Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4217/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4217/21 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «УкрСіверБуд» Закритого акціонерного товариства «ДСК» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови, ВСТАНОВИВ: Дочірнє підприємство «УкрСіверБуд» Закритого акціонерного товариства «ДСК» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило: - визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Чернігівській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 09.04.2021 №25-01-016/0283-181, винесеного щодо Дочірнього підприємства «УкрСіверБуд» Закритого акціонерного товариства «ДСК»; - визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.04.2021 №25-01-016/0283/47 щодо накладення на Дочірнє підприємство «УкрСіверБуд» Закритого акціонерного товариства «ДСК» штрафу у розмірі 60000,00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністартивного позову відмовити повністю. Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що оскільки ОСОБА_1 , що здійснював роботу підвищеної небезпеки на умовах цивільно-правового характеру, до переліку суб`єктів отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки не віднесено, тому вказані роботи повинні виконуватися виключно в межах трудових відносин з дотримання правил безпеки. Крім того, апелянт вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишились основні ознаки трудового договору, оскільки праця ОСОБА_2 є юридично несамостійною та протікає в рамках даного підприємства. 11 жовтня 2021 року відповідно до штампу вхідної кореспонденції №40451, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року залишити без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, За результатами аналізу інформації, викладеної у доповідній записці від 18.03.2021 №558/1 начальника відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Управління Держпраці у Чернігівській області Д. Москаленко щодо здійснення інспекційного відвідування у ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК»(а.с.112), 18.03.2021 начальником Управління Держпраці у Чернігівській області винесено наказ №454-Н «Про проведення інспекційного відвідування», яким наказано начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Москаленко Д.М. організувати проведення та забезпечити контроль за проведенням позапланового інспекційного відвідування ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК», в частині використання найманої праці, без належного оформлення трудових відносин. Провести позапланове інспекційне відвідування ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК» з 23.03.2021 по 05.04.2021 (а.с.113). На підставі направлення на проведення контрольного заходу від 18.03.2021 №220 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Управління Держпраці у Чернігівській області Залуговським О.А., за участю головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Дудар Л.М., Корявець Р.С., Пушенко Н.М., Ткаченко С.А., головних державних інспекторів сектору з питань додержання законодавства щодо застрахованих осіб, дитячої праці та координаційної роботи з органами місцевих рад та ОТГ Управління Держпраці у Чернігівській області Кульбако О.П., Скоробагатої А.В., заступника начальника відділу з питань гігієни та атестації робочих місць за умовами праці Управління Держпраці у Чернігівській області Маньковського Р.Л. (а.с.114), в період з 23.03.2021 по 05.04.2021 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю), зокрема, щодо додержання законодавства про працю, зайнятості населення в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК» за адресами: м. Чернігів, вул. Незалежності, 7-Б, м. Чернігів, вул. Чернишевського, 33, м. Чернігів, вул. Любецька, 26, м. Чернігів, вул. Савчука, 8, за результатами якого складено акт від 05.04.2021 №25-01-016/0283 (а.с.118-127). 23.03.2021 інспектором праці Залуговським О. А. винесена вимога про надання документів, якою зобов`язано керівника ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК» Верешу В. Ф., у строк до 14.00 25.03.2021, надати для проведення заходу державного нагляду (контролю) копії завірених документів за місцезнаходженням відповідача (а.с.115). В ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) встановлено, що до роботи допущено працівника без оформлення трудових відносин, а саме: громадянин ОСОБА_2 згідно договору від 01.03.2021 виконує зварювальні роботи, які відносяться до робіт підвищеної небезпеки. ОСОБА_2 не відноситься до суб`єктів підприємницької діяльності. За відсутності такого статусу він не може отримати дозвіл, подати декларацію на виконання зварювальних робіт, оскільки на нього не поширюються вимоги Поряду №1107, що унеможливлює виконання ним робіт підвищеної небезпеки. Зварювальні роботи, які надаються ОСОБА_2 для ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК», відповідно до укладеного договору від 01.03.2021 повинні виконуватись виключно в межах трудових відносин з ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК». 09.04.2021 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № 25-01-016/0283-181 з посиланням на статтю 259 Кодексу законів про працю України, частину 3 статті 34 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування Україні», частину 1 статті 8 та статті 11 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункт 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (а.с. 128-133). 07.04.2021 позивачем подані відповідачу заперечення на акт від 05.04.2021 №25-01-016/0283, в яких він стверджує, що згідно Додатку до Договору від 01.03.2021, укладеного між ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК» та ОСОБА_2 . Підрядник взяв на себе зобов`язання, на свій ризик, виконати роботи Замовнику з монтажу арматурних конструкцій на об`єкті Замовника за адресою: АДРЕСА_1 . Умови Додатку до Договору виконані, про що свідчить підписаний 25.03.2021 Акт приймання - передачі виконаних робіт та здійснено розрахунок з ОСОБА_2 за виконані роботи згідно Додатку до Договору від 01.03.2021 у сумі 5796,00 грн, сплачено ЄСВ у сумі 1584,00 грн, податок на доходи фізичних осіб в сумі 1296,00, військовий збір у сумі 108,00 грн. Вказані обставини підтверджують, що ОСОБА_2 виконував рооботи з монтажу арматурних конструкцій в обсягах і у строк, визначений сторонами у Додатку до Договору від 01.03.2021, що жодним чином не свідчить про трудові відносини ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК» та ОСОБА_2 . Листом від 08.04.2021 №02-04/3330 відповідач відхилив заперечення позивача на акт від 05.04.2021 №25-01-016/0283 (а.с.135-136). 23.04.2021 заступник начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 05.04.2021 №25-01-016/0283 щодо порушень ДП «УкрСіверБуд» ЗАТ «ДСК», законодавства про працю, встановлено, що працівника ОСОБА_2 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (частина третя статті 24 Кодексу законів про працю України) та винесено постанову №25-16-018/0502/40, якою на позивача на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 60000,00 грн (а.с.141). Вважаючи вказаний припис та постанову протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що складення договорів підряду на виконання робіт не може бути розцінено як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, оскільки відповідні фізичні особи не є працівниками в розумінні трудового законодавства (зокрема згідно статті 1 Закону України «Про охорону праці»), що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення частини 3 статті 24 КЗпП України. А також суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 в межах Договору від 01.03.2021 виконував роботи з монтажу арматурних конструкцій, а не зварювальні роботи, на які посилається відповідач. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, відповідно до статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 265 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Згідно частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За змістом частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Згідно пункту 6 частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Верховний Суд вже неодноразово вирішував схожі правовідносини та у адміністративній справі №360/1947/19 (постанова від 08.06.2021) дійшов наступного висновку: «…Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду. Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.» Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 та від 26.09.2018 у справі №822/723/17. Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір від 01.03.2021 року (а.с. 30). Перелік робіт та вартість, а також адреса, за якою проводиться виконання робіт, визначено у відповідному Додатку до Договору (а.с. 31), що є невід`ємною частиною договору. У Додатку визначено, що Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботу Замовнику, а саме «монтаж арматурних конструкцій» у кількості 72 м2 на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , загалом вартість робіт становить 7200 грн. Відповідно до п.7.1. Договору цей договір діє до 31.12.2021 року, при цьому, Додатковою угодою до Договору від 25.03.2021 Сторони дійшли згоди з 26.03.2021 року розірвати (припинити дію) Договору, укладеного між Сторонами 01.03.2021 року. Відтак, враховуючи те, що відповідно до Договору обсяг робіт Підрядника чітко встановлено, а саме 72 м2, вартість робіт визначено, а саме 7200 грн, строк виконання робіт є короткотривалим, а саме 25 днів, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо наявності ознак трудового договору у відносинах позивача та ОСОБА_2 , оскільки Договір від 01.03.2021 року має всі ознаки договору цивільно-правового характеру. Надаючи оцінку доводам апелянта стосовно того, що ОСОБА_2 відповідно до умов Договору від 01.03.2021 року виконував зварювальні роботи, а не монтаж арматурних конструкцій, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до п.1.1 Договору Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати зварювальні роботи на об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконанні роботи в строк, обумовлений цим договором. Роботи виконуються з матеріалу Замовника. Перелік робіт та вартість, а також адреса, за якою проводиться виконання робіт вказуються у додатку до цього договору. Отже, конкретизація обсягу та вартості робіт не встановлюється текстом основного договору, а має бути визначена додатком до такого договору, що і було встановлено Додатком до Договору від 01.03.2021 року. Разом з тим, факт виконання ОСОБА_2 робіт з монтажу арматурних конструкцій підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 25.03.2021, на підставі яких проведена їх оплата, своєчасно нараховано та сплачено відповідні податки та внески у встановленому законодавством розмірі. При цьому, у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Крім того, відповідно до копії загального журналу робіт №147 (а.с.47) за період з 01.03.2021 по 25.03.2021 зварювальні роботи взагалі не виконувалися. Відтак, апеляційний суд вважає, що надані позивачем докази спростовують висновок відповіда про те, що ОСОБА_2 дійсно здійснював зварювальні роботи на підприємстві без належного оформлення трудових відносин. З огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, останнім не доведено належними і допустимими доказами факту виконання підрядником позивача зварювальних робіт, а відповідно й факту порушення вимог законодавства під час їх виконання. Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова від 23.04.2021 № 25-01-016/0283/47 є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки підставою для її винесення, стало помилкове трактування відповідачем цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді договору підряду на виконання робіт, як таких, що мають ознаки трудових, та повинні бути оформлені у вигляді трудового договору. Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної силиз дати її прийняття та не може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя І.В. Федотов Судді Н.М. Єгорова Є.В. Чаку