Постанова 4857 № 380/5851/20
від 16.11.2021 ·ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5851/20 пров. № А/857/15908/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Сеника Р. П., Кухтея Р.В.; за участю секретаря судового засідання Максим Х .Б.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 380/5851/20 (головуючий суддя Сасевич О. М., м. Львів, повний текст судового рішення складено 28 травня 2021 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: 23 липня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р №0034175204 від 06.04.2020 року в частині збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 422436,00 грн. та донарахування суми штрафних санкцій у розмірі 211218,00 грн. В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивачем було виявлено помилки у раніше поданій декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року, в зв`язку з чим подано уточнюючий розрахунок від 20.02.2020 року №9030937056, у якому належним чином відображено правильне значення податкового зобов`язання за даним видом податку. У той же час, у цьому уточнюючому розрахунку помилково не заповнено значення різниці між уточненим показником і показником, який уточнюється (значення різниці складало 140812,00 грн.). І хоча зазначене не свідчить про заниження податкового зобов`язання, однак, це призвело до некоректного відображення нарахувань у інтегрованій картці платника. Із огляду на таку обставину, позивачем було подано наступний уточнюючий розрахунок від 24.02.2020 року №9032793986, у якому відображено відповідне значення різниці, проте, з помилковим вказанням її як від`ємного значення (-140812,00 грн.), результатом чого стало збільшення некоректних даних у інтегрованій картці платника на відповідне значення. Відтак, позивач подав черговий уточнюючий розрахунок від 28.02.2020 року №9038903857, у якому для коригування неправильних даних, значення різниці вказав у розмірі 281624,00 грн., проте, знову ж із помилковим зазначенням його як від`ємного числа (-281624,00 грн.). Це дійсно призвело до неправильного відображення даних у інтегрованій картці платника (де зафіксовано неіснуючу переплату в сумі 422436,00 грн.), однак у той же час, фактично розмір податкового зобов`язання з податку на додану вартість, який позивачем задекларований, не змінився і не занижувався. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р №0034175204 від 06.04.2020 року в частині збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 422436,00 грн. та донарахування суми штрафних санкцій у розмірі 211218,00 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем Головним управлінням ДПС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянтом наголошено, що всі дані в декларації з податку на додану вартість були належним чином і достовірно встановлені камеральною перевіркою. У зв`язку з чим, контролюючим органом було правомірно визначено платникові податків грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 563248,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 281624,00 грн. Відтак, на переконання контролюючого органу, спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте у відповідності до чинного законодавства України і підстав для його скасування відповідач не вбачає. Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить задовольнити її в повному обсязі, скасувати судове рішення, та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відхилити апеляційну скаргу в повному обсязі та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, що ТзОВ ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ було подано 20.01.2020 року декларацію з податку на додану вартість за грудень 2019 року, в якій задекларовано податкового зобов`язання в сумі 644803,00 грн. (рядок 9), податкового кредиту в сумі 2287435,00 грн. (рядок 17), від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 1642632,00 грн. (рядок 19), суму від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 600409,00 грн. (рядок 20.3). Також, в подальшому позивачем було подано ряд уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2019 року. Зокрема, ТОВ ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ подано уточнюючий розрахунок від 20.02.2020 року №9030937056, у якому задекларовано податкового зобов`язання в сумі 2613293,00 грн. (рядок 9, графа 5), податкового кредиту в сумі 2471481,00 грн. (рядок 17, графа 5), позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 140812,00 грн. (рядок 18, графа 5). При цьому, у графі 4 рядка 18 відсутнє значення, а також позивачем не заповнено графу 6 рядку 18 (різницю між уточненим показником і тим, який уточнюється). Одночасно позивачем відображено нараховану самостійно суму штрафу в розмірі 4224,00 грн. (яка обчислюється при позитивному значення графи 6 рядка 18). Встановлено, що позивачем подано уточнюючий розрахунок від 24.02.2020 року №9032793986 податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2019 року, у якому заповнено лише графу 6 рядка 18 у від`ємному значенні -140812,00 грн. (показники граф 4, 5 рядка 18 порожні). А також подано уточнюючий розрахунок від 28.02.2020 року №9038903857 за грудень 2019 року, у якому заповнено тільки графу 6 рядка 18 у від`ємному значенні -281624,00 грн. (показники граф 4, 5 рядка 18 порожні). Як засвідчується матеріалами справи, ГУ ДПС у Львівській області 11.03.2020 було проведено камеральну перевірку задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2019 року, уточнюючі податкові розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.02.2020 року №9030937056, від 24.02.2020 року №9032793986, від 28.02.2020 року №9038903857 звітного податкового періоду грудень 2019 року. За результатом перевірки відповідачем складено акт від 11.03.2020 року №415/52.04/33667445. У такому акті контролюючим органом стверджено про те, що позивачем порушено п.п. 200.1, 200.2 Податкового кодексу України та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 563248,00 грн. Указані висновки податкового органу мотивовані тим, що при уточненні податкових розрахунків платником податків не було правильно визначено різниці між уточненими показниками та показниками, які уточнюються, що призвело до неправильних нарахувань у інтегрованій картці платника. Позивачем було подано до ГУ ДПС у Львівській області заперечення від 25.03.2020 року на акт від 11.03.2020 року №415/52.04/33667445, однак, відповіддю від 03.04.2020 року №15254/10/52.4 позивача повідомлено про те, що висновки акта перевірки не суперечать законодавству. У подальшому, на підставі вказаного акта від 11.03.2020 року №415/52.04/33667445 ГУ ДПС у Львівській області було прийняте податкове повідомлення-рішення форми Р від 06.04.2020 року №0034175204, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 563248,00 грн. і штрафними санкціями 281624,00 грн. ТОВ ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ було подано скаргу від 13.05.2020 року на зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, яка рішенням від 08.07.2020 року №21296/6/99-00-06-04-02-06 була залишена без задоволення. Також матеріали справи містять докази подання позивачем чергового уточнюючого розрахунку від 23.12.2020 року №9342286624 податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2019 року, у якому заповнено лише графу 6 рядка 18 у позитивному значенні +422436,00 грн. (показники граф 4, 5 рядка 18 порожні). Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з пп. 16.1.3 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. У відповідності до пп. 12.3.6, п. 46.5 Податкового кодексу України, форма податкової декларації (розрахунків) встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п. 46.1 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом України) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску. Згідно з п. 48.1 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України та чинному на час її подання. Як визначено п.п. 49.1, 49.2 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені Податковим кодексом України строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Податкового кодексу України подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Пунктом 50.1 Податкового кодексу України визначено, що в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Цим же пунктом передбачено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 Податкового кодексу України у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. Згідно з пп. 54.3.2 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених Податковим кодексом України або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до п.п. 200.1, 200.2 Податкового кодексу України, сума податку (на додану вартість), що підлягає статі (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 200.1 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21. Зокрема, вказаним наказом затверджено форму податкової декларації з податку на додану вартість; форму уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Так, формою податкової декларації з податку на додану вартість передбачено звітування платника податків у тому числі по показниках податкових зобов`язань із податку на додану вартість, податкового кредиту, розрахунках податку за звітний період (позитивне або від`ємне значення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду рядки 18, 19 декларації). Формою уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок передбачено можливість виправлення недоліків раніше поданих декларацій із зазначенням показників, які уточнюються (графа 4), уточнених показників (графа 5) та різниці між ними (графа 6). У зв`язку з чим, суд відзначає, що в даному випадку позивач скористався своїм правом на подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за грудень 2019 року. А саме, ТОВ ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ було подано уточнюючий розрахунок від 20.02.2020 року №9030937056, у якому задекларовано скориговані показники (податкового зобов`язання в сумі 2613293,00 грн. (рядок 9, графа 5), податкового кредиту в сумі 2471481,00 грн. (рядок 17, графа 5), позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 140812,00 грн. (рядок 18, графа 5). При цьому, у графі 6 рядка 18 уточнюючого розрахунку від 20.02.2020 року №9030937056 (незважаючи на наявність значення в графі 5 рядка 18, відмінного від графи 4 рядка 18) відсутнє яке-небудь значення різниці між уточненим показником і тим, який уточнюється. Одночасно позивачем відображено нараховану самостійно суму штрафу в розмірі 4224,00 грн. (яка обчислюється винятково при позитивному значення графи 6 рядка 18). Таке, на переконання суду, свідчить про допущення позивачем помилки (вочевидь ненавмисної, на що вказує самостійне обчислення платником податку штрафу, який власне й визначається за показником графи 6 рядка 18). Більш того, суд акцентує увагу на тому, що значення належного до сплати податкового зобов`язання визначається саме в графі 5 рядка 18 уточнюючого розрахунку, який ТОВ ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ був заповнений (140812,00 грн.). А графа 6 цього рядка є лише різницею між помилковим і правильним показниками та її значення само по собі не є податковим зобов`язанням і таке значення не впливає на відповідне податкове зобов`язання платника податків. Аналогічні помилки позивачем було допущено позивачем і в уточнюючих розрахунках від 24.02.2020 року №9032793986, від 28.02.2020 року №9038903857, де неправильно вказано значення різниць між уточненим і уточнюваним показниками податкових зобов`язань за грудень 2019 року (при цьому, не змінюючи розміру грошового зобов`язання як такого у графі 5 рядка 18 розрахунків). Також із акта камеральної перевірки від 11.03.2020 року №415/52.04/33667445 вбачається, що контролюючим органом не було встановлено саме заниження ТОВ ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ грошових зобов`язань із податку на додану вартість за грудень 2019 року. Відповідач лише встановив, що платник податків некоректно заповнив графи 6 рядка 18 уточнюючих розрахунків від 20.02.2020 року №9030937056, від 24.02.2020 року №9032793986, від 28.02.2020 року №9038903857 (що описано вище). Й це призвело не до неправильного визначення платником податків грошового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2019 року (які ним були задекларовані у встановленій формі та спосіб), а лише до неправильного нарахування (відображення) відповідних значень у інтегрованій картці платника, яка є інформаційною базою (інформаційною системою) для оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску та її показники самостійно не можуть впливати на обсяг податкових зобов`язань платника. Згідно з частиною другою статті 6 КАС та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права. Суд апеляційної інстанції застосовує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», де вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 380/5851/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. П. Сеник Р. В. Кухтей Повне судове рішення складено 18 листопада 2021 року.