Постанова 4803 № 205/10236/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8783/21 Справа № 205/10236/20 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В. суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А. за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу , В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року позивачка звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов мотивований тим, що в зареєстрованому шлюбі позивачка з відповідачем перебуває з 21.09.2018 року. Шлюб зареєстрований Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №566. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружні стосунки між ними припинені з листопада 2020 року через різні погляди на сімейне життя, психологічне та фізичне насильство відповідача по відношенню до неї. Спільне господарство між ними не ведеться. Після припинення сімейних відносин їх донька залишилася проживати з позивачем. Спір про визначення місця проживання дитини та її виховання між ними відсутній. Просила шлюб між ними розірвати та стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року позовні вимоги задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 21.09.2018 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №566, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи. Також, скаржник зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, без належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Згідно з частиною другою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з частиною восьмою цієї статті днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Проте, матеріали справи не містять доказів на час ухвалення оскаржуваного рішення щодо вручення відповідачеві судової повістки про призначення справи до розгляду на 01.06.2021 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача без обов`язкового належного повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог. Судом встановлено, що 21.09.2018 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області між сторонами було зареєстровано шлюб, актовий запис №566 (а.с. 13). Під час перебування у шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16). Подружні стосунки між сторонами припинені з листопада 2020 року, спільне господарство не ведеться. За цей час сторони не дійшли згоди щодо примирення. Спору про визначення місця проживання дитини між сторонами немає, неповнолітня донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після припинення шлюбних відносин між подружжям залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_2 . Регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу. Згідно приписів ч.1 ст. 110 Сімейного Кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви NN 29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів... Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення..., держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя». Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку..., так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні». Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Крім того, колегія зазначає, що під час перебування справи в суді апеляційної інстанції, 15 вересня 2021 року відповідачем апелянтом у справі було подано заяву про надання строку для примирення подружжя тривалістю на 6 місяців. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у задоволенні заяви апелянта про надання строку для примирення подружжя тривалістю на 6 місяців було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні поданої апелянтом заяви колегія враховувала, що з пояснень позивача вбачається, що примирення між сторонами неможливе, оскільки у позивача немає почуттів любові та поваги до відповідача, сторони вже тривалий час проживають окремо, а саме з листопада 2020 року і свої подружні стосунки не відновлювали. Вчинення відповідачем з часу подачі позову заходів, направлених на збереження сім`ї не дали позитивних результатів, а у позивача відсутні наміри та бажання на поновлення шлюбу. Надання строку для примирення в даній ситуації не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки збереження шлюбу можливе лише на паритетних засадах, на почуттях взаємної поваги та любові. Фактичні обставини та позиція позивача з приводу заявленого клопотання свідчить про те, що примирення подружжя є неможливим. Крім того, колегія враховувала, що надання строку на примирення при розірванні шлюбу є правом, а не обов`язком суду (ВС/КЦС № 442/6319/16-ц від 30.05.2019). За правилами, встановленими ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява N 44647/98). Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Наведені доводи відповідача не узгоджуються з приписами ч. 4 ст. 56 СК України та фактичними обставинами справи. Колегія суддів, звертає увагу, що справа розглядається у судовому порядку майже рік. Проте, сторони за цей час не дійшли згоди та порозуміння. Довод апелянта про те, що відповідач бажає зберегти сім`ю, оскільки вважає, що труднощі, які виникли між сторонами, є тимчасовими та їх можна подолати, не підтвердилися під час апеляційного перегляду справи. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, сторони підтвердили, що не проживають разом з листопада 2020 року та протягом зазначеного часу не поновлювались, спільне господарство між ними не ведеться, стосунки не підтримуються. Після припинення сімейних відносин їх донька залишилася проживати з позивачкою. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відносини, які склалися між подружжям вказують на те, що їх подальше спільне проживання та примирення між сторонами є неможливе, а збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя у зв`язку з чим вважає за потрібне задовольнити позовні вимоги. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, прийнявши до уваги доводи приведені в апеляційній скарзі в частині неповідомлення судом першої інстанції відповідача, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн. Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити. Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 21.09.2018 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №566 розірвати. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. Копію рішення направити до Індустріального районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко