Постанова Рівненський апеляційний суд № 564/2655/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2021 року м. Рівне Справа № 564/2655/19 Провадження № 22-ц/4815/880/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С., секретар судового засідання: Ковальчук Л.В., з участю: Михайлов В.О. , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Костопільської райдержадміністрації про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та стягнення аліментів. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 23 березня 2021 року позов задоволено. Відібрано малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення його батьківських прав, та передано дитину дідові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено опікуном малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто із ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000,00 /три тисячі/ гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 07.10.2019 та до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_4 - адвокат Михайлов Володимир Олександрович подав апеляційну скаргу в якій доводить про його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що обставин, які б свідчили про наявність підстав передбачених ст. 164 СК України для відібрання у відповідача дитини не встановлено. Зазначає, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Стверджує, що сімейний кодекс закріплює переважне право батьків на проживання разом з малолітньою дитиною. Також вказує, що як позивач так і відповідач мають позитивні характеристики, належні умови для проживання дитини і стабільний дохід. Негайне відібрання дитини може виявитися негативним для самої дитини, а тому можуть знадобитися попередні та поступові заходи. Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не його волею. Ставить під сумнів покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , оскільки це є найближчі родичі позивача, позиція яких збігається з позицією позивача, а самі свідки перебувають у неприязних відносинах з відповідачем у справі. На підставі викладеного просить рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове про відмову у позові. У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, таким, що ґрунтується на засадах верховенства права, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому просить залишити без змін. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданим Костопільським райвідділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №207. ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у провінції Бадахос, Іспанія, батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , що підтверджується дослівним свідоцтвом №0961683/07 від 05.01.2010, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Монхіто. У 2018-2019 роках малолітня ОСОБА_5 була зареєстрована як учениця 3-го класу Коледжу Пресвятої Діви Марії в м. Пуебла де ла Кальсада (провінція Бадахос), що підтверджується листом вказаного коледжу. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть №А0186811/18 виданим 25.04.2019 відділом реєстрації актів цивільного стану м. Бадахос, Іспанія. Судом встановлено, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 малолітня ОСОБА_5 разом із відповідачем та її повнолітнім братом проживали та були зареєстровані у АДРЕСА_3 , що підтверджується колективною довідкою про реєстрацію місця проживання, виданою 26.10.2018 міською радою на підставі муніципального реєстру мешканців. Після смерті матері малолітня ОСОБА_5 переїхала проживати до діда з бабою по лінії матері в м. Костопіль Рівненської області, де проживає по АДРЕСА_2 разом із дідом ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Костопільське будинкоуправління» №1733 від 25.05.2019. Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство,забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини. Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Щодо батьків, які не виконують свої батьківські обов`язки належним чином, законодавством України, крім позбавлення батьківських прав, передбачено застосування такого заходу, як відібрання дитини у батьків (або одного з них) без позбавлення їх батьківських прав. Відповідно до ч. 1 ст. 170 Сімейного кодексу України, відібрання дитини від батьків, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання, здійснюється виключно на підставі рішення суду. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу. Суд першої інстанції правильно застосував норми п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України та ст. 170 СК України відповідно до яких підставою для відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Сам факт перевезення дітей ОСОБА_4 з Іспанії в Україну та залишення їх на утримання та виховання у дідуся та бабусі по лінії матері вказує на те хто ними реально займається. Батько дитини ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки та крім того шкодить інтересам дитини, не надавши необхідних документів опікунам для можливості укладення угоди з сімейним лікарем, отримання пенсій по втраті годувальника, для подання в школу та інше. Так, 11 грудня 2019 року Костопільська районна державна адміністрація за №4013/01-31/19 надала висновок органу опіки та піклування про доцільність відібрання малолітньої від батька без позбавлення його батьківських прав згідно якого вважає за доцільне відібрати малолітню ОСОБА_5 від батька ОСОБА_4 без позбавлення батьківських прав. Зі складеного 18.02.2020 психологом Кожарко Н.М. протоколу психологічного дослідження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вбачається, що дитина зазнала психологічну травму після втрати мами та отримує психологічний тиск зі сторони тата. Родина зі сторони мами сприяє у покращенні психологічного здоров`я дитини, піклуються про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створили належні умови для розвитку її природних здібностей. Твердження відповідача про щомісячні перекази коштів для своєї доньки (а.с. 127) не заслуговують на увагу оскільки в матеріалах справи наявні всього два витяги з квитанції розрахунково-обігової операції системи переказів Western Union № 060-081-8548 від 28.09.2019 року та № 470-345-9318 від 26.10.2019 року, що не може вважатись системним та достатнім матеріальним забезпеченням дитини. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували належне виконання батьківських обов`язків відповідачем не надано. Відсутні заперечення того факту, що батько повернувся до Іспанії, де постійно проживає, але питання про повернення дітей не ставив. Щодо надання повноважень рідним на представництво інтересів малолітньої доньки слід зазначити, що довіреність посвідчена 12 березня 2020 року, тобто після звернення з позовом до суду і видана не позивачу, а бабусі по лінії тата.(а.с. 139) Також слід завзначити, що в своїх поясненнях відповідач зазначає про наявність заборгованості по кредиту, що перешкоджає поверненню в Україну та піклуванню про своїх дітей.(а.с. 127) Таким чином суд, вирішуючи питання про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, правильно виходив з вищезазначених обставин та прийняв рішення з врахуванням найкращих інтересів дитини. Потрібно враховувати, що згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. Згідно ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Відповідно до ст. 63 ЦК України, опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Положеннями статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» та частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено поняття «діти, позбавлені батьківського піклування» - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав… Таким чином суд першої інстанції, враховуючи, що орган опіки та піклування листом від 12.12.2019 №4035/01-31/19 погодив призначення позивача опікуном малолітньої ОСОБА_5 та наказ Служби у справах дітей Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області від 21.08.2019 №59, яким ОСОБА_5 влаштовано на тимчасове проживання у сім`ю позивача, дідуся по лінії матері, як дитину позбавлену батьківського піклування, дійшов правильного висновку, що позовна вимога про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 та призначення її опікуном ОСОБА_2 підлягає до задоволення. Відповідно до частини 4 статті 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. Згідно зі статтями 180 - 184, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я і матеріальне становище дитини, стан здоров`я і матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, жінки, батьків, доньки, сина, інші обставини, які мають суттєве значення. Розмір аліментів на одну дитину за будь-яких обставин не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня подання позову. Відтак, ураховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_5 . Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Оскільки оскаржене рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, то судовий збір за її подання покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року. Головуючий С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук С.С.Шимків