця входять, зокрема: витребування спеціалізованої інформації по даним К/Д; витребування детальної інформації по процедурі закриття даного питання; супровід угоди між кредитором та замовником. Разом з тим, доказів на підтвердження того, що скаржник виконав в повній мірі умови договору, зокрема: зробив офіційні запити до кредитора щодо перевірки легітимності його прав; витребував спеціалізовану інформацію по даним К/Д; здійснив супровід угоди між кредитором та замовником, матеріали справи не містять. Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на протоколи проведення телефонних розмов, протоколи проведення зустрічей, листи щодо врегулювання проблемної заборгованості, а також зміст позовної заяви, як на підтвердження факту виконання ним умов договору, виходячи з наступного. Протоколи проведення телефонних розмов та проведення зустрічей в ході перемовин щодо вирішення проблемної заборгованості, на які посилається скаржник, підписані останнім та особою ОСОБА_3 , та стосуються перемовин із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Разом з тим, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є представниками АТ «Укрсоцбанк», що вони були уповноважені на ведення таких перемовин, та, що такі перемовини насправді велися, матеріали справи не містять. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачу відомо про перемовини, які велися відповідача-2 з банком лише зі слів відповідача-2. Таким чином, зазначені докази не можуть вважатися такими, що підтверджують факт виконання відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором про надання комплексних юридичних послуг від 21 серпня 2019 року. Посилання скаржника в частині відшкодування моральної шкоди, є недоречними, оскільки в даному випадку у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди, було відмовлено. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 18 листопада 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я. В. Головачов В. А. Нежура