Постанова 4824 № 752/17089/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 752/17089/20 Головуючий у суді першої інстанції - Чередніченко Н.П. Номер провадження № 22-ц/824/7596/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»звернулось до суду з позовом, та з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.101-103) позивач просив суд: стягнути із ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за спожиті до 30 квітня 2018 року послуги із централізованого опалення в розмірі 63 909,21 грн., суму заборгованості за спожиті до 30 квітня 2018 року послуги із централізованого постачання гарячої води в розмірі 3 441,97 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 3 913,37 грн., 3 % річних в сумі 2 863,20 грн.; заборгованість за спожиті із 01 травня 2018 року послуги із централізованого опалення в розмірі 17 832,15 грн., заборгованість за спожиті із 01 травня 2018 року послуги із централізованого постачання гарячої води в розмірі 4 980,70 грн., інфляційні збитки в сумі 757,11 грн., 3 % річних в сумі 679,32 грн.; витрати, пов`язані із отриманням інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі 33 грн., а також судовий збір в сумі 2102 грн.. Вимоги позову мотивовано тим, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а позивач набув право вимоги, зокрема, до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01 травня 2018 року теплової енергії. Відповідно до п. 428 додатку № 1 до договору цесії, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року відповідачем послуги із централізованого опалення в сумі 3499,98 грн. Вказував, що в порушення умов договору та норм законодавства, відповідач ОСОБА_1 не вніс зазначену плату за отримані послуги із централізованого опалення, в результаті чого утворилась заборгованість, на яку позивачем було в порядку ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні збитки та 3% річних. Крім того, позивач зазначав, що з 01 травня 2018 року надання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго". Однак, свої зобов`язання щодо вчасної та повної оплати спожитих послуг ОСОБА_1 виконує неналежно, внаслідок чого станом на 01 серпня 2020 року у нього перед позивачем наявна заборгованість в сумі 884,54 грн., на яку позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано інфляційні втрати та 3% річних. З огляду на викладене, а також в зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати за надані послуги, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача на користь позивача в примусовому порядку зазначені суми заборгованості. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, відповідно до якої вважає таке рішення суду винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення, з огляду на наступне. Так, апелянт вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 сплатив частину боргу за опалення та гаряче водопостачання, а тому позовні вимоги не доведено в частині боргу, а відтак в задоволенні вимог про стягнення заборгованості, інфляційних витрат та 3% річних слід відмовити та покласти судові витрати на позивача. Проте такий висновок суду є хибним, оскільки відповідач почав сплачувати борг після складання розрахунків 3% річних та інфляційної складової боргу, а отже часткова оплата відповідачем боргу не звільняє його від оплати грошового зобов`язання на вимогу кредитора. Крім того, судом невірно визначено суму заборгованості, яка підлягає стягненню,я к результат замість зменшення суми, що мала бути стягнута на користь позивача, в позові було відмовлено у стягненні боргу за спожиті відповідачем послуги з ЦО та ПГВ, інфляційної складової та 3% річних нарахованих на суму заборгованості за період до 01 травня 2018 року та з 01 травні 2018 року, а також оплату судового збору за подання позовної заяви було покладено на позивача. З урахуванням викладеного, КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 : - заборгованості за опалення та гаряче водопостачанняза період з 01 травня 2018 року в розмірі 1 710,51 грн.; - за період з 01 травня 2018 року 3% річних у розмірі 2 863,20 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 757,11 грн.; - за період до 01 травня 2018 року 3% річних в розмірі в розмірі 679,32 грн.та інфляційну складову боргу в розмірі грн. 3 913,17 грн.; Також КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153 грн та за подання позову у розмірі 2 102 грн. 16 листопада 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , проте апеляційний суд не враховує його під час розгляду справи, оскільки вказаний документ ОСОБА_1 не підписав ні власноруч, ні за допомогою електронного цифрового підпису. При апеляційному розгляді справи представник КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» Сірик А.О. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі та в поданому позові. ОСОБА_1 при апеляційному розгляді справи заперечив щодо доводі викладених в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому зазначив, що як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді вказаної справи представником позивача не спростовано подані ним квитанції про оплату послуг позивача на суму, яка перевищує ціну позову з врахування нарахованих сум інфляційних та три відсотків річних. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» мотивував своє рішення тим, що надані стороною позивача розрахунки сум заборгованості відповідача не містять деяких сум, які були сплачені відповідачем фактично до подачі позову до суду, що підтверджено відповідачем відповідними копіями квитанцій, а тому надані стороною позивача розрахунки заборгованості, як такі, що поза розумним сумнівом підтверджують розмір заборгованості відповідача перед позивачем, - судом до уваги не приймаються. Судом також було зазначено, що стороною позивача не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності у відповідача саме такої заборгованості, про яку зазначає позивач. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набув право вимоги, зокрема, до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01 травня 2018 року послуг із централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с.10-13). Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до договору цесії, позивач набув право вимоги за спожиті до 01 травня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 послуги із централізованого опалення та гарячого водопостачання. Позивач вказує що в порушення умов договору та норм законодавства, відповідач не вніс плату за отримані послуги із централізованого опалення та гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість: із централізованого опалення в розмірі 63 909,21 грн, із централізованого постачання гарячої води в розмірі 3441,97 грн, на яку позивачем було нараховано, в порядку ст. 625 ЦК України, інфляційну складову боргу в розмірі 3913,37 грн, та 3 % річних в сумі 2863,20 грн. На підтвердження чого позивачем були надані відповідні розрахунку (а.с.4-8). З 01 травня 2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго». Відповідач проживає та є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які постачає КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України при здійсненні права власності визначається, що власність зобов`язує. Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відповідно до положень п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)). Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, визначено, що ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання(пункт 2 вказаних Правил). Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання (п.8 вказаних Правил). Відповідно до положень пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Відповідно до положень пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Так, позивач посилається на те, що відповідач по справі ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого утворилась заборгованість. Крім того, позивач наголошував, що у зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем наданих послуг, позивач має право на отримання трьох відсотків річних та інфляційних втрат та просив стягнути з відповідача суму заборгованості, разом із трьома відсотками річних та інфляційними втратами, у розмірі 98 377,03 грн. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Разом з тим, ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг (а.с.113-119). Так, відповідачем було надано суду докази на підтвердження оплати за надані послуги як до подачі позову до суду (січень 2019 року - 3 000 грн, травень 2019 року - 2 000 грн, серпень 2019 року - 18 126,35 грн, 21 травня 2020 року - 30 000 грн, 28 травня 2020 року - 30 000 грн, червень 2020 року - 20 000 грн, липень 2020 року - 5665,80 грн), так і після подачі уточненого позову (вересень 2020 року - 2 000 грн, жовтень 2020 року - 1 500 грн). Враховуючи надані квитанції, ОСОБА_1 здійснив оплату за надані житлово-комунальні послуги за вказаний вище період на загальну суму 112 292,15 грн. При цьому із наданих позивачем розрахунків ( а.с. 6) в частині наявної у позивача заборгованості за послуги центрального опалення та постачання гарячої води, вбачається, що в них не відображено оплату відповідачем вказаних послуг зокрема: 21 травня 2020 року на суму 30000 грн. квитанція №23 (а.с. 118), 28 травня 2020 року на суму 30000 грн. квитанція №21 (а.с. 117) та від 24 червня 2020 року на суму 20000 грн, квитанція №22 (а.с.117). Апеляційний суд враховує, що відповідачем було здійснено оплату за надані послуги на більшу суму, ніж навіть було заявлено позивачем з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Крім того, позивачем не було спростовано належними і допустимими доказами надані відповідачем квитанції, доказів щодо не зарахування банком вказаних коштів на рахунок позивача суду надано не було, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Відповідно до положень статті 77, 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за винятком випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2021 року. Головуючий суддя М.А.Яворський Судді : Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв