Постанова 4851 № 520/2200/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 р.Справа № 520/2200/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, повний текст складено 26.05.21 по справі № 520/2200/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ заступника керівника апарату обласної державної адміністрації - начальника управління діловодства обласної державної адміністрації від 14 січня 2021 року №6-к про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту та правової перевірки Харківської обласної державної адміністрації, або на посаді, рівнозначній тій, яку вона займала до звільнення, з 15 січня 2021 року; стягнути з Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 січня 2021 року по день ухвалення судового рішення, виходячи із середньоденної заробітної плати 453 грн. 38 коп., з відрахуванням обов`язкових податків та зборів; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що звільнення відбулося у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури ХОДА, однак, жодного посилання на розпорядчий акт, на підставі якого відбулося звільнення чи скорочення посади такий наказ не містить. Крім того позивача не було ознайомлено із будь-яким документом щодо скорочення посади, яку вона займала, а тому помилковим є посилання суду першої інстанції на розпорядження голови ХОДА від 11.12.2020 №787, яке не було покладено в основу оскаржуваного наказу. Також вказує, що дійсно розпорядженням голови ХОДА від 11.12.2020 № 787 було змінено структуру обласної державної адміністрації, але при цьому воно не містить відомостей про припинення/скорочення/тощо відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту та правової перевірки ХОДА, а також щодо посад працівників управління. З цих підстав позивач вважає, що відповідачем не було прийнято жодного рішення щодо працівників та посад управління. Також позивач зазначає, що відповідачем не надано жодної редакції штатного розпису управління, адже відповідачем не приймалося жодного рішення про скорочення посади, яку займав позивач (формальна сторона). Фактично відповідач не відмовився від виконання функцій, які виконувалися позивачем та управлінням, а їх було передано до інших структурних підрозділів, чисельність працівників яких навпаки - збільшилася. Крім того, з посиланням на положення ст. 49-2 КЗпП України та ст. 87 Закону України "Про державну службу" позивач зазначає, що відповідач повинен був запропонувати позивачу інші вакантні посади у ХОДА, чого відповідачем зроблено не було. Також позивач посилається на те, що наказ про звільнення позивача було підписано не уповноваженим чинним законодавством суб`єктом. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивачки. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з наказом Харківської обласної державної адміністрації від 26.11.2020 № 277-к ОСОБА_1 тимчасово, з 27 листопада 2020 року на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARA-СоV-2, прийнято на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту та правової перевірки Харківської обласної державної адміністрації, на умовах контракту, із посадовим окладом згідно зі штатним розписом, зі строком випробування один місяць(а.с.33). Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 11.12.2020 №787, з метою оптимізації структури, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 №179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих адміністрацій" (зі змінами), від 18.04.2012 № 606 "Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій" (зі змінами), від 25.03.2014 № 91 "Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій" (зі змінами), внесено зміни до структури Харківської обласної державної адміністрації. Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 15.12.2020 попереджено про наступне вивільнення з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту та правової перевірки ХОДА по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження. Наказом Харківської обласної державної адміністрації від 14.01.2020 № 6-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту та правової перевірки Харківської обласної державної адміністрації у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Харківської обласної державної адміністрації відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (а.с.34). Позивачка, вважаючи оскаржуваний наказ та звільнення з посади протиправними та безпідставними, звернулась до суду за захистом своїх прав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що при винесені наказу від 14.01.2020 № 6-к відповідачем дотримано приписи законодавства, що регулюють питання звільнення державних службовців з державної служби. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За приписами статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Частинами першою третьою ст. 5 Закону № 889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону № 889-VIII, відповідно до пункту 4 частини 1 якої, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87,87-1 цього Закону). Статтею 87 Закону № 889-VIII у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Відповідно до ч.3 ст.87 Закону № 889-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що розглядаючи даний трудовий спір, який пов`язаний зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби, та чи була у роботодавця можливість перевести працівника на вакантні станом на час його звільнення посади. Матеріалами справи підтверджено, що наказом керівника апарату обласної державної адміністрації від 26.11.2020 № 277-к ОСОБА_1 тимчасово, з 27 листопада 2020 року на період дії карантину, установленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, призначено на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту та правової перевірки ХОДА, на умовах контракту, із посадовим окладом згідно зі штатним розписом. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, розпорядженням голови ХОДА від 11.12.2020 № 787, з метою оптимізації структури ХОДА відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих адміністрацій" (зі змінами), від 18.04.2012 № 606 "Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій" (зі змінами), від 25.03.2014 №91 "Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій" (зі змінами), внесено зміни до структури ХОДА. Внаслідок вказаних змін визначено структуру обласної державної адміністрації згідно з переліком структурних підрозділів обласної державної адміністрації, виклавши її у новій редакції (додаток 1), за змістом якої відсутній такий структурний підрозділ ХОДА як "управління внутрішнього аудиту та правової перевірки", водночас розпорядження голови ХОДА від 06.06.2020 № 395 "Про затвердження положень про структурні підрозділи ХОДА без статусу юридичної особи публічного права" (зі змінами) у частині затвердження Положення управління внутрішнього аудиту та правової перевірки ХОДА визнано таким, що втратило чинність. Додатком №1 розпорядження голови Харківської ОДА № 787 від 11 грудня 2020 року затверджено новий перелік структурних підрозділів Харківської ОДА, де Управління внутрішнього аудиту та правової перевірки відсутнє. Таким чином, з 11.12.2020 відбулися зміни структури та штатного розпису ХОДА, в якому після внесених змін не передбачено наявність такого структурного підрозділу як Управління внутрішнього аудиту та правової перевірки, тобто, відбулося скорочення посади державної служби, яку займала позивач. Доводи позивача в апеляційній скарзі з приводу відсутності у вказаному розпорядженні голови ХОДА від 11.12.2020 відомостей про припинення, скорочення тощо відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту та правової перевірки ХОДА, а також щодо посад працівників управління, не є підставою для скасування спірного наказу, оскільки, по-перше, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язковість відображення таких відомостей у вказаному документі, по-друге, як зазначено вище, пунктом 1.1 розпорядження структура ХОДА повинна бути визначена згідно з переліком структурних підрозділів у новій редакції (додаток 1), що також виключає обов`язок перелічувати у розпорядженні всі структурні підрозділи та посади, які підлягають скороченню у зв`язку з внесенням змін до структури обласної державної адміністрації. Так само помилковими є твердження позивача щодо відсутності факту скорочення посади, яку вона займала перед звільненням, оскільки з дослідженого судом апеляційної інстанції Додатку 1, в якому відображено перелік структурних підрозділів обласної державної адміністрації, встановлено відсутність наявності структурного підрозділу, який можна було б вважати таким, що є аналогічним тому, в якому працювала позивач. Тим більше, що наведеними вище обставинами підтверджується факт скорочення штату ХОДА, з огляду на скорочення цілого Управління внутрішнього аудиту та правової перевірки. Колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою факт відновлення функціонування Юридичного департаменту ХОДА, гранична чисельність працівників якого згідно додатку 2 до розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 349 від 17.06.2020 (у редакції розпорядження голови ОДА від 11.12.2020 №787) складає 27 одиниць, а також на те, що Харківська обласна державна адміністрація не відмовилася від функцій, які реалізовувалися Управлінням внутрішнього аудиту та правової перевірки. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 Положення про Юридичний департамент ХОДА (нова редакція), затвердженого розпорядженням голови ХОДА від 01.06.2013 № 12 (у редакції розпорядження голови ХОДА від 09.11.2018 № 607), Юридичний департамент є структурним підрозділом ХОДА, підзвітний і підконтрольний голові ХОДА. Відповідно до п. 11 Положення Юридичний департамент є юридичною особою публічного права. Частиною третьою ст. 11 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені Законом України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби у цих структурних підрозділах. Абзацом 2 п. 3 і ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну службу" визначено, що керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права здійснює повноваження керівника державної служби у такому підрозділі. У зв`язку з цим, керівник апарату ХОДА, який був керівником державної служби (суб`єктом призначення) ОСОБА_1 , не мав законних повноважень пропонувати ОСОБА_1 вакантні посади у Юридичному департаменті ХОДА, оскільки не виконує функції керівника державної служби в цьому департаменті. Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.07.2020 у справі №816/654/17, яка ухвалена за інших фактичних обставин ніж спірні, є неприйнятними. Відбулося скорочення самого Управління внутрішнього аудиту та правової перевірки, де працювала позивач, а не трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату. При цьому слід зауважити, що як вбачається з наявної в матеріалах справи копії попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , на виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації від 11 грудня 2020 року № 787 "Про внесення змін до структури Харківської обласної державної адміністрації та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації", відповідно до частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" позивачку попереджено про наступне вивільнення з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту та правової перевірки Харківської обласної державної адміністрації по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження. Із вказаним попередженням позивач була ознайомлена 15.12.2020, що підтверджується наявністю на ньому особистого підпису ОСОБА_1 . Щодо доводів апеляційної скарги про наявність у відповідача обов`язку перевести позивача на вакантні станом на час її звільнення посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби, яку займала позивач, внаслідок зміни структури та штатного розпису, колегія суддів зазначає таке. Так, відповідно до ч.3 ст. 87 Закону № 889-VIII (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. З аналізу вказаної норми слідує, що роботодавець може призначити, звільненого на підставі п.1 ч.1 ст. 87 Закону № 889-VIII державного службовця на рівнозначну або нижчу посаду державної служби виключно за умови, якщо останній був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Разом з тим, як зазначалось вище, позивач була призначена на посаду головного спеціаліста управління внутрішнього аудиту та правової перевірки ХОДА на умовах контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Крім того, варто зазначити, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №290, якою затверджено Порядок призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі Порядок №290), встановлено Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та місцевим державним адміністраціям утриматися на період дії Порядку та після відміни карантину від переведення державних службовців, призначених на державну службу шляхом укладення контрактів на підставі Типового контракту, затвердженого цією постановою, на рівнозначні або нижчі посади. Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 21 Закону України "Про державну службу" вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Отже, чинним законодавством України не передбачено переведення державних службовців, призначених на державну службу шляхом укладення контрактів, на рівнозначні або нижчі посади. Таким чином, враховуючи наведені норми, якими передбачено можливість роботодавця призначити державного службовця, посаду якого скорочено на рівнозначну або нижчу посаду державної служби виключно за умови, якщо останній був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу, а також призначення ОСОБА_1 на посаду на умовах контракту, тобто тимчасово, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутній був обов`язок пропонувати позивачу зайняти вакантні станом на час її звільнення з посади в Харківській обласній державній адміністрації. Слід зазначити, на час виникнення правовідносин (процедура звільнення позивача), обов`язок запропонувати усі вакантні посади, законодавчо скасовано внесенням змін у Закон України "Про державну службу" Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 № 440-ІХ та встановлено право суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Правомірність такої позиції підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.07.2021 по справі № 640/11024/20 (К/9901/18243/21), в якій суд вказав, що вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб 'єкта призначення. У зв`язку з чим, колегія суддів не приймає доводи позивача щодо наявності у відповідача обов`язку пропонувати їй інші вакантні посади. При цьому, помилковими є посилання позивача в обґрунтування вказаної позиції на правові висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постановах від 16.12.2020 у справі № 520/2643/2020, від 27.01.2021 у справі № 480/4055/20, від 15.12.2020 у справі № 520/2385/2020 та Восьмого апеляційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 у справі № 380/3537/20, оскільки в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, обов`язковим для врахування судом є лише висновки Верховного Суду. Крім того, предметом розгляду у зазначених вище справах були правовідносини, які виникли до внесення змін у Закон України "Про державну службу" Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 № 440-ІХ, тобто обставини у цих справах та справі, що розглядається, не є релевантними. Посилання позивача в апеляційній скарзі на внесені зміни до частини третьої ст. 87 Закону України "Про державну службу" Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" від 23.02.2021 № 1285-ІХ, колегія суддів відхиляє, адже за приписами статті 58 Конституції України до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. В контексті розгляду цієї справи до факту звільнення позивачки слід застосовувати статтю 87 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 № 440-ІХ. Аргументи позивача в апеляційній скарзі про відсутність у заступника керівника апарату ХДА В. Волік повноважень підписувати наказ про звільнення позивача з посади, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Так, відповідно до п. п. 9, 10 Положення про апарат Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови ХОДА від 11.12.2020 № 790, апарат очолює керівник апарату, який призначається на посаду головою обласної державної адміністрації. Керівник апарату має двох заступників керівника апарату - начальників управлінь. На період відсутності керівника апарату його обов`язки виконує один із заступників керівника апарату, який наділений правом першого підпису. Згідно з розпорядженням голови ХОДА від 11.01.2021 №7-к керівнику апарату ХОДА ОСОБА_2 було надано відпустку без збереження заробітної плати строком на 12 календарних днів з 11 по 22 січня 2021 року та на час відпустки Володимира Клюцевського покладено виконання обов`язків керівника апарату ХОДА на заступника керівника апарату ХОДА - начальника управління діловодства Валентину Волік. Саме цим розпорядженням заступнику керівника апарату ХОДА - начальнику управління діловодства надані повноваження підписувати накази, що входить до обов`язків та повноважень керівника апарату ХОДА. З огляду на викладене, враховуючи, що станом на дату звільнення ОСОБА_1 з посади обов`язки керівника апарату виконувала заступник керівника апарату - начальник управління діловодства В. Волік, наказ про звільнення позивача підписано уповноваженим суб`єктом. Твердження позивача в апеляційній скарзі про відсутність в наказі про її звільнення посилання на розпорядчий акт, на підставі якого відбулося скорочення посади, яку вона займала, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, як зазначалось вище, при попередженні позивача про наступне вивільнення з посади їй було повідомлено на виконання якого саме акту (розпорядження голови ХОДА віл 11.12.2020 № 787) вчиняються такі дії. Підписом ОСОБА_1 на вказаному попередженні підтверджується її ознайомлення зі змістом останнього. Таким чином, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України "Про державну службу" та Кодексом законів про працю України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на державній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 по справі № 520/2200/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 22.11.2021.