Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1636/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2021 р.м. ОдесаСправа № 400/1636/20 Суддя в суді І інстанції Мороз А.О. Рішення суду І інстанції прийнято у м. Миколаїв Дата прийняття рішення суду І інстанції 17 травня 2021 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального виробничого підприємства по організації харчування у навчальних закладах про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И Л А : Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом у якому заявлено вимоги Комунальному виробничому підприємству по організації харчування у навчальних закладах про стягнення заборгованість у загальній сумі 219 896,58 грн., а саме: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю у сумі 219 764,72 грн.; пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 131,86 грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про залишення без задоволення позивних вимог, так як надання звітності до органів державної влади про наявність вакансій для інвалідів ще не є виконанням нормативу працевлаштування інвалідів. В даному випадку, апелянт вважає, що підприємство у 2019 році не виконало нормативу по працевлаштуванню людей з інвалідністю, а також належним чином не виконало обов`язку з подання звітності до органів державної влади про наявність вакансій для людей з інвалідністю. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Комунальним виробничим підприємством по організації харчування у навчальних закладах подано до фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми № 10-ПІ, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила - 323 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 9 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 13 осіб (а.с. 9). В свою чергу, через не здійснення працевлаштування у 2019 році 4 осіб з інвалідністю Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів застосовано до підприємства адміністративно-господарські санкції, у сумі 219 764,72 грн., а також нараховано пеню, у сумі 131,86 грн. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 2019 року підприємством подано до центру зайнятості звітність форми № 3-ПН з інформацією про наявність вакансії кухонного працівника (4 вакансії) для осіб з інвалідністю (а.с. 37); 25 березня 2019 року з інформацією про наявність вакансії кухонного працівника (2 вакансії) та кухаря (2 вакансії) для осіб з інвалідністю (а.с. 36); 11 червня 2019 року з інформацією про наявність вакансії кухонного працівника (5 вакансій) та кухаря (6 вакансій) для осіб з інвалідністю (а.с. 34); 29 липня 2019 року з інформацією про наявність вакансії шеф-кухаря для осіб з інвалідністю (а.с. 33); 25 вересня 2019 року з інформацією про наявність вакансії кухонного робітника (5 вакансій) для осіб з інвалідністю (а.с. 32). Також, у зв`язку з тривалою відсутністю кандидатур на вакантні посади, підприємством 30 травня 2019 року та 28 серпня 2019 року направлено листи до центру зайнятості щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 41-45). Листи аналогічного змісту підприємством також направлено до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інваліді (а.с. 46-50), Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (а.с. 51-55), Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району (відділ по роботі з інвалідами) (а.с. 56-60), Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (а.с. 61-64), організації інвалідів «Турбота» (а.с. 70-72). Крім того, підприємством направлено інформацію про вакантні посади до редакції газети «Вечірній Миколаїв» з метою опублікування оголошень про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів (а. с. 65-69). В свою чергу, у зв`язку з несплатою нарахованих адміністративно-господарських санкцій та пені підприємством, Фонд соціального захисту інвалідів звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлення усіх обставин у справі судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки підприємством вжито необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому притягнення його до відповідальності за відсутність осіб з інвалідністю, що бажають та/або можуть бути працевлаштовані є безпідставним, з наступних підстав. Так, Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Судовою колегією встановлено, що Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом у якому заявлено вимоги Комунальному виробничому підприємству по організації харчування у навчальних закладах про стягнення нарахованих адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році. В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що у 2019 році Комунальним виробничим підприємством по організації харчування у навчальних закладах не виконано встановленого нормативу по працевлаштуванню людей з інвалідністю. В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок про те, що Комунальним виробничим підприємством по організації харчування у навчальних закладах у 2019 році вжито заходів з працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, шляхом інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) через подачу відповідних звітів за формою № 3-ПН. Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку, апелянтом не заперечується факт надсилання підприємством звітів до центру зайнятості формою № 3-ПН щодо наявності робочих місць, які могли бути зайняті особами з інвалідністю. При цьому, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що підприємством не створено належної кількості робочих місць для людей з інвалідністю, так як з аналізу поданих звітів за формою № 3-ПН вбачається, що підприємство зазначало про наявність великої кількості вакантних посад для людей з інвалідністю. Крім того, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що звіти підприємства за формою № 3-ПН містили певні недоліки, так як відповідні звіти приймались центром зайнятості та з них чітко вбачається потреба підприємства у працевлаштуванні осіб з інвалідністю. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність врахування того, що підприємство також зверталось до різних організацій з листами та до засобів масової інформації для працевлаштування людей з інвалідністю. Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що підприємством вжито залежних від нього заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому на нього не може накладатися відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, або за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись. Більш того, Фондом соціального захисту інвалідів не встановлено фактів відмови підприємством у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у спірному періоді, а також не встановлено обставин, які свідчать про небажання підприємства працевлаштувати інвалідів. Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.