Постанова КЦС ВС № 756/13021/16-ц

Постанова Іменем України 10 листопада 2021 року м. Київ справа № 756/13021/16-ц провадження № 61-9424св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Тетяна Миколаївна, Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа - Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року у складі судді Яценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Кирилюк Г. М., Коцюрби О. П., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа - Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, скасування рішення, в якому просив: - визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») на квартиру АДРЕСА_1 ; - визнати протиправними дії та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язати Кобелєву А. М. внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру; - визнати протиправними дії та скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. щодо реєстрації договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12 грудня 2011 року; - визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. щодо реєстрації договору іпотеки від 26 червня 2007 року та заборону відчуження належного йому майна за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не з`явився в судові засідання, призначені на 10, 25 червня та 07 жовтня 2020 року, однак подавав клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення карантину за офіційним рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» станом на 25 червня 2020 року було запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією, у тому числі в місті Києві. Відкладення розгляду справи до закінчення карантину за офіційними рішеннями Кабінету Міністрів України не передбачено нормами ЦПК України. Адаптивний карантин не є перешкодою для прибуття в судове засідання та не перешкоджає розгляду справи, так як з 22 травня 2020 року Кабінет Міністрів України дозволив регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжнародному сполученні, а також дозволив перевезення пасажирів метрополітенами. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Крім того, клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи позивач подавав до канцелярії суду особисто в період адаптивного карантину. Тобто позивач відвідував приміщення суду, однак, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, повторно не з`явився у судові засідання. Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року - без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням процесуального закону. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги. 04 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначив, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 07 жовтня 2020 року, тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду. Довідка про доставку SMS-повідомлення про розгляд справи, призначений на 07 жовтня 2020 року, на яку послався місцевий суд, не може бути належним доказом його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки він не подавав до суду відповідної письмової заяви про направлення йому SMS-повідомлень. Крім того, в суді першої інстанції він заявив відвід судді Яценко Н. О., який згідно з протоколом судового засідання від 16 серпня 2018 року було визнано судом необґрунтованим без виходу до нарадчої кімнати та без постановлення відповідної ухвали суду. Рух справи в суді касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва. 23 червня 2021 року справа № 756/13021/16-ц надійшла до Верховного Суду. За розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2021 року № 1741/0/226-21, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 , на підставі подань секретаря Другої судової палати Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2021 року справу № 756/13021/16-ц (провадження № 61-9424св21) передано судді-доповідачеві Стрільчуку В. А., визначено суддів, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами другою-четвертою статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Частинами першою, другою, п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Встановлено, що в жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року було відмовлено у відкритті провадження в цій справі. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року було відкрито провадження в цій справі та призначено судове засідання на 22 березня 2017 року о 10 год 00 хв. В суді першої інстанції розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин, зокрема за клопотаннями позивача, у зв`язку з витребуванням доказів та неявкою сторін. В судовому засіданні 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 і його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду заяву про відвід судді Яценко Н. О. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року, внесеною в протокол судового засідання, відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України заявлений відвід визнано необґрунтованим та зупинено провадження у справі до вирішення заяви про відвід судді. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2019 року у складі судді Диби О. В. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді в цій справі відмовлено. 26 червня 2019 року ОСОБА_1 повторно подав до Оболонського районного суду міста Києва заяву про відвід судді Яценко Н. О. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року заявлений ОСОБА_1 відвід судді Яценко Н. О. визнано необґрунтованим, а справу передано до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Оболонського районного суду міста Києва для визначення складу суду та розгляду заяви про відвід головуючого судді Яценко Н. О. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року у складі судді Андрейчука Т. В. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді в цій справі відмовлено. В судовому засіданні 05 березня 2020 року представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що договір з позивачем укладено лише 05 березня 2020 року і йому потрібен час для ознайомлення з матеріалами справи. Місцевим судом задоволено вказане клопотання та відкладено розгляд справи на 10 червня 2020 року о 14 год 00 хв, про що позивач був повідомлений належним чином за розпискою його представника - адвоката Мисляковського Д. С. 04 червня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи і просив надати відповідь за номером телефону НОМЕР_1 , а 05 червня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 10 червня 2020 року о 14 год 00 хв, до закінчення карантину за офіційним рішенням Кабінету Міністрів України. 10 червня 2020 року розгляд справи було відкладено на 25 червня 2020 року о 14 год 00 хв у зв`язку з неявкою сторін, про що позивач був повідомлений належним чином за розпискою його представника - адвоката Мисляковського Д. С. 24 червня 2020 року позивач ознайомився з матеріалами справи. Позивач та його представники не з`явилися в судове засідання, призначене на 25 червня 2020 року, однак ОСОБА_1 в цей день подав до суду клопотання про відкладення судового засідання до закінчення карантину за офіційним рішенням Кабінету Міністрів України. В судовому засіданні 25 червня 2020 року розгляд справи було відкладено на 07 жовтня 2020 року о 15 год 00 хв за клопотанням позивача. Судова повістка про виклик до суду на 07 жовтня 2020 року о 15 год 00 хв була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу або поштовий конверт з відміткою про причини його повернення до суду в матеріалах справи відсутні. При цьому за довідкою Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року про розгляд справи, призначений на 07 жовтня 2020 року о 15 год 00 хв, ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення SMS-повідомлення за номером телефону НОМЕР_2 . 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 07 жовтня 2020 року о 15 год 00 хв, до закінчення карантину за офіційним рішенням Кабінету Міністрів України. Позивач та його представники не з`явилися в судове засідання, призначене на 07 жовтня 2020 року. Згідно з частинами шостою, дев`ятою статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Частиною тринадцятою статті 128 ЦПК України в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного судового рішення місцевим судом, передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Тлумачення частини тринадцятої статті 128 ЦПК України свідчить про те, що повідомлення учасника про розгляд справи може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку лише за наявності відповідної письмової заяви учасника справи. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 177/547/16-ц (провадження № 61-48852св18). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання. Однак суди не звернули уваги на те, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем судової повістки про виклик до суду на 07 жовтня 2020 року о 15 год 00 хвабо поштового конверта з відміткою про причини його повернення до суду, а наявна в матеріалах справи довідка Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2020 року про доставлення SMS-повідомлення за номером телефону НОМЕР_2 не є належним повідомленням ОСОБА_1 , оскільки не було передумов, передбачених частинами дев`ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для сповіщення учасника справи про судовий розгляд з використанням засобів мобільного зв`язку, так як позивач не звертався до місцевого суду з відповідними заявами про виклик його за допомогою таких засобів. Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, призначений на 07 жовтня 2020 року о 15 год 00 хв. При цьому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що в суді першої інстанції він заявив відвід судді Яценко Н. О., який згідно з протоколом судового засідання від 16 серпня 2018 року було визнано судом необґрунтованим без виходу до нарадчої кімнати та без постановлення відповідної ухвали суду, не заслуговують на увагу з огляду на те, що вказане питання про відвід вирішено суддею Дибою О. В., який не входять до складу суду, що розглядає справу, про що постановлено ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2019 року. Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. З огляду на викладенеколегія суддів дійшла висновку, що ухвала місцевого суду постановлена без додержання норм процесуального права, а тому наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук