Постанова 4824 № 370/1961/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ====================================================================== Справа №370/1961/20 Головуючий у І інстанції Мазка Н.Б. Провадження №22-ц/824/15656/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року про повернення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом про поділ майна подружжя, оскільки відповідач уникає добровільного (досудового) вирішення питання щодо поділу спільного сумісного майна подружжя. Під час розгляду справи, ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що серед переліку майна, котре є предметом позову та було набуте під час проживання позивача та відповідача у зареєстрованому шлюбі, є автомобіль ВМW Х3, державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, 2014 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_2 . Вартість автомобіля, згідно експертного висновку становить 475500.00 гривень. Автомобіль потрібен позивачу, оскільки на утриманні позивача залишається спільна з відповідачем дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, вже понад рік, відповідач експлуатує вказаний автомобіль, не дивлячись на прохання позивача дати можливість і їй хоча б пару разів на тиждень використовувати даний транспортний засіб. Більше того, відповідач без згоди позивача передає даний автомобіль у користування третім особам. З офіційних відкритих публічних джерел позивачу стало відомо, що відповідач, недбало ставиться до вказаного спільного сумісного майна та порушує встановлені законом правила дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів. Все це значною мірою впливає на зміну ринкової вартості транспортного засобу в бік її суттєвого зменшення. Таким чином, наведене свідчить про те, що відповідач своїми протиправними діями створює ризики пов`язані з пошкодженням вище вказаного транспортного засобу, а можливо навіть і тотального знищення зазначеного транспортного засобу, істотного зменшення вартості автомобіля, котрий є спільним сумісним майном позивача та відповідача у справі. Враховуючи викладене позивач вважала, що не вжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення виконання можливого рішення суду. На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову просила суд першої інстанції вжити наступні заходи забезпечення позову: заборонити ОСОБА_2 експлуатувати та передавати у користування третім особам автомобіль ВМW Х3, державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, 2014 року випуску; на період розгляду справи та вступу в законну силу рішення суду у справі №370/1961/20 місцем зберігання автомобіля ВМW Х3, державний номерний знак НОМЕР_1 , визначити гараж, розташований на земельній ділянці, площею (розміром) 0,0032 га, кадастровий номер - 3222755101:01:017:0046, за адресою: АДРЕСА_1 ; до моменту вирішення справи по суті зобов`язати відповідача забезпечити належне збереження автомобіля ВМW Х3, державний номерний знак НОМЕР_1 , та не погіршувати його технічний стан; викликати та допитати у якості свідка вище наведених фактів (передачу зазначеного автомобіля у керування третім особам) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ). Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року заяву про забезпечення позову було повернуто заявнику. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно повернуто заяву про забезпечення позову, оскільки суд першої інстанції не врахував, що відповідач своїми протиправними діями створює ризики пов`язані з пошкодженням майна або ж його знищення, з метою зменшення вартості автомобіля. Також суд першої інстанції не навів жодних мотивів, чому не було викликано свідка для відібрання пояснень, що мають значення для справи. Всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до викладу обставин, про які було зазначено в заяві про забезпечення позову. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову та ухвалити нове судове рішення, яким вжити заявлені нею заходи забезпечення позову. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України та в межах наданого судом строку на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду. Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу про повернення заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року було призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням таких підстав. Повертаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подана позивачем заява не відповідає вимогам, що визначені ст. 151 ЦПК України, а саме позивачем належним чином не обґрунтовано необхідності застосування саме такого заходу забезпечення позову, також, заявником не зазначено інших відомостей, потрібних для забезпечення позову, зокрема в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з такого. Так, статтею 151 ЦПК України визначені вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, у заяві зазначаються: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Згідно вимог ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Застосування заходів забезпечення позову судом можливе у разі його необхідності та не може бути безпідставно застосовано, щоб не призвести до допущення порушення прав та законних інтересів інших осіб. Відповідно вимог ч.9 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявникові. Як вбачається з матеріалів справи та змісту заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 навела обставини, яким чином запропоновані нею заходи забезпечення позову можуть гарантувати виконання можливого рішення суду та як саме невжиття запропонованих нею заходів забезпечення позову можуть вплинути на неможливість виконання можливого рішення суду. Окрім того, ОСОБА_1 зазначила, які саме дії вчиняються відповідачем у справі, що можуть вплинути на неможливість виконання рішення суду або утруднити виконання можливого рішення суду. Разом з тим, щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд не навів мотивів, чому не було викликано свідка для відібрання пояснень, що мають значення для справи, то суд апеляційної інстанції оцінює їх критично, оскільки допит свідків взагалі не може бути заходом забезпечення позову та жодним чином не впливає наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову. Інститут допиту свідка в цивільному процесі спрямований на доведення однією чи іншою стороною заявлених позовних вимог, за умови наявності інших доказів, що підтверджують спір про право між сторонами у справі. Виклик та допит свідка здійснюється в порядку встановленому ст. 90-94 ЦПК України. На підставі викладеного та з урахуванням наведених норм процесуального права, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення заяви про забезпечення позову, оскільки подана позивачем заява про забезпечення позову відповідала формі та змісту, що визначені ст. 151 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду про повернення заяви про забезпечення позову з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379 України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 23 вересня 2021 року про повернення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Судді: