Постанова 4821 № 697/1222/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року м. Черкаси Справа № 697/1222/19 Провадження № 22-ц/821/1722/21 Категорія: 305010900 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача: адвокат Потієнко Тетяна Миколаївна відповідач: ОСОБА_2 треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю « Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»; ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року (ухваленого в приміщенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Льон О.М., повний текст рішення суду складено 29 липня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Потієнко Тетяна Миколаївна, до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 22 травня 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Потієнко Т.М. звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що позивач є власником транспортного засобу Hyundai Accent RB, днз НОМЕР_1 . 16 квітня 2017 року, вказує позивач, він залишив вищевказаний автомобіль на парковці по вул. Шевченка, 110 у м. Каневі. Відповідач ОСОБА_3 16 квітня 2017 року о 06 год. 50 хв. в м. Канів по вул. Шевченка, 110 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху не впоралась з керуванням, не вибрала безпечної швидкості, внаслідок чого здійснила зіткнення зі стоячими автомобілями НОМЕР_3 , днз НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 та Hyundai Accent RB, днз НОМЕР_1 , що належить позивачу, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_3 порушила п. 12.3 Правил дорожнього pуxу та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України. Відповідно до постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2017 року у справі №697/945/17 відповідачку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу. ОСОБА_1 вказує, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 ,а саме порушення відповідачкою вимог п. 12.3 ПДР України, позивачу було спричинено матеріальної шкоди в загальному розмірі 143972,75 грн., яка складається із суми розміру відновлювального ремонту автомобіля 132813,59 грн. та суми втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 11159,16 грн. Після звернення до страхової компанії, зазначає позивач, шляхом перерахування коштів суб`єкту, що здійснював відновлювальний ремонт автомобіля, було виплачено страхове відшкодування у розмірі 104088,51 грн. Після отримання страхового відшкодування розмір невідшкодованої позивачу шкоди становить 38729,24 грн. Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідачки ОСОБА_3 , шляхом телефонних розмов, а також перемовин в офісі його представника адвоката Потієнко Т.М. із наданням копій всіх документів щодо відшкодування спричинених йому збитків, проте, відповідачка відмовилась у добровільному порядку сплатити завдані збитки, мотивуючи це відсутністю майна і коштів. Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Потієнко Т.М. змушений був за захистом своїх майнових прав звертатися до Канівського міськрайонногосуду Черкаської області із даним позовом та просив постановити судове рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 38729,24 грн., а також понесені судові витрати. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ТдОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року позов - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 38729,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що виходячи з обставин ДТП, яка викликала пошкодження застрахованого Hyundai Accent днз НОМЕР_1 , позивачу була спричинена матеріальна шкодав загальному розмірі 143972,75 грн., яка складається із суми розміру відновлювального ремонту автомобіля 132813,59 грн. та суми втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 11159,16 грн. Вказана шкода була спричинена внаслідок порушення відповідачкою правил дорожнього руху, що підтверджується фактом притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Після звернення до страхової компанії позивачу, шляхом перерахування коштів суб`єкту, що здійснював відновлювальний ремонт автомобіля, було виплачено страхове відшкодування, після чого розмір невідшкодованої позивачу шкоди становить 38729,24 грн. Враховуючи сукупність наявних по справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки невідшкодованої матеріальної шкоди є підставними і такими, що підлягають до задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 13 серпня 2021 року, ОСОБА_3 ,вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи, постановленим при неправильному застосуванні норм матеріального права, просила скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема мотивована тим, що ОСОБА_3 не оспорює, що саме з її вини відбулася ДТП, внаслідок якої було заподіяно механічне пошкодження автомобіля Hyundai Accent, днз НОМЕР_1 , належного позивачеві. Проте особа, що подала апеляційну скаргу, вважає звіт №356/17 про оцінку майна від 8 червня 2017 року, виконаного оцінювачем ФОП ОСОБА_5 , з якого вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai Accent становить 141096,87 грн. виконаний не уповноваженою особою без відповідного допуску та кваліфікації. Таким чином суд першої інстанції помилково оцінив вказаний звіт як належний доказ і помилково ухвалив на підставі цього звіту оскаржуване судове рішення. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Hyundai Accent RB, днз НОМЕР_1 . (т.1, а.с.9) Згідно постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2017 року у справі №697/945/17 ОСОБА_6 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в тому, що ОСОБА_6 16 квітня 2017 року о 06 год. 50 хв. в м. Канів по вул. Шевченка, 110 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху не впоралась з керуванням, не вибрала безпечної швидкості, внаслідок чого здійснила зіткнення зі стоячими автомобілями НОМЕР_3 , днз НОМЕР_4 . та Hyundai Accent RB, днз НОМЕР_1 , що належить позивачу, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Згідно звіту №356/17 про оцінку майна від 08 червня 2017 року, виконаного ФОП ОСОБА_7 вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai Accent RB, днз НОМЕР_1 становить 141096,87 грн., вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 129937,71 грн., ринкова вартість вказаного автомобіля до моменту ДТП становить 275850 грн., величина вартості втрати товарної вартості вказаного автомобіля становить 11159,16 грн. (т.1, а.с.92-115). До звіту надано копії сертифіката № 957/16 суб`єкта оціночної діяльності, виданого ОСОБА_7 від 28 листопада 2016 року (дійсного до 28.11.2019), кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ № 8135 від 27.07.2013 та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ№ 0131-пк від 21 серпня 2015 року (дійсного протягом дворічного періоду), з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_7 на момент складення вказаного вище звіту від 08 червня 2017 року мав право на «Оцінку колісних транспортних засобів» (п.1.3) та діюче підвищення кваліфікації. Згідно інформації ТОВ «Едем-Авто» №116 від 13 червня 2019 року вбачається, що за період з квітня по липень 2017 автомобіль Hyundai Accent RB, днз НОМЕР_1 , знаходився на сервісному обслуговуванні у компанії, 12 травня 2017 року ТОВ отримало від ПрАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування в сумі 72908,89 грн.; 16 червня 2017 року отримало від ПрАТ « СК « ВУСО» страхове відшкодування в сумі 7590,82 грн.; 24 липня 2017 року від ТДВ СТДВ «ГЛОБУС» страхове відшкодування в сумі 23588,89 грн.; 27 липня 2017 року від ОСОБА_1 надійшла оплата за сервісне обслуговування в сумі 22750,50 грн. та 4819,58 грн., що загалом складає 27570,08 грн. (т.1, а.с.63). Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) та 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20) Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Оскільки, як вбачається із наявних матеріалів справи, вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням внаслідок ДТП належному йому автомобіля з вини відповідачки ОСОБА_3 , перевищує фактично виплачений позивачу страховою компанією розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_3 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром спричиненої шкоди та отриманим страховим відшкодуванням. Правовий аналіз п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, ст.1192 ЦК Українита п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 свідчить про те, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»та Методики. Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог позивачем було надано Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №356/17 від 08 червня 2017 року, виготовленого ФОП ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 92-115). Відповідно до висновків Звіту №356/17 від 08 червня 2017 року, вартість збитку завданого власнику автомобіля матеріального Hyundai Accent RB, днз НОМЕР_1 становить 141096,87 грн., вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 129937,71 грн., ринкова вартість вказаного автомобіля до моменту ДТП становить 275850 грн., величина вартості втрати товарної вартості вказаного автомобіля становить 11159,16 грн. (т.1, а.с.101). Зазначений Звіт необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності, судом не визнавався. Колегія суддів суду апеляційної інстанції критично відноситься до посилань апеляційної скарги ОСОБА_3 , що наданий позивачем звіт про визначення вартості матеріального збитку не є належним та допустимим доказом розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачкою, оскільки виконаний не уповноваженою особою без відповідного допуску та кваліфікації, оскільки ФОП ОСОБА_7 , як суб`єкт оціночної діяльності, а не судовий експерт, має право складати звіт про вартість майна, а не про вартість матеріального збитку, оскільки вказані посилання ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені будь-якими належними доказами по справі. Звіт №356/17 від 08 червня 2017 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу був складений ФОП ОСОБА_7 як суб`єктом оціночної діяльності, який діє на підставі сертифіката оціночної діяльності від 28 листопада 2016 року № 957/16 та свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності від 03 вересня 2013 року № 10385, виданого на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ № 8135 від 27 липня 2013року (т. 1 а.с. 114-115) Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). Для усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку, суд повинен був у порядку, визначеному процесуальним законом, роз`яснити сторонам про необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо належності та допустимості доказів». Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Потієнко Т.М. заявлялось клопотання про проведення автотоварознавчої судової експертизи, за результатами розгляду якого, ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2019 року була призначена у справі судова авто товарознавча експертиза (т. 1, а.с. 234-237), проте експертна установа повернула без виконання зазначену ухвалу суду, у зв`язку з несплатою попередньої вартості за проведення експертизи, а також у зв`язку з незадоволенням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової автотоварознавчої експертизи. (т. 2, а.с. 64, 68) Сама відповідачка ОСОБА_3 до суду із клопотаннями про призначення та проведення автотоварознавчої судової експертизине зверталася, будь-яких об`єктивних доказів на спростування відомостей, викладених в звіті суб`єкта оціночної діяльності, на адресу суду також не надала. Доводи відповідачки ОСОБА_3 , викладені в апеляційній скарзі, щодо визнання звіту оцінувача ФОП ОСОБА_7 неналежним та недопустимим доказом у справі, як такого, що складений з порушенням методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, оскільки наданий звіт відповідає вимогам спеціального законодавства і відповідачкою не доведено, а судом не встановлено, що звіт здійснений із порушенням правил спеціального законодавства. Встановивши, що виплачений позивачеві страховиком розмір страхового відшкодування не покриває всієї матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 , як особи, винної у скоєнні ДТП, на користь потерпілої особи, різниці між розміром заподіяної позивачеві майнової шкоди і сумою страхового відшкодування, виплаченого страховиком. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18) вказано, що «зобов`язання про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою». Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам в їх сукупності, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 , суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає. Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Потієнко Тетяна Миколаївна до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко /повний текст постанови суду виготовлений 18 листопада 2021 року/