Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/8865/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 460/8865/20 пров. № А/857/16321/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Щербаков В.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м.Рівне 16 квітня 2021 року, повне судове рішення складено 16 квітня 2021 року, у справі №460/8865/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: 02.12.2020 ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 09.10.2019 №0260445013. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване податкове повідомлення-рішення направлене на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленнями про вручення, що свідчить про виконання контролюючим органом вимог ПК України. Суд першої інстанції вказав, що контролюючим органом до позивача правомірно застосовано штрафну санкцію у розмір 20 відсотків погашеної суми податкового боргу по транспортному податку, а саме - 5000,0 грн., а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 09.10.2019 №0260445013 не підлягає до задоволенню. Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення мало бути надіслано та вручено ОСОБА_2 як платнику транспортного податку до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Скаржник вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відправлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 15.08.2016 та повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання 16.09.2016. Скаржник зазначає, що саме факт несвоєчасного направлення податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку за 2016 рік став підставою для звернення до суду. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що контролюючий орган виконав вимоги ПК України. Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), в силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з припиненням діяльності Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) слід замінити відповідача правонаступником - Головним управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 44070166). Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі №817/594/17, яка набрала законної сили 01.08.2017, стягнуто з ОСОБА_2 до Державного бюджету України податковий борг з транспортного податку в сумі 25 000 грн. 09.10.2019 ГУ ДПС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення №0260445013, згідно з яким відповідно до акта №166/17-00-50-13/ НОМЕР_1 від 20.08.2019 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб з ОСОБА_2 та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку 392 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 25000 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 5000 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції чинній на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1. пункту 267.5 статті 267 ПК України). Згідно з підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Статтею 58 ПК України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян). Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що 30.06.2016 ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №2393-13 згідно з яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік - 25 000 грн. Як зазначає відповідач у листі від 25.06.2020 вказане податкове повідомлення-рішення скеровувалось платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, 16.09.2016 лист повернуто поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі №817/594/17 встановлено, що за відсутності доказів оскарження ОСОБА_2 податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №2393-13 від 30.06.2016, податкові зобов`язання ОСОБА_2 є узгодженими та підлягають до сплати. Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, конверт, яким судом повідомлено про дату, час та місце розгляду справи №817/594/17, повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Як зазначено у позовній заяві та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами у справі, про наявність податкового боргу ОСОБА_2 дізналась у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі №817/594/17 та оплатила 05.12.2017 податковий борг з транспортного податку в сумі 25000 грн. Сплата 05.12.2017 податкового боргу з транспортного податку в сумі 25000 грн. підтверджується інформацією з інтегрованої картки платника податку, долученою до матеріалів справи. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Згідно з пунктом 126.3 статті 126 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265 ПК України податок на майно складається з транспортного податку. Таким чином, обов`язок зі сплати позивачем нарахованого штрафу є похідним від обов`язку сплати узгодженого зобов`язання, що визначено податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 №2393-13, за умови своєчасного надіслання (вручення) такого. Відповідно до змісту наведених норм, для притягнення фізичної особи - платника податків до відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на майно (у спірному випадку транспортного податку) обов`язковою умовою є надіслання (вручення) платникові податків контролюючим органом відповідного податкове повідомлення-рішення (рішень) до 1 липня поточного року. Вказана обставина має визначальне значення для вирішення судом питання правомірності застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб відповідного податкового періоду. Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №2393-13, яким ОСОБА_2 визначено транспортний податок за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн., на адресу позивача направлено лише 15.08.2016, що підтверджено відтиском поштового штемпеля на конверті (а.с.13), тобто з порушенням встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України строку (до 1 липня базового року - 2016), тому в силу пункту 126.3 статті 126 ПК України позивач звільняється від відповідальності, передбаченої вказаною статтею за несвоєчасну сплату ним транспортного податку за 2016 рік. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський суд з прав людини визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України, оскільки в силу вимог пункту 126.3 цієї статті обов`язковою умовою для застосування таких санкцій є вручення платнику податків податкового повідомлення рішення у встановлений законом строк (у спірному випадку до 1 липня відповідного року), дотримання вказаної умови відповідачем не доведено, а тому суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесення оскаржуваного податково повідомлення-рішення. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивач понесених судових витрат, то відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до квитанції №68140 від 27.11.2020 ОСОБА_2 сплатила 840,80 грн. судового збору за подання позовної заяви, відповідно до квитанції №5613 від 10.06.2021 ОСОБА_2 сплатила 1261,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, які в силу приписів частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Також з матеріалів справи встановлено, що 23.06.2020 між позивачем (Клієнт) та адвокатським бюро «Катерини Самардак» в особі засновника ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги згідно з яким за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Бюро гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору в обсязі та на умовах, визначених згідно актів наданих послуг з розрахунку 500 грн. за 1 годину роботи адвоката, 1000 грн. за судове засідання. 27.11.2020 складено та підписано сторонами Акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору б/н від 23.06.2020 та Детальний опис робіт (наданих послуг) згідно з якими загальна вартість наданих адвокатом послуг станом на 27.11.2020 становить 1000 грн. На підтвердження здійснення оплати наданих юридичних послуг до матеріалів справи долучено меморіальний ордер №@2PL698991 від 02.12.2020. Частиною 5 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу пов`язані із юридичним супроводом справи №460/8865/20 підтверджені належними та допустимими доказами, є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, співмірними з складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а тому підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Керуючись статтями 139, 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі №460/8865/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 09.10.2019 №0260445013. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (місце знаходження: вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції №68140 від 27.11.2020, 1261,20 грн. (тисячу двісті шістдесят одну гривню двадцять копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції №5613 від 10.06.2021, 1000 грн. (тисячу гривень) витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук