Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 686/20728/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/20728/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козак О.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 17 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2021 року позов задоволено, а саме: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4680543 від 24.08.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення; - стягнуто на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції судові витрати у розмірі 454 грн. судового збору та 1500грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 1954грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії №ЕАО №4680543 від 24.08.2021 року, 24.08.2021 року на автодорозі М 06 86км Коростишівського району, Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував ТЗ «Опель Віваро» д.н.з. НОМЕР_2 обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, та відсутній поліс обов`язкового страхування ЦПВ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.121 ч.5 КУпАП. Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до п.2.1ґ Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Пунктом 2.4 а Правил дорожнього руху України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Згідно п.2.3 в Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень. Частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Так, на підтвердження правомірності прийнятої постанови відносно позивача та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.121 ч.5 КУпАП, представником відповідача надано до суду першої інстанції відео. Водночас, суд вважає, що вказане відео не підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.121 ч.5 КУпАП, оскільки через неналежну якість відео неможливо встановити чи був водій пристебнутий ременем безпеки чи ні. Також, представником відповідача надано суду роздруківку з сайту МТСБУ, згідно якої вбачається, що станом на 24.08.2021 року був відсутній поліс внутрішнього страхування транспортного засобу НОМЕР_2 . Однак, представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 взагалі пред`являлась вимога на пред`явлення полісу обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Оскаржувана постанова не містить пункту ПДР України, порушення якого передбачає відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП. Окрім того, не підтверджено належними та допустимими доказами і дотримання інспектором порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, в т.ч. - роз`яснення прав позивачу. Надане суду відео на підтвердження вказаних обставин суд оцінює критично, оскільки не можливо встановити, хто та кому здійснює роз`яснення прав передбачених ст.268 КУпАП. Крім наведеного, з наданих суду відеозаписів вбачається, що права роз`яснюються 24.08.2021р. в 14.06год., а фіксування факту адміністративного правопорушення було проведено 24.08.2021 року в 14.08год., тобто права роз`яснено раніше фіксування самого правопорушення. Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. А тому, слід скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4680543 від 24.08.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 гривень суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 гривень, а саме договором про надання правової допомоги від 28.08.2021 р., актом виконаних робіт від 28.08.2021 р.,квитанцією від 28.08.2021 р. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 17 листопада 2021 року. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.