Постанова 4801 № 127/14941/20

Справа № 127/14941/20 Провадження № 22-ц/801/2108/2021 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 рокуСправа № 127/14941/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого : Копаничук С.Г. Суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П., учасники справи: позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»; відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2020 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Жмудя О.О. у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання ,- в с т а н о в и в: У липні 2020 року комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті послуги централізованого теплопостачання за період з 01.07.2017 року по 31.05.2020 року включно ,які надавались в квартиру АДРЕСА_1 , де вони мешкають, в сумі 70625,59 грн., з яких: 65 160,21 грн. - основний борг; 3340,03 грн. - інфляційних; 2125,35 грн. -3% річних . Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги теплопостачання за період з 01.07.2017 року по 31.05.2020 року включно в розмірі 70625,59 грн., з яких: 65 160,21 грн. - основний борг, 3340,03 грн. - інфляційних, 2125,35 грн. -3% річних. Вирішено питання судових витрат. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.07.2021 року заяву представника ОСОБА_4 адвоката Олексієнко О.І. про перегляд вищевказаного заочного рішення суду залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказав, що він не являється споживачем наданих позивачем послуг, так як не проживає за місцем реєстрації з 19.12.2008 року по даний час, на підтвердження чого надав довідку КК «Лівобережний» від 19.03.2021 року. Також, він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, а про існування оскаржуваного заочного рішення дізнався лише у березні 2021 року, під час примусового стягнення з нього заборгованості органами державної виконавчої служби. Крім того, зазначив, що Департаментом соціальної політики управління соціального захисту населення за період з жовтня 2019 року по червень 2021 року йому нараховано пільги за житлово-комунальні послуги у грошовій безготівковій формі у розмірі 17403,23 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 9 статті 19 ЦПК Українивстановлено, що для цілей цього Кодексурозмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегією суддів вирішено призначити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає. Суд встановив, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 та забезпечувались послугами централізованого опалення та теплопостачання, що надавалися КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго". Договір на теплопостачання з відповідачами відсутній . Станом з 01.07.2017 року по 31.05.2020 року включно , по вказаній квартирі в зв`язку з несплатою за надані послуги з теплопостачання утворилась заборгованість за послуги централізованого теплопостачання в сумі 65 160,21 грн., інфляційні втрати - 3340,03 грн. та 3% річних - 2125,35 грн. Задовольняючи позовні вимоги , суд виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 , у період з 01.07.2017 року по 31.05.2020 року забезпечувалась послугами централізованого теплопостачання, що надавались КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», за які нараховувалась оплата у розмірі 70625,59 грн., що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку. Відповідачі послуги отримували ,але зобов`язання по оплаті наданих їм послуг не виконували , в зв`язку з чим утворилась заборгованість у вказаному розмірі, яка підлягає солідарному стягненню з них у судовому порядку. З указаними висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки суд, порушивши норми матеріального і процесуального права, невірно оцінивши докази ,невірно встановив дійсні обставини справи та дійшов висновків ,які не відповідають їм ,а також , вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції не заслуговують на увагу з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що розгляд даної справи в суді першої інстанції призначався 19.08.2020 року , 22.09.2020 року та 22.10.2020 року, проте в судові засідання відповідачі не з`являлись, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлялись належним чином. Відповідно до рекомендованих повідомлень поштового відправлення, судові повістки на ім`я ОСОБА_4 повертались до суду з поміткою про їх невручення з причини закінчення терміну зберігання.(а.с. ) Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до ч.7 та п.4 ч.8 ст.128 ЦПК Україниу разі не надання особами які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам за адресою їх місця проживання, перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. За правилами статті 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язанні повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Отже, оскільки про день, час і місце розгляду справи ОСОБА_4 повідомлявся судом в порядку ст.128 ЦПК Україниза зареєстрованим місцем проживання рекомендованими листами, проте в судові засідання не з`являвся , про причини неявки суд не повідомляв, колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано , на підставі ст.280 ЦПК України, 22.10.2020 року ухвалив у справі заочне рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що Департаментом соціальної політики управління соціального захисту населення ОСОБА_4 нараховано пільги за житлово-комунальні послуги у грошовій безготівковій формі у розмірі 17403,23 грн. та надана про це довідка не заслуговують на увагу . Відповідно до п. 11 Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373 пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються щомісяця у грошовій формі (готівковій або безготівковій). За отриманням інформації про будь-які питання, пов`язані з нарахуванням та використанням пільг, пільговики звертаються до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. За отриманням інформації про спожиті послуги, нараховані суми за послуги, розмір заборгованості (переплати) пільговики звертаються до управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг. Питання зарахування наданих пільг у безготівковій формі відносяться до правовідносин Департаменту соціальної політики управління соціального захисту населення з КП ВМР «Вінницямісьтеплоенерго» За таких обставин, вказані доводи безпідставні ,оскільки розмір пред`явленої до сплати заборгованості не спростовують , так як не являються достовірними і достатніми доказами ,що пільги щодо нього не застосовувались і не були включені у розрахунки. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що він не повинен сплачувати за теплопостачання ,так як не проживає за місцем реєстрації у вказаній квартирі з 19.12.2008 року по даний час, а тому не є споживачем наданих позивачем послуг, не заслуговують на увагу з наступних підстав. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі (п. 5, 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Ч.1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно із ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Тобто, за змістом ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники(співвласники) квартир, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними , які проживають та/або зареєстровані у житлі , або співвласниками. З матеріалів справи вбачається ,що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 є квартира АДРЕСА_1 , що забезпечувалася послугами централізованого теплопостачання наданими КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та за які нараховано оплату у розмірі 70625,59 грн. (а.с.6,28,174) Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. Отже зі змісту даної статті вбачається, що місцем проживання особи являється місце її реєстрації. Відтак згідно закону місцем проживання ОСОБА_4 являється місце його реєстрації - квартира АДРЕСА_1 . Крім того, обов`язок ОСОБА_6 ,як споживача послуг з теплопостачання, по їх оплаті підтверджується тим, що він являється співвласником вказаної квартири. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Постановляючи рішення у даній справі, суд неналежним чином з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, оскільки у правовідносинах щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги необхідно насамперед встановлювати обставини того, хто є споживачами цих наданих послуг - власники чи квартиронаймачі житлового приміщення, оскільки від цього залежить правильне застосування норм матеріального права. Ні позивач ,ні суд вказані питання не з`ясували відповідних доказів не навели і не досліджували. Разом із тим, як вбачається із наданого ОСОБА_4 до апеляційної скарги свідоцтва про право власності на житло від 09.12.2003 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у розмірах по 1/5 частки кожному. Тобто , усі відповідачі є співвласниками вказаної квартири в рівних частках. Відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК України власність зобов`язує, тому власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Відповідно до статті 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Згідно із ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Отже, кожен із власників спільної часткової власності несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у спільному майні. Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 540 ЦК України). Натомість, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (статті 541 ЦК України). Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 344/1792/16-ц (провадження № 61-22264св18). Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 хоча фактично у квартирі не проживає, проте ,являється одним із співвласників квартири, договір, який би визначав солідарне зобов`язання співвласників або домовленість між ними щодо порядку несення витрат за отримані послуги теплопостачання між ними, відсутній, уповноваженого власника квартири не визначено. Предметом зобов`язання у даній справі є зобов`язання по оплаті послуг теплопостачання, яке не є неподільним. Крім того, стаття 322 ЦК України покладає на власника майна тягар його утримання. Зокрема власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки належна на праві співвласності ОСОБА_4 квартира розташована у багатоквартирному будинку, під`єднана до єдиної централізованої системи теплопостачання, від користування якою відповідач не відмовився, він зобов`язаний нести витрати по її утриманню, в тому числі з надання послуг по її обігріву, а відтак надання таких послуг та їх оплата не залежить від того, проживає власник у цій квартирі чи ні. Враховуючи викладене, а також те, що співвласники згідно ст.360 ЦК , відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, колегія суддів вважає, що співвласники повинні нести обов`язок по сплаті послуг теплопостачання відповідно до належної їм частки у праві спільної часткової власності. Відтак, позов підлягає частковому задоволенню і на користь позивача підлягає стягненню по 1/5 частці розміру заборгованості з кожного із співвласників (відповідачів),тобто по 13032,042 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 425,07 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості; 668,006 грн інфляційних втрат. Тому доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування рішення суду є слушними, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню З огляду на те, що суд ,задовольняючи позов ,належним чином не встановив обставини справи щодо правового становища відповідачів щодо квартири ,що має значення для вибору і застосування норм права та правильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що він дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості у солідарному порядку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки при вирішенні справи суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права ,невірно встановив обставини ,що мають значення для вирішення справи ,в результаті чого дійшов висновків, які їм не відповідають, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2020 року скасувати. Позов Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання задовольнити частково. Стягнути на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з 01.07.2017 року по 31.05.2020 року включно з: - ОСОБА_4 13032,042 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 425,07 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості; 668,006 грн інфляційних втрат; - ОСОБА_1 13032,042 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 425,07 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості; 668,006 грн інфляційних втрат; - ОСОБА_2 13032,042 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 425,07 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості; 668,006 грн інфляційних втрат; - ОСОБА_3 13032,042 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 425,07 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості; 668,006 грн інфляційних втрат; - ОСОБА_5 13032,042 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 425,07 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості; 668,006 грн інфляційних втрат. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» по 420,40 грн. у відшкодування судового збору за подачу позовної заяви. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий С.Г. Копаничук Судді: В.В. Оніщук В.П. Рибчинський