Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4721/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4721/20 Суддя (судді) першої інстанції: Руденко А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І,В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27 березня 2003 року по 05 серпня 2008 року; - зобов`язати відповідача провести та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27 березня 2003 року по 05 серпня 2008 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2003 року по 05 серпня 2008 року. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2003 року по 05 серпня 2008 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що право на здійснення індексації грошового забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відповідно до чинного законодавства, з`явилося лише з 01 січня 2018 року. У межах встановленого судом строку, відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно з послужним списком ОСОБА_1 позивач згідно наказу від 27 березня 2003 року №17о/с з 27 березня 2003 року зарахований курсантом Чернівецького училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України у Чернівецькій області та закінчив його - 22 серпня 2003 року згідно наказу №30 від 22 серпня 2003 року. З 22 серпня 2003 року проходив службу в УМВС України в Черкаській області: - на посаді помічника оперуповноваженого відділення силового забезпечення оперативно-розшукових заходів відділу швидкого реагування та проведення спеціальних операцій "Сокіл" УБОЗ УМВС України в Черкаській області (згідно наказу від 26 серпня 2003 року №94 о/с); - з 03 грудня 2005 року Оперуповноважений СМВ ДСБЕЗ по боротьбі з хабарництвом при УМВС України в Черкаській області; - з 12 лютого 2007 року Заступник командира 4-го взводу спеціального окремого батальйону судової міліції "Грифон" при УМВС України в Черкаській області; - з 25 лютого 2008 року Заступник командира 2-го взводу 2 -ї роти СБСМ "Грифон" при УМВС України в Черкаській області. 05 серпня 2008 року Згідно наказу №196- о/с від 05 серпня 2008 року звільнений з ОВС у запас. 06 вересня 2020 року позивач звернувся до урядового контактного центру із зверненням в якому просив здійснити виплату індексації, невиплаченої за період його служби з 27 березня 2003 року по 05 серпня 2008 року Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27 березня 2003 року по 05 серпня 2008 року, позивач звернувся з даним позовом до суду. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що з огляду на неврегульованість питання індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до 01 січня 2018 року нормами спеціального законодавства, наявні підстави застосувати до спірних правовідносин загальні норми КЗпП та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. За положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (далі - Закон України №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)). У відповідності до статті 2 Закону України № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з ст. 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Статтею 5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Відповідно до ст. 6 Закону України №1282-ХІІ (у редакції з 01 січня 2008 року), Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078). Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції чинній станом на дату спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; Аналіз вказаних вище положень чинного законодавства, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Отже, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем отримання грошового забезпечення. Судом першої інстанції вірно враховано позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, згідно якої звільнення особи зі служби жодним чином не позбавляє права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, за спірний період з 27 березня 2003 року по 05 серпня 2008 року індексація грошового забезпечення позивачу не була нарахована. Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про міліцію», наказом МВС України від 01 листопада 2003 № 1236 та наказом МВС від 30 червня 2005 року № 501 взагалі не передбачено поняття індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Лише з 01 січня 2008 року передбачено законодавством, відповідно до п. 1.14. наказу МВС від 31 грудня 2007 року № 499, що індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МВС здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством, тобто право на здійснення індексації грошового забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відповідно до чинного законодавства, з`явилось лише з 01 січня 2008 року Разом з тим, спірним залишається право позивача на виплату індексації за період з 27 березня 2003 року по 31 грудня 2007 року, оскільки з 01 січня 2008 року таке право відповідачем не заперечується, про що вірно зауважив суд першої інстанції. Надавши оцінку вказаним доводам відповідача, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що спеціальним законодавством питання індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до 01 січня 2018 року не врегульоване. При цьому, суд врахував правову позицію Верховного Суду у п.27 постанови від 18 грудня 2018 (справа №820/4619/16), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню, згідно з якою за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. З огляду на неврегульованість питання індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до 01 січня 2018 року нормами спеціального законодавства, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про наявність правових підстав застосувати до спірних правовідносин загальні норми КЗпП та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Колегія суддів, вважає необгрунтованими посилання скаржника на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності наказу МВС від 31 грудня 2007 року №499, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями ст. 95 КЗпП та ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що грошове забезпечення позивача підлягає індексації відповідно до положень ст. 95 КЗпП та ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». При визначенні періоду за який позивач набув право на індексацію його грошового забезпечення, судом враховано, що згідно послужного списку ОСОБА_1 , позивач згідно наказу від 27 березня 2003 року №17о/с з 27 березня 2003 року зарахований курсантом Чернівецького училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України у Чернівецькій області та закінчив його - 22 серпня 2003 року згідно наказу №30 від 22 серпня 2003 року При цьому, позивач проходив службу в УМВС України в Черкаській області з 22 серпня 2003 року Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 9 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання, при цьому, як було встановлено раніше, позивач проходив службу в УМВС України в Черкаській області з 22 серпня 2003 року, у зв`язку із чим позовні вимоги щодо виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 27 березня 2003 року до 21 серпня 2003 року саме до УМВС України в Черкаській області суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими, оскільки за цей період грошове забезпечення позивачу відповідачем не нараховувалось. Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) у жовтні 2003 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 101 відсотка та складала 101,3 відсотка. Як зазначалось вище, згідно з ст. 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. З урахуванням зазначених положень, підстави для індексації грошового забезпечення позивача виникли із 01 грудня 2003 року (першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін, що перевищив поріг індексації з дати початку служби позивачем у відповідача), у зв`язку із чим невиплату позивачу індексації грошового забезпечення із 01 грудня 2003 року слід визнати протиправною бездіяльністю. Щодо доводів скаржника про те, що позивач був звільнений зі служби з СБСМ"Грифон" при УМВС, який був окремою самостійною юридичною особою, з власними рахунками та бухгалтерією і самостійно проводив фінансово-господарську діяльність, у тому числі самостійно здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення. При цьому, СБСМ "Грифон" УМВС України в Черкаській області був 09 грудня 2016 припинений без правонаступництва, тобто підрозділ до якого позивач мав звернутися з позовними вимогами ліквідовано. При цьому, згідно пунктів 1.1, 1.2 Положення про спеціальний батальйон судової міліції «Грифон» при УМВС України в Черкаській області, затвердженого наказом УМВС України в Черкаській області №34 від 12 січня 2008 року, Спеціальний батальйон судової міліції «Грифон» створюється як самостійний структурний підрозділ при УМВС в Черкаській області та підпорядковується безпосередньо заступнику начальнику-начальнику міліції громадської безпеки УМВС в Черкаській області. Згідно пункту 1.3 Положення спеціальний батальйон судової міліції «Грифон» є юридичною особою, має рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням. Як було вірно встановлено судом першої інстанції, що 09 грудня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №10261200000009309 про державну реєстрацію припинення спеціального батальйону судової міліції «Грифон» УМВС України в Черкаській області як юридичної особи. З урахуванням зазначених обставин, беручи до уваги об`єктивну неможливість звернення позивача із позовними вимогами до СБСМ «Грифон» у зв`язку із його ліквідацією, а також встановлену в ході розгляду даної справи невиплату позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період за наявності права на його виплату, враховуючи здійснення процесуальності діяльності СБСМ «Грифон» при УМВС України в Черкаській області, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період його служби в СБСМ «Грифон» УМВС України в Черкаській області слід покласти на УМВС України в Черкаській області, як органу до структури якого входив СБСМ «Грифон» УМВС України в Черкаській області. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов