Постанова 4824 № 754/5966/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/13449/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 754/5966/20 11 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Заришняк Г.М. - Рубан С.М. при секретарі - Климчук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 липня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Грегуля О.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кристал банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,- в с т а н о в и в : Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, у якому посилаючись на неналежне виконання третьою особою кредитних зобов`язань, просить звернути стягнення на предмет застави, що належить на праві власності відповідачу, а саме: автомобіль МАZDА, модель СХ-7, тип легковий універсал-В, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , дата реєстрації 19.03.2016, видане Центром 8045, згідно договору застави транспортного засобу від 04.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1150 шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною, що становить: 192 000 грн. в рахунок часткового (в розмірі вартості предмета застави) погашення визначеної станом на 30.01.2019 заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитним договором № Б/06/2017/01-3 від 12.06.2017 в розмірі: 1 014 429,74 грн. по кредиту, процентам, пені, втраті від інфляції. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 липня 2021 року задоволено позов. Звернуто стягнення на предмет застави, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: автомобіль МАZDА, модель СХ-7, тип легковий універсал-В, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , дата реєстрації 19.03.2016, виданого Центром 8045, згідно договору застави транспортного засобу від 04.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1150 шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною, що становить: 192 000 грн. в рахунок часткового (в розмірі вартості предмета застави) погашення заборгованості ОСОБА_2 перед акціонерним товариством «Кристалбанк» за кредитним договором № Б/06/2017/01-3 від 12.06.2017 в розмірі: 1 014 429,74 грн. по кредиту, процентам, пені, втраті від інфляції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кристалбанк» 2 102,00 грн. судового збору. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 липня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суд в порушення вимог чинного законодавства стягнув борг не з солідарного відповідача, а з заставодержателя по неіснуючому боргу, лише визначивши ОСОБА_2 третьою особою та не розглядаючи до неї боргових вимог. Вказував на те, що кошти не були надані згідно споживчого кредиту, а були формально, без реальної видачі, непідтвердженим та безпідставним фінансовим зобов`язанням ОСОБА_2 , яка на той час працювала на посаді керуючого відділенням цього ж АТ «Кристалбанк» та після недостачі коштів по касі банку, під психологічним та фізичним тиском працівників служби безпеки банку, змушена була підписати кредитний договір. Посилався на те, що суд без належних обґрунтувань не зупинив провадження у даній справі до набрання рішення суду у справі № 756/1789/19 за позовом ПАТ «Кристалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором законної сили. У відзиві на апеляційну скаргу, АТ «Кристалбанк» просило рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Зазначав, що дана справа про звернення стягнення на предмет застави та справа про стягнення заборгованості мають різний самостійний предмет спору. Окрім того, в матеріалах справи наявні усі необхідні, самостійні та достатні докази, які підтверджують обставини, що мають бути встановлені при розгляді справи про звернення стягнення на предмет застави. Посилався на те, що вимоги до заставодавця є законними у разі невиконання основного зобов`язання. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 756/1789/19 за позовом ПАТ «Кристалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що розгляд даної справи є об`єктивно неможливим, оскільки відсутність боргу ОСОБА_2 , яка може бути встановлена у справі № 756/1789/19 не передбачає процедуру звернення стягнення на предмет застави. Колегія суддів відхилила заявлене клопотання, з тих підстав що матеріали даної справи дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду. Представник відповідача та третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача АТ «Кристалбанк» - Гарвасюк В.Ю. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що між позивачем АТ «Кристалбанк» і третьою особою ОСОБА_2 укладено кредитний договір № Б/06/2017/01-3 від 12.06.2017 року за умовами якого, позивач надав третій особі кредит у сумі: 900 000 грн. з кінцевою датою повернення кредиту 12.06.2027 року і даний кредит мав погашатись щомісячними платежами разом з процентами, починаючи з 15.07.2017 року. Також умовами даного договору передбачено право позивача вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, пені, втрати від інфляції в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредитної заборгованості щомісячними платежами. Між позивачем АТ «Кристалбанк» і відповідачем ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу від 04.07.2017 року за умовами якого в забезпечення вимог позивача за кредитним договором № Б/06/2017/01-3 від 12.06.2017, відповідач передав у заставу належний йому на праві власності автомобіль МАZDА, модель СХ-7, тип легковий універсал-В, 2008 року випуску. Сторони даного договору оцінили предмет застави в сумі: 192 000 грн. Умовами даного договору, зокрема, п. 5 передбачено набуття права кредитора і порядок звернення стягнення на предмет застави та його реалізації за неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № Б/06/2017/01-3 від 12.06.2017. Як вказує позивач, станом на 30.01.2019 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № Б/06/2017/01-3 від 12.06.2017 у позичальника становить: 1 014 429,74 грн. і складається з кредиту, процентів, пені, втрат від інфляції. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 ЦК України). Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а у разі порушення зобов`язання настають негативні правові наслідки. Матеріали справи свідчать, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв`язку з чим станом на 30.01.2019 року виникла заборгованість у розмірі 1 014 429,74 грн. Відповідачем не спростовано жодним належним та допустимим доказом відсутність заборгованості за кредитним договором. Статтею 572 ЦК України, яка узгоджується із ст. 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що у разі невиконання зобов`язання позичальником, позикодавець має право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Пунктом 1.1 договору застави передбачено, що цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № Б/06/2017/01-3 від 12 червня 2017 року, укладеного між заставодержателем та ОСОБА_2 , а також договорів про внесення змін та доповнень, що укладені та можуть бути укладені до нього в майбутньому. Відповідно до п. 2.1 договору застави предметом застави за цим договором є транспортний засіб - автомобіль марки МАZDА, модель СХ-7, тип легковий універсал-В, 2008 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , дата реєстрації 19.03.2016, видане Центром 8045. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 19.03.2016 року, виданим Центром 8045 (п. 2.2. договору). Сторони даного договору оцінили предмет застави в сумі: 192000 грн. (п. 2.5 договору). Згідно п. 5.1 договору застави, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, його реалізацію та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави на свій розсуд (з урахуванням умов цього договору) у разі будь-якого або всіх наступних випадків: у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов`язань, що випливають з кредитного договору (в тому числі, але не виключно, щодо повернення кредиту або його частини в строк, передбачений кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом та/або процентів за понадстрокове користування кредитом та/або комісійної винагороди та/або виконання будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором). Відповідно до п. 5.2. звернення стягнення на предмет застави відбувається на підставі рішення суду або в позасудовому порядку або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. На підставі договору застави приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 04.07.2017 року за № 16351088 внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, яким встановлено обтяження на предмет застави, а саме заборонено відчужувати предмет застави. На підставі викладеного,колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль МАZDА, модель СХ-7, тип легковий універсал-В, 2008 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в рахунок часткового (в розмірі вартості предмета застави) погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Кристалбанк» за кредитним договором № Б/06/2017/01-3 від 12.06.2017 року. Доводи апеляційної скарги про те, що суд в порушення вимог чинного законодавства стягнув борг не з солідарного відповідача, а з заставодержателя по неіснуючому боргу, лише визначивши ОСОБА_2 третьою особою та не розглядаючи до неї боргових вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки банк як кредитор та заставодержатель має право звернутися з позовом до застоводавця про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання основного зобов`язання. Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідачем не надано жодного доказу на спростування наявності та розміру заборгованості, який визначено позивачем. Доводи апеляційної скарги про те, що кошти не були надані згідно споживчого кредиту, а були формально, без реальної видачі, непідтвердженим та безпідставним фінансовим зобов`язанням ОСОБА_2 , яка на той час працювала на посаді керуючого відділення цього ж АТ «Кристалбанк» та після недостачі коштів по касі банку, під психологічним та фізичним тиском працівників служби безпеки банку, змушена була підписати кредитний договір, колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження спростовуються наявними у справі доказами, зокрема, умовами кредитного договору, меморіальним ордером № 21853 від 13 червня 2017 року та виписками по рахунку позичальника. Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що суд без належних обґрунтувань не зупинив провадження у даній справі до набрання рішення суду у справі № 756/1789/19 за позовом ПАТ «Кристалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором законної сили, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, від адвоката відповідача і третьої особи до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 756/1789/19. На запит суду надійшов лист Оболонського районного суду м. Києва з доданими до нього копією ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2019 про відкриття провадження у справі № 756/1789/19 та копією позовної заяви АТ «Кристалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Б/06/2017/01-3 від 12.06.2017. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.11.2020 року було зупинено провадження у справі № 754/5966/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 756/1789/19. Постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2021 року скасовано ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12.11.2020 року з тих підстав, що рішення у справі № 756/1789/19 не вплине на розгляд позовних вимог у справі № 754/5966/20. Від адвоката відповідача і третьої особи до суду повторно надійшла заява про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 756/1789/19. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2021 відмовлено в задоволенні повторної заяви адвоката відповідача і третьої особи про зупинення провадження у справі № 754/5966/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 756/1789/19 з тих підстав, що постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2021 року було скасовано ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у даній справі, а відтак підстави для задоволення заяви про зупинення провадження у справі відсутні. При вирішенні справи місцевим судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін як таке, що є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 15 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: