Постанова 4855 № 826/2654/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2654/18 Головуючий у І інстанції - Маруліна Л.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Камет» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Камет» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Публічне акціонерне товариство «Камет» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 2652615147 від 31.10.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ «Будконсалт Плюс» дотримані передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту. Позивач вважає, що податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, отриманих від контрагента ТОВ «Будконсалт Плюс», який на момент здійснення господарської операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Позивач наполягає на реальності господарських операцій із ТОВ «Будконсалт Плюс», які спричинили реальні зміни його майнового стану. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Публічне акціонерне товариство «Камет» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Камет» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Відповідачем подано пояснення у справі, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 29.09.2017 р. № 9879 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Камет» (код 241206) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будконсалт Плюс» (код 39315010) за травень, червень, липень, серпень 2015 року, про що складено акт перевірки від 13.10.2017 р. №154/26-15-14-07-01-10/241206. Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення: п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 301 818 грн. за 2015 рік; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 335 354 грн., в тому числі, за травень 2015 р. - 80 000 грн., за червень 2015 р. - 76 667 грн., за липень 2015 р. - 92 687 грн., за серпень 2015 р. - 86 000 грн. За наслідками перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2017 р. № 2652615147, згідно з яким за порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України Позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 301 818 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки за змістом ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2018 року у справі № 752/2434/18, у кримінальному провадженні № 32017100010000020 за обвинуваченням ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 придбав суб`єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Будконсалт Плюс» та визнаний винним у вчинені кримінального злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Надані Позивачем документи стосовно фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будконсалт Плюс» підписані ОСОБА_1 , тобто, особою, що визнана винною у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Суд взяв до уваги правову позицію Верховну Суду, викладену у постанові від 16.01.2018 року № 2а-7-75/12/2670, а саме, що всі первинні документи контрагента є неналежними, якщо вони підписані особою, яка значилась як засновник та директор Товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала. Відтак, надані Позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Будконсалт Плюс». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, упродовж квітня - серпня 2015 року між Позивачем як Замовником та ТОВ «Будконсалт Плюс» як Підрядником укладено договори підряду на проведення ремонту нежитлових приміщень, зокрема, 15.04.2015 року № 15/04-15, 12.05.2015 року № 12/05-15, 30.06.2015 року № 30-06/15, 06.07.2015 року № 06-07/15, 31.07.2015 року № 31-07/15, 03.07.2015 року № 03-08/15 про проведення ремонту нежитлових приміщень, за умовами яких Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами або (за потреби) із залученням субпідрядних організацій виконати роботи по комплексному блочному ремонту нежитлових приміщень (офісних) приміщень та місць загального користування (за винятком санвузлів) другого поверху лівого крила (блоку) будівлі Корпусів «А», «Б» Замовника за адресою: місто Київ, пр. Перемоги, 65, роботи по ремонту нежитлових офісних і промислово-складських приміщень та місць загального користування, а також робіт із благоустрою території Замовника за адресою: місто Київ, пр. Перемоги,

65. На виконання зазначених Договорів, сторонами складено та підписано Дефектні акти від 15.04.2015 року, 12.05.2015 року, 30.06.2015 року, 06.07.2015 року, 31.07.2015 року, 03.08.2015 року з переліком виконаних робіт; договірну ціну та локальний кошторис на будівельні роботи, на ремонт приміщення із зазначенням суми договору та видів робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт з переліком виконаних робіт; підсумкову відомість ресурсів; складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт. Оплата за виконані роботи здійснена відповідно до платіжних доручень. Відповідні податкові накладні складені Позивачем та зареєстровані у встановленому порядку. Зазначені документи зі сторони контрагента ТОВ «Будконсалт Плюс», а також всі первинні документи (договори, накладні, довідки тощо) підписані від імені директора ОСОБА_1 . Представником Відповідача до матеріалів справи долучено ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року у справі № 752/2434/18, у кримінальному провадженні № 32017100010000020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, якою встановлено, що ОСОБА_1 у грудні 2014 року, перебуваючи на території Голосіївського району міста Києва, у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, усвідомлюючи, що його дії будуть мати протиправний характер, погодився на пропозицію невстановлених осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, в частині придбання на ОСОБА_1 ТОВ «Будконсалт Плюс» (код ЄДР 39315010). В цей же період він підписав протокол № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Будконсалт Плюс» від 05.12.14 року, наказ № 2 про призначення директора ТОВ «Будконсалт Плюс» від 06.12.14 року, статут ТОВ «Будконсалт Плюс», реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Будконсалт Плюс» від 08.12.14 року та реєстраційну картку про внесення змін про юридичну особу ТОВ «Будконсалт Плюс», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 08.12.14 року, чим засвідчив факт придбання даного товариства, що дало змогу невстановленим слідством особам, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, використовувати Товариство з метою прикриття незаконної діяльності, що виражалось в наданні можливості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки. ОСОБА_1 згідно з реєстраційних документів ТОВ «Будконсалт Плюс» є засновником та директором даного Товариства з 06.12.14 року по 10.02.16 року, яке останній зареєстрував за юридичною адресою: місто Київ, вулиця Крутий Узвіз, будинок 6/2, Літера А, з постановкою на облік у Печерській районній в місті Києві державній адміністрації. Однак, ОСОБА_1 , будучи власником та керівником ТОВ «Будконсалт Плюс», що передбачає прийняття управлінських рішень на Товаристві, підприємницькою діяльністю не займався і займатися в подальшому намірів не мав. Він, придбавши дане Товариство та взявши на себе обов`язки власника та керівника в частині прийняття управлінських рішень та організаційно - розпорядчих функцій, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, усвідомлював, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будконсалт Плюс». Після придбання ТОВ «Будконсалт Плюс» ОСОБА_1 печаток товариства в дозвільній службі не отримував, на посади ТОВ «Будконсалт Плюс» нікого не призначав та правочинів на здійснення таких прав не надавав. Такі дії ОСОБА_1 дали змогу невстановленим слідством особам використовувати суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Будконсалт Плюс» для прикриття незаконної діяльності. Дії ОСОБА_1 за частиною першою ст. 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфіковані вірно. Вказаною ухвалою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, на підставі клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Надаючи оцінку зазначеним доказам, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 826/16865/14, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 21-3788а15 (№ 826/15034/14), від 14.03.2017 у справі № 21-1513а16. У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 280/546/19 також акцентовано увагу на тому, що первинні документи, виписані на операції з придбання послуг та товару у фіктивних підприємств, є неприйнятними за об`єктивним критерієм, оскільки ці товариства реальною господарською діяльністю не займалися, а були створені для проведення безтоварних операцій в цілях незаконної податкової мінімізації. Статус фіктивного підприємства цих товариств несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції з їх задіянням не можуть бути визнані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, згідно з ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року у справі № 752/2434/18, яка набрала законної сили, дії ОСОБА_1 за частиною першою ст. 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфіковані вірно. Отже, надані Позивачем документи стосовно фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будконсалт Плюс» підписані ОСОБА_1 , тобто, особою, що визнана винною у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний висновок безпосередньо стосується неможливості ведення вказаним Товариством легальної підприємницької діяльності і підписання первинних документів. Так, у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 826/10838/15 викладено правову позицію, згідно якої податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів. Колегія суддів зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару саме згаданими контрагентами Позивача фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Публічного акціонерного товариства «Камет», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Камет» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко