Постанова 4856 № 127/22138/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/22138/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Федчишен С.А. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 18 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Білої Л.М. , за участю: секретаря судового засідання: Григорук В.С., представника позивача Данилевич Вероніки Сергіївни представник відповідача Білобородової Вікторії Дмитрівни розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держспоживслужби) у Вінницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №4248 від 11.08.2021р., винесену Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області на суму 170,00грн. та закриття справи про адміністративне правопорушення. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на обгрунтованість висновків суду першої інстанції. Колегія суддів протокольною ухвалою перейшла до апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження, що не заперечувалось учасниками судового процесу. Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено що 11.08.2021 р. Головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів у Вінницькій області було прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-37 КУпАП. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив про порушення ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, при перевірці чинного законодавства, а саме в направленні на проведення перевірки від 26.07.2021р. №2370 не вказано назву суб`єкта господарювання, не зазначено продукції, що є предметом перевірки. Крім того позивача було позбавлено права надати пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення. Також судом встановлено, що підставами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) був Наказ №3538-А від 26.07.2021 та направлення на проведення перевірки від 26.07.2021 №2370, які було вручено позивачу. Відповідачем було зазначено місце розміщення продукції: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Водночас, судом спростовано твердження позивача про необхідність зазначати у направленні на проведення перевірки назву суб`єкта господарювання, оскільки форма направлення на проведення перевірки затверджена наказом Мінекономіки України 19.04.2019 №667 «Про затвердження типових форм документів у сфері державного ринкового нагляду і державного контролю продукції», форма №1, в якій відсутнє посилання на необхідність зазначення суб`єкта господарювання. З матеріалів справи вбачається, що направлення на проведення заходу державного нагляду вручено позивачу, що підтверджується доданою до позовної заяви у додатку № 2 копією направлення на проведення перевірки від 26.07.2021 №2370, який посвідчено особистим підписом позивача із позначкою «Копія згідно оригіналу». Що стосується визначення місця складання протоколу про адміністративне правопорушення, у пункті 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 вказано, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «місце складання протоколу» - населений пункт або географічна точка. Відповідно до ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. На виконання вимог ст. 254 КУпАП на позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 3998 від 28 липня 2021 року, та направлено позивачу, отримання вищезазначеного протоколу позивачем не заперечувалося і в судовому засіданні. На виконання вимог ст. 258 КУпАП відповідачем складено постанову по справі про адміністративне правопорушення №4248 від 11.08.2021. Не погодившись з притягненням до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого за ст. 188-37 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами. При цьому суд зауважив, що позивач створив перешкоди - не допустив до проведення планового заходу державного ринкового нагляду спеціалістами відповідача, за що і було накладено штраф від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та враховує наступне. Діяльність суб`єктів господарювання у сфері здійснення ринкового нагляду регулюється Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та іншими нормативними актами. Предметом даного спору є те, що внаслідок виявлених порушень, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 188-37 КУпАП - невиконання законних вимог посадових осіб органів ринкового нагляду та їх територіальних органів щодо проведення перевірки, ненадання їм передбаченої законодавством інформації чи надання недостовірної інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків. Відповідно до статті 188-37 КУпАП відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб органів ринкового нагляду та їх територіальних органів щодо проведення перевірки, ненадання їм передбаченої законодавством інформації чи надання недостовірної інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків. З викладеного вбачається, що позивач створив перешкоди - не допустив до проведення планового заходу державного ринкового нагляду спеціалістами відповідача, за що і було накладено штраф від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170,00 грн. Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування). Згідно ч. 3 ст. 23 зазначеного Закону, органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки. Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно. Отже, наведеними вище нормами визначені повноваження відповідача щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності шляхом планових заходів у вигляді перевірок. Водночас, в спростування доводів апелянта, зазначених у апеляційній скарзі, колегія суддів зважує на наступне. Відносно того, що в направленні на проведення перевірки від 26.07.2021р. №2370 відповідачем не вказано назви суб`єкта господарювання, варто врахувати таке. Форма направлення на проведення перевірки затверджена наказом Мінекономіки України від 19.04.2019 року №667 "Про затвердження типових форм документів у сфері державного ринкового нагляду і державного контролю продукції", форма №1, в якій відсутнє посилання на необхідність зазначення суб"єкта господарювання. Водночас визначено, що зазначається місце розташування продукції (найменування та адреса об"єкта, де розміщена продукція (магазин, ринок, тощо). З направлення на проведення перевірки вбачається, що відповідачем було зазначено місце розміщення продукції: Вінницька область, м.Вінниця, вул. Лебединського, 34, магазин "Автомагазин "ЕLIT", що відповідає формі №1. Отже, твердження апелянта про необхідність зазначити у направленні на перевірку назву суб"єкта господарювання, спростовується змістом типової форми №1, затвердженої наказом Мінекономіки України від 19.04.2019 року №667. Щодо твердженні скаржника про відсутність у направленні на проведення перевірки від 26 липня 2021 № 2370 виду продукції, що є предметом перевірки, необхідно зазначити, що у направленні на перевірку, що є предметом судового спору вказано, що предметом перевіки є дотримання вимог Постанови КМУ «Про затвердження технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання» №1067 від 16.12.2015 та Постанови КМУ від 20.08.2008 № 717 «Про затвердження Технічного регламенту мийних засобів». Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо недотримання відповідачем належного оформлення направлення на проведення заходу є безпідставним. Щодо аргументу позивача про те, що його було позбавлено права надати пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення, необхідно зазначити, що відповідачем, під час спроби проведення перевірки, позивачу було вручено запрошення прибути до відповідача на розгляд та підписання матеріалів перевірки, що не заперечується позивачем. Так, відповідно до ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, відповідачем правомірно, на виконання вимог ст. 254 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення №3998 від 28 липня 2021 року. В свою чергу направлення на проведення заходу державного нагляду також вручено позивачу, що підтверджується доданою до позовної заяви у додатку № 2 копією направлення на проведення перевірки від 26.07.2021 №2370, який посвідчено особистим підписом позивача із позначкою «Копія згідно оригіналу», то підстав для не допуску до проведення перевірки у позивача не було. Колегія суддів зазначає, що розглядаючи справи, предметом яких є вирішення питання правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суди мають встановити насамперед, чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а також, чи порушує воно права та охоронювані законом інтереси особи. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ч. 1 ст. 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Колегія суддів вважає, що під час розгляду цієї справи, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні правопорушення. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та у відзиві на позов, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Біла Л.М.