Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/7036/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8241/21 Справа № 216/7036/20 Суддя у 1-й інстанції - Онопченко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 50 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді -Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився другий син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 дочка ОСОБА_3 , батьком яких є відповідач ОСОБА_2 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року зміненим постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2020 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття. Посилаючись на те, що з моменту визначення розміру аліментів, матеріальне становище платника аліментів змінилось, у інших його дітей наявні банківські вклади (депозити) у АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 3 710 051 грн., здійсненні відповідачем за останні роки поїздки за кордон у робочих цілях, та належність на праві власності автомобіля «Toyota Land Cruiser», 2005 року випуску, позивач просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання дітей, з 1/4 частини до 1/2 частини всіх його видів заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття. Крім того, з огляду на постійне зростання вартості життя, вона несе значні витрати з оплати поточних потреб дітей на придбання сезонного одягу, взуття, продуктів харчування, шкільного приладдя, навчальних посібників, технічних пристроїв, електронних носіїв інформації, іграшок, також для забезпечення достатнього рівня життя та культурно-освітнього розвитку дітей. Разом з тим, несе додаткові витрати на дітей, які обумовлені особливими обставинами для розвитку здібностей дітей та їх лікуванням. Зокрема, їхній син ОСОБА_4 має спортивні здібності до занять з плавання та футболу, відвідує приватний заклад «Спортивний клуб «Метеор», навчання в якому коштує 1 040 грн. за місяць, а також є вихованцем Громадської організації «Дитяча академія футболу Ротаня та Зозулі», що потребує оплати у розмірі 3 200 грн. за півріччя. У період з 05 грудня 2019 по 15 грудня 2019 років ОСОБА_5 знаходився на лікуванні у оториноларинголога, що зумовило додаткові витрати у зв`язку з хворобою дитини у розмірі 998 грн.; 23 жовтня 2020 року ТОВ «Незалежна лабораторія Інвітро» проведено комплекс досліджень (аналізів), вартість яких склала 350 грн. Крім того, їхньому сину ОСОБА_6 07 жовтня 2020 було зроблено щеплення комбінованою вакциною для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи «Пріорикс». Вартість вказаної вакцини склала 363,82 грн., послуги внутрішньом`язової ін`єкції 50 грн., придбання комбінованої вакцини для профілактики дифтерії, правця, кашлюку «Бустрикс» - 546,30 грн.; а 23 жовтня 2020 року ТОВ «Незалежна лабораторія Інвітро» було проведено комплекс досліджень (аналізів), вартість яких склала 290 грн. Водночас їхня донька ОСОБА_7 має здібності до вивчення іноземних мов, зокрема для вивчення німецької мови було придбано підручник, зошит, СD диск вартістю 693 грн. Також додаткові витрати на ОСОБА_8 були зумовлені станом її здоров`я на загальну суму 7 415 грн. Таким чином, загальна сума додаткових витрат на дітей склала 15 336,12 грн., отже з урахуванням вищезазначеного, просить суд стягнути з відповідача додаткові витрати на дітей у розмірі 7 668,06 грн. Рішенням Центрально-міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту погіршення її матеріального стану, а також доказів зміни матеріального стану відповідача та можливості сплачувати ним аліменти у визначеному нею розмірі. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, суд першої інстанції виходив із того, що понесені позивачем витрати на придбання продуктів харчування, шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя, відвідування лікаря не можна віднести до додаткових витрат у розумінні положень статті 185 СК України. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, на які посилалася позивач в обґрунтування позовної заяви, не мотивовані підстави їх неврахування або відхилення. З моменту визначення судом розміру аліментів, а саме з травня 2020 року, змінилося матеріальне становища платника та стягувача аліментів, а також значно зросли витрати на утримання трьох неповнолітніх дітей. Відповідач працює консультантом підприємницької діяльності, інвалідом не визнаний та може сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж стягнув суд. Суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, оскільки нею були подані належні та допустимі докази, зокрема фіскальні чеки на підтвердження таких витрат та медичні документи про отримання медичних послуг, а також докази на придбання підручника та зошиту з метою розвитку здібностей доньки до вивчення німецької мови. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.10-12). Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року зміненого постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття (а.с.15-16). Постановою державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Похолок Л.С. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 210/5148/19 від 06 лютого 2020 року (а.с.18). Згідно довідки ФОП ОСОБА_11 від 15 серпня 2020 року № 16/1 ОСОБА_2 працює у фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 на посаді консультанта підприємницької діяльності (а.с.21-22). У АТ КБ «ПриватБанк» відкрито особові рахунки з грошовими коштами на ім`я ОСОБА_12 , 1983 року народження в розмірі 500 022,93 грн.; ОСОБА_13 , 1987 року народження в розмірі 610 028,18 грн.; ОСОБА_3 , 1996 року народження в розмірі 1 300 000,29 грн.; ОСОБА_12 , 1999 року народження в розмірі 1 299 999,907 грн. (а.с.23-26). Товарними чеками підтверджено факт придбання продуктів харчування, шкільного приладдя, дитячого одягу; банківськими квитанціями підтверджено оплату за навчання в ПЗ «Спортивний клуб «Метеор»; товарними чеками, актом виконаних робіт підтверджено придбання ліків, отримання консультацій лікарів, здійснення щеплень, здачі аналізів (а.с.29-49). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів як на підтвердження факту погіршення її матеріального стану, доказів зміни матеріального стану відповідача і можливості сплачувати ним аліменти у визначеному нею розмірі, так само і на підтвердження понесених нею додаткових витрат на дітей, що зумовлені особливими обставинами, визначеними нормами законодавства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з положеннями статті 182 СК України (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення районним судом) при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно із частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Частиною першою статті 184 СК України (у редакції, чинній на час розгляду судами справи) визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно з підпунктом 1 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 192 СК (2947-14) розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Враховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18). Встановивши, що придбання продуктів харчування, шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя, медичних послуг, що не зумовлені хворобою, або каліцтвом дитини, не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Суд першої інстанції правильно зазначив, що саме по собі навчання дітей не може безумовно свідчити, що витрати, пов`язані з навчанням у ньому, викликані особливими обставинами, так само як і відвідування лікарів (консультації, щеплення, аналізи). Доводи заявника про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на підстави позову, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, які знайшли обґрунтовану оцінку у мотивувальній частині рішення, та переважно зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги про зміну матеріального становища платника та стягувача аліментів з моменту визначення розміру аліментів, починаючи з травня 2020 року, на момент її звернення (грудень 2020 рік) та значне зростання витрат на утримання трьох неповнолітніх дітей, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням у справі. Доводи наведені ОСОБА_1 у апеляційній скарзі про те, що відповідач працює консультантом підприємницької діяльності, інвалідом не визнаний та може сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж визначений судом, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову у задоволенні позову про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, оскільки нею були подані належні та допустимі докази, зокрема фіскальні чеки у підтвердження таких витрат та медичні документи про отримання медичних послуг, а також докази на придбання підручника та зошиту з метою розвитку здібностей доньки до вивчення німецької мови, не заслуговують на увагу, оскільки є необґрунтованими, натомість суд ухвалив рішення, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності. Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які обґрунтовано їх спростував. Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Центрально-міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова