Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/956/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 р.Справа № 440/956/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю. представників сторін: позивача - Савченка Б.А.; відповідача - Бодака О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 (суддя Клочко К.І.; м. Полтава; повний текст складено 22.03.2021) по справі № 440/956/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування припису, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «ГАДЯЧГАЗ» (далі по тексту позивач, ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Центрального округу (далі по тексту відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції Центрального округу від 30 жовтня 2020 року №58/2/4-23 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок екологічної інспекції про необхідність отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на складові газорозподільних систем є помилковим, оскільки метан не належить до забруднюючих речовин, а є парниковим газом. При цьому, складові газорозподільних систем (ГРП, ШРП) до переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, не входять. Стосовно пункту 10 припису, позивач зазначив, що предметом перевірки визначено дотримання вимог природоохоронного законодавства України в частині питань, викладених у скарзі гр. ОСОБА_1 , тому перевірка дотримання вимог земельного законодавства не охоплюється предметом спірної перевірки. Стосовно надання звіту, визначеного пунктом 12 припису, позивач зазначив, що відсутність звітів не може трактуватися як порушення природоохоронного законодавства. Також позивач зауважував, що складові газорозподільних систем (ГРП та ШРП) на території ліцензованої діяльності ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ» знаходяться як на балансі позивача, так і на балансі інших осіб (побутових споживачів, підприємств, установ, організацій, державних органів). Водночас, перевірка підстав користування земельними ділянками не пов`язана з повноваженнями відповідача. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 по справі №440/956/21 адміністративний позов приватного акціонерного товариства «ГАДЯЧГАЗ» (вул. Будька, 26А, м. Гадяч, Полтавська область, код ЄДРПОУ 05524660) до Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 42149108) про визнання протиправним та скасування припису задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції Центрального округу від 30 жовтня 2020 року №58/2/4-23. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу на користь Приватного акціонерного товариства «ГАДЯЧГАЗ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 по справі №440/956/21 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ» здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ШРП, що порушує ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Вказує, що в частині розгляду питання наявності документів на земельні ділянки під об`єктами ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ», Інспекція діяла в порядку і межах, визначених чинним законодавством України. Щодо посилання на те, що звернення гр. ОСОБА_1 від 28.08.2020, яке слугувало підставою для проведення позапланової перевірки вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ», не містить імені, по батькові та інших даних заявника, що є підставою для визнання такого звернення анонімним в силу ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», відповідач зазначає, що зі звернення ОСОБА_1 від 28.08.2020, можна було встановити її особу, номер телефону та місце проживання заявника, тому дане звернення не вважається анонімним. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що на підставі звернення гр. ОСОБА_1 від 28.08.2020 (т.1, а.с. 127) та погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), наданого Державною екологічною інспекцією України 15.09.2020 № 2.1/1169ПГ (т.1, а.с. 128), видано наказ Державної екологічної інспекції Центрального округу від 07.10.2020 № 06-27/648 про проведення позапланового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства приватним акціонерним товариством «ГАДЯЧГАЗ» (т.1, а.с. 129) та направлення № 06-28/630 від 21.09.2020 (т.1, а.с. 130). За наслідками проведення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу складений Акт від 26.10.2020 № 06-28/630 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 132-137) та припис № 58/2/4-23 від 30.10.2020 (т.1, а.с. 138-139) щодо усунення порушень природоохоронного законодавства (т.1, а.с. 73-75). Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ» вимог статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 8, 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", частин 5, 6 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Вказаним приписом ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ» зобов`язано у встановлені терміни: 1.Розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених порушень природоохоронного законодавства під час перевірки.

2. Провести інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду ГРП за визначеними у приписі адресами.

3. Надати до Інспекції документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерела та звіти по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин вищевказаних ГРП в атмосферне повітря.

4. Надати до Інспекції довідку з інформацією щодо часу роботи стаціонарних джерел викидів вищевказаних ГРП на території Гадяцького району за період з 12.10.2017 по 12.10.2020.

5. Надати до Інспекції довідку з інформацією щодо часу роботи стаціонарних джерел викидів вищевказаних ГРП за період з 13.10.2020 до дати отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

6. Провести інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду шафових регуляторних пункти (ШРП) за визначеними у приписі адресами.

7. Надати до Інспекції документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та звіти по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин вищевказаних ШРП.

8. Надати до Інспекції довідку з інформацією щодо часу роботи стаціонарних джерел викидів вищевказаних ШРП на території Гадяцького району за період з 12.10.2017 по 12.10.2020.

9. Надати до Інспекції довідку з інформацією щодо часу роботи стаціонарних джерел викидів вищевказаних ГРП за період з 13.10.2020 до дати отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

10. Надати до Інспекції довідку з переліком земельних ділянок державної та комунальної власності під об`єктами підприємства, що станом на 12.10.2020 знаходяться у використанні підприємства на території м. Гадяч та Полтавської області, а також земельних ділянок, які знаходяться у приватній власності товариства.

11. Надати до Інспекції довідку з переліком об`єктів, які знаходяться у власності, оренді або використовуються підприємством та розташовані на території міста Гадяч та Полтавської області.

12. Про хід виконання припису надати звіт до Інспекції: м. Полтава, вул. Коцюбинського,

6. Позивач не погодився з вказаним приписом та звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V). Згідно з частиною 6 статті 7 Закону № 877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Згідно з частинами 1-3 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 № 2707-XII (далі - Закон № 2707-XII), для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території. Отже, перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин встановлюється Кабінетом Міністрів України, додаткові переліки забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території, затверджуються органами місцевого самоврядування. Згідно з частинами 5-6 статті 11 Закону № 2707-XII, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Отже, викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, визначених відповідно до частин 1-3 статті 11 Закону № 2707-XII, стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Судовим розглядом встановлено, що позивач є оператором газорозподільних систем та здійснює діяльність з розподілу газу, газорозподільною мережею транспортує природний газ, близько 90 % якого є метаном, що не заперечується відповідачем. У переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598 (далі - Постанова №1598), метан відсутній. Крім того, нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел» від 27.06.2006 за №309, проте метан до переліку забруднюючих речовин ним не віднесено. Чинним міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України і яким регулюються питання, котре впливає на оподаткування, є "Кіотський протокол", який 04.02.2004 ратифікований Верховною Радою України на підставі Закону України за №1430-ІV "Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату", і який набрав чинності 17.11.2006. Додаток А до Кіотського протоколу встановлює, що, серед інших, парниковим газом є метан (СН4). Аналогічні висновки слідують з Директиви №2008/1/ЕС Європейського Парламенту та Ради «Про комплексне запобігання та контроль забруднень», адресованої державам - членам ЄС, яка містить примірний перелік забруднюючих речовин, для яких встановлюють граничні величини викидів, серед яких «метан» також відсутній. Відтак, з вищенаведеного вбачається, що "метан" є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речовин. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає про недоведеність відповідачем факту порушення ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ» положень частин 5-6 статті 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Крім того, колегія суддів враховує, що складові газорозподільних систем (газопроводи, ГРП та ШРП) не включені до Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 № 317, відповідно технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин для них не затверджуються. Щодо посилання відповідача на Інструкцію № 177, затверджену наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 10.05.2002, колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 затверджено Порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи (далі - Порядок № 302). Водночас, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 № 177 затверджено Інструкцію про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (далі - Інструкція № 177). Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Порядку № 302, для отримання дозволу суб`єкт господарювання, зокрема, проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання. Разом з тим, вказані положення стосуються виключно суб`єктів господарювання, які зобов`язані отримати відповідний дозвіл. Згідно з пунктом 2 Інструкції №177, узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями: об`єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1); видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції. В додатку 1 до Інструкції №177 наведено перелік забруднюючих речовин на порогові значення потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік, в пункті 94 якого значиться метан. Отже, позивач як підприємство, яке здійснює викиди метану стаціонарними джерелами, підлягає взяттю на облік відповідно до положень Інструкції №177. В той же час, з урахуванням положень частин 1-3 статті 11 Закону № 2707-XII, Міністерство екології та природних ресурсів України не є суб`єктом, який уповноважений визначати перелік забруднюючих речовин, на викиди яких необхідно отримувати дозвіл. З урахуванням наведеного посилання відповідача на положення Інструкції №177, як і на наказ № 104 від 14.03.2002 не обґрунтовують правомірності оскарженого припису. Колегія суддів у цій справі також звертає увагу, що позиція застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням узгоджується і з положеннями, викладеними в профільному Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме - в частині сьомій статті 4 Закону №877 вказано наступне: у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання. Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2018 року у справі №808/8461/14, від 19 жовтня 2018 року у справі №805/3137/17-а, від 12 грудня 2018 року у справі № 805/420/17-а, від 9 жовтня 2019 року у справі №806/825/17 та від 4 лютого 2020 року у справі №826/14805/15. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст пунктів 2 - 9 припису № 58/2/4-23 від 30.10.2020 не відповідає вищенаведеним нормам права. Стосовно вимог, викладених у пунктах 10-11 припису № 58/2/4-23 від 30.10.2020, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 10- 11 оскарженого припису передбачено надання до Інспекції довідки з переліком земельних ділянок державної та комунальної власності під об`єктами підприємства, що станом на 12.10.2020 знаходяться у використанні підприємства на території м. Гадяч та Полтавської області, а також земельних ділянок, які знаходяться у приватній власності товариства, а також довідки з переліком об`єктів, які знаходяться у власності, оренді або використовуються підприємством та розташовані на території міста Гадяч та Полтавської області. Відповідно до пункту 2.1 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 (далі - Правила №285), балансоутримувач - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із чинним законодавством України. При цьому, п. 3.2 та п. 3.3 Правил № 285 визначено, що власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України. Власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами. Згідно з п. 1 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс ГРМ), експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ. Як вбачається зі змісту п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, оператор газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно- технологічного управління. Згідно з п.1 глави 1 розділу III Кодексу ГРМ, власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є операторами ГРМ, та оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу). Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3 - 5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном). Таким чином, на території ліцензованої діяльності ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ» знаходиться не лише газорегулююче обладнання, яке перебуває у нього на балансі, а й таке обладнання, що перебуває на балансі інших осіб (підприємства, установи, організації, державні органи тощо). Надаючи оцінку вищезазначеним пунктам оскаржуваного припису, колегія суддів враховує, що перевіркою не було встановлено факту порушень ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ» вимог земельного законодавства (статей 125, 126 Земельного кодексу України), що підтверджується актом перевірки та не заперечується відповідачем. В контексті наведеного суд вважає за доцільне застосувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.03.2018 у справі № 826/2384/16, від 10.10.2018 у справі № П/811/43/17, від 12.09.2019 у справі № 817/1984/17, від 30.09.2019 у справі № 817/61/16, від 11.06.2019 у справі № 802/793/16-а, від 22.01.2019 у справі № 816/1481/17 та від 21.12.2020 у справі № 440/1775/19, які полягають у тому, що необхідність надання документів, що зафіксована безпосередньо в самому приписі не узгоджується з вимогами законодавства щодо суті та мети припису, як обов`язкового до виконання документа, направленого на усунення виявлених порушень вимог законодавства у певній сфері. Отже, зміст пунктів 10 - 11 оскаржуваного припису за відсутності встановлення екологічною інспекцією факту порушення позивачем вимог земельного законодавства не відповідає вимогам законодавства щодо суті та мети припису. Колегія суддів також враховує, що частиною першою статті 188 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Аналогічні розмежування повноважень контролюючих органів визначені також і статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», згідно з якою державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Згідно з пунктами «а», «д» статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання <…> вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам. Відповідно до пункту «а» частини сьомої статті 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: - додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; - консервації деградованих і малопродуктивних земель; - збереження водно-болотних угідь; - виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; - здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; - додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; - додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; - додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; - додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів; Тобто, обставини, які перевірялися у межах спірної перевірки, а саме: наявність у ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ» правовстановлюючих документів на землю, виходять за межі повноважень відповідача. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 820/432/17 від 14.08.2020 та від 29.04.2020 по справі № 816/1976/16. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що пункти 10-11 оскарженого припису є необґрунтованими та безпідставними. Стосовно пункту 12 (надання звіту) колегія суддів зазначає, що оскаржуваний пункт припису фактично дублює зобов`язання суб`єкта господарювання інформувати Держекоінспекцію у Полтавській області про хід виконання кожного з пунктів припису. Крім того, цей пункт вимагає проведення певної адміністративної роботи зі складання звітів, відсутність яких по своїй суті не може трактуватися як порушення природоохоронного законодавства. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі № 816/502/16. За наведених обставин, колегія суддів вказує на протиправність пункту 12 оскаржуваного припису. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припис Державної екологічної інспекції Центрального округу від 30.10.2020 № 58/2/4-23 є необґрунтованим та безпідставним, а отже протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 по справі № 440/956/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 22.11.2021 року