Постанова КЦС ВС № 645/444/20

Постанова Іменем України 18 листопада 2021 року м. Київ справа № 645/444/20 провадження № 61-9246св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Харківська міська рада, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року у складі судді Мартинової О. М., постанову Харківського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна племінниця позивачки ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 та належала померлій на праві приватної власності. 28 січня 2017 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини після смерті племінниці та за її заявою була відкрита спадкова справа. Заповіт за життя ОСОБА_2 не залишила, батьки її давно померли, рідних братів та сестер вона не мала, одружена ніколи не була та дітей не мала. Позивачка зазначає, що у зв`язку з відсутністю заповіту та спадкоємців інших черг за законом вона є єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно - квартиру, що належала померлій, їй нотаріусом було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що встановлюють родинні відносини між нею та спадкодавцем. Разом з тим, позивачка пояснила, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які вже померли. ОСОБА_4 є рідним братом по матері позивачки, отже ОСОБА_2 (його донька) є її рідною племінницею. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд: встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була її рідною племінницею; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року позов задоволено. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була рідною племінницею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними та допустимими доказамидоведено факт того, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була рідною племінницею позивачки. Також суд встановив, що встановлення факту родинних відносин необхідно ОСОБА_1 для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її племінниці. Не погодившись з таким рішенням суду, Харківська міська рада подала апеляційну скаргу. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Харківського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року рішення місцевого суду залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У червні 2021 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. Доводи інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи. 18 червня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що, згідно із свідоцтвом про шлюб № 7 від 20 січня 1927 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 20 січня 1927 року уклали шлюб, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ». ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_8 та ОСОБА_6 народилась донька ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження № 2, виданим 08 лютого 1929 року Бабиньською радою Лінецького району Вінницької округи. 20 липня 1957 року ОСОБА_1 , 1929 року народження, уклала шлюб з ОСОБА_11 , 1931 року народження, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ». В матеріалах особової справи старшого лейтенанта, російською мовою « ОСОБА_13 », містяться його анкетні дані та автобіографія, в яких зазначено склад його родини, а саме: дружина - російською мовою « ОСОБА_14 , 1917 года рождения», мати - російською мовою « ОСОБА_15 », вітчим - російською мовою « ОСОБА_16 », сестра - російською мовою « ОСОБА_1 ». В Державному архіві Вінницької області та у Іллінецькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану актового запису про народження ОСОБА_17 не виявлено. Відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб, про що в книзі записів актів громадянського стану про шлюб 25 жовтня 1940 року зроблений відповідний запис. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ». ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_2 , що підтверджується посвідкою про народження серії НОМЕР_2 , згідно якої батьком останньої зазначений ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Заповіт за життя вона не залишила. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 та належала померлій на підставі приватної власності. 28 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини після смерті племінниці ОСОБА_2 та за її заявою була відкрита спадкова справа. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кірія Ю. О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, належне ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що документально не підтверджуються їхні родинні відносини. Наявність інших, крім ОСОБА_1 , спадкоємців померлої ОСОБА_2 суди не встановили.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку. Пунктом 1 частини першої вказаної статті передбачено, що суд розглядає справу про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа, відповідно до вимог статті 318 ЦПК України, вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. Таким чином, закон надає суду право встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відмовити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій, установивши, що підставою для відмови позивачу у отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом зазначена відсутність доказів родинних відносин спадкодавця із спадкоємцем, що робить неможливим видачу нотаріусом позивачу вказаного свідоцтва, дійшли правильного висновку, що факт, який просить встановити позивачка, буде породжувати юридичні наслідки у вигляді отримання останньою свідоцтва про право на спадщину за законом та оформлення у власність спадкового майна. Тобто, від встановлення факту родинних відносин між спадкоємицею ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 залежить виникнення, зміна або припинення її майнових прав позивача, пов`язаних із спадкуванням майна померлої. Разом із тим, дослідивши наявні докази, повно встановивши обставини справи, суди дійшли висновку, що позивачкою належними та допустимими доказамидоведено факт того, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була її рідною племінницею. При цьому слід ураховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. При таких обставинах суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. До аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року при розгляді справи № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (стаття 1263 ЦК України). У частині першій статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. При розгляді справи про спадкування суд має встановити місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Також у матеріалах справи має бути обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Встановивши на основі наданих позивачкою належних та допустимих доказів факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_2 та спадкоємицею ОСОБА_1 , урахувавши, що позивачка, яка є спадкоємицею третьої черги, належним чином та вчасно прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , а інші спадкоємці відсутні, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Доводи відповідача стосовно розбіжності у прізвищах осіб обґрунтовано було відхилені судами, оскільки помилка у буквах «і» та «и» стали наслідком неправильного перекладу з російської на українську мову. Крім того, судами взяті до уваги належні та допустимі докази, що у повній мірі підтверджують обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року, постанову Харківського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев М. Ю. Тітов