Постанова КЦС ВС № 759/16206/14-ц

Постанова Іменем України 12 листопада 2021 року м. Київ справа № 759/16206/14-ц провадження № 61-5825св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М., учасники справи: заявник - приватне акціонерне товариство «Компанія Райз», суб`єкт оскарження - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко Сергій Володимирович, заінтересована особа - компанія «NIBULON S.A.», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича на постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст скарги У лютому 2018 року приватне акціонерне товариство «Компанія Райз» (далі - ПрАТ «Компанія Райз») звернулось до суду зі скаргою на рішення та дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С. В. На обґрунтування скарги заявник зазначав, що 22 січня 2018 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 55583162 з примусового виконання виконавчого листа № 759/16206/14-ц, виданого 28 грудня 2017 року Святошинським районним судом міста Києва, та 21 січня 2019 року склав перерахунок, відповідно до якого розмір відсотків, що підлягають стягненню з ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі цього виконавчого листа, станом на 01 січня 2019 року становить 43 718 423,66 доларів США. Повідомлення про проведений перерахунок відсотків надіслано на адресу ПрАТ «Компанія «Райз». Просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця, що полягають у складанні перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року № 759/16206/14-ц станом на 01 січня 2019 року у виконавчому провадженні № 55583162 та надсиланні повідомлення від 21 січня 2019 року, а також визнати нечинним вказаний перерахунок. Короткий зміст судових рішень Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року скаргу ПрАТ «Компанія «Райз» залишено без задоволення. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що перерахунок є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», правилу нарахування відсотків, визначеному в рішенні арбітражного суду та у виконавчому листі, не суперечить вимогам статей 2, 18, 20 Закону України «Про виконавче провадження» і статті 479 ЦПК України. Постановою Київського апеляційного суду 25 лютого 2020 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року скасовано та постановлено нову ухвалу про задоволення скарги ПрАТ «Компанія Райз». Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С. В., що виразились у складанні перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року № 759/16206/14-ц у виконавчому провадженні № 55583162 та надісланні повідомлення від 21 січня 2019 року № 55583162/20.1.-4/23. Визнано нечинним перерахунок відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року № 759/16206/14-ц у виконавчому провадженні № 55583162. Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року касаційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень (далі - ВПВР) Департаменту державної виконавчої служби (далі - ДВС) Міністерства юстиції України Сіренка С. В. задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний суд вказав на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо правил судочинства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Короткий зміст оскарженої постанови апеляційної інстанції При новому апеляційному розгляді постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року скасовано. Провадження у справі за скаргою ПрАТ «Компанія Райз» на рішення та дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С. В., заінтересована особа - стягувач: компанія «NIBULON S.A» закрито. Повідомлено ПрАТ «Компанія Райз», що розгляд справи за його скаргою віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Роз`яснено ПрАТ «Компанія Райз», що у нього наявне право протягом 10 днів з дня отримання постанови від 23 березня 2021 року звернутись до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що вимоги скарги на дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Короткий зміст вимог касаційної скарги У квітні 2021 року старший державний ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко С. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 березня 2021 року у справі № 0940/1258/18, від 23 січня 2020 року у справі № 1840/3710/18, від 04 березня 2020 року у справі № 200/12082/19-а, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 757/53656/17-а (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 447 ЦПК України, статті 382 КАС України та статтями 3, 78 Закону України «Про виконавче провадження») (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про закриття провадження у справі. Передача скарги ПрАТ «Компанія «Райз» на розгляд до іншого суду за правилами адміністративного судочинства призведе до істотного збільшення загальної тривалості судового розгляду і вирішення справи по суті, що, в свою чергу, порушуватиме конституційні та процесуальні права учасників справи на розгляд справи упродовж розумного строку. Відзив/заперечення на касаційну скаргу ПрАТ «Компанія «Райз» подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано з Святошинського районного суду міста Києва цивільну справу № 759/16206/14-ц за скаргою ПрАТ «Компанія Райз» на рішення та дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича, заінтересовані особи: стягувач - компанія «NIBULON S.A.», боржник - ПрАТ «Компанія «Райз». Фактичні обставини справи Суди встановили, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2015 року задоволено клопотання представника «NIBULON S.A.» Слободяника О. П. до ПАТ «Компанія «Райз» про визнання та надання згоди на виконання рішення іноземного суду. Суд визнав рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і) про стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 121В, код 13980201) на користь «NIBULON S.A.» (2067, Авеню де ля Гер, 49, СН-2001 Ньовшатель, Швейцарія. Номер ПДВ 652155, реєстраційний номер 02129/2006/, федеральний номер СН-645-41001762-3, податковий ідентифікаційний номер 38092) 17 536 000 доларів США збитків, 4 % за період з 11 січня 2011 року до 29 січня 2015 року в розмірі 3 071 329,52 доларів США та 68762,43 фунтів стерлінгів арбітражних витрат, що за курсом Національного Банку України станом на день винесення ухвали становить 328 633 626,09 грн. Суд надав дозвіл на примусове виконання цього рішення. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2015 року скасовано та постановлено нову, якою задоволено клопотання стягувача «NIBULON S.A.» про визнання та надання згоди на виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і) про стягнення заборгованості з ПАТ «Компанія «Райз». Суд визнав та надав дозвіл на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і), згідно з яким рішення арбітражного суду першого рівня змінюється, відповідно до висновків цього рішення. 28 грудня 2017 року Святошинським районним судом міста Києва на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року видано два виконавчі листи № 759/16206/14-ц від 28 грудня 2017 року, з яких: один (за підписом голови Святошинського районного суду міста Києва) - про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і) і стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» грошових коштів у розмірі, визначеному рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і); другий (за підписом заступника голови Святошинського районного суду міста Києва П`ятничук І. В. від імені судді Макаренка В. В.) - на стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» судових витрат у розмірі 1 721,80 грн. У виконавчому листі Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року № 759/16206/14-ц про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном там кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і) і стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» грошових коштів у розмірі, визначеному рішенням апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і), зазначено про нарахування відсотків до моменту виконання рішення, а саме: «Продавці-Апелянти - публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз» повинні сплатити покупцям-відповідачам - «NIBULONS.A.» 17 536 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України гривні щодо долара США станом на 06 грудня 2017 року становить 476 354 918,40 грн, в якості відшкодування збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально, за ставкою 4 % з дати невиконання зобов`язань - 11 січня 2011 року, і до дати повної сплати відшкодування збитків». У виконавчому листі Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року № 759/16206/14-ц про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном там кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і) і стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» грошових коштів в розмірі, визначеному рішенням апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і), зазначено про нарахування відсотків до моменту виконання рішення. 22 січня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55583162 з примусового виконання вказаного виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва № 759/16206/14-ц від 28 грудня 2017 року про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном там кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і) і стягнення з ПрАТ «Компанія «Райз» грошових коштів у розмірі, визначеному рішенням апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і). Судове рішення, яке примусово виконується у виконавчому провадженні № 55583162, ухвалене в порядку міжнародного комерційного арбітражу. Постановою 22 січня 2018 року виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження № 55597446 згідно зі статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, починаючи з 22 січня 2018 року виконавче провадження № 55583162 входить до складу зведеного виконавчого провадження № 55597446. 02 липня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56631625 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21 травня 2018 року № 910/14247/17 про стягнення солідарно з публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 214 014 654,13 грн заборгованості за тілом кредиту, 240 000,00 грн - витрат зі сплати судового збору, яке у цей же день постановою державного виконавця об`єднано у зведене виконавче провадження № 55597446 відповідно до вимог статті 30 Закону України «Про виконавче провадження». Судове рішення, яке примусово виконується у виконавчому провадженні № 56631625, ухвалене за правилами господарського судочинства. 11 січня 2019 року до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшла заява представника стягувача «NIBULONS.A.», зареєстрована у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2018 року за № 41373-33-18, про проведення розрахунку остаточної суми відсотків за правилами, визначеними у виконавчому документі - виконавчому листі Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року № 759/16206/14-ц, а також про проведення до закінчення виконавчого провадження перерахунку розміру остаточної суми відсотків, які підлягають стягненню з боржника, з повідомленням про це боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку, на підставі статей 2, 13, 18, 19, 26 Закону України «Про виконавче провадження». 21 січня 2019 року державний виконавець розглянув заяву представника стягувача «NIBULON S.A.» та склав у виконавчому провадженні № 55583162 перерахунок, відповідно до якого розмір відсотків, які підлягають стягненню з ПрАТ «Компанія «Райз» на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року № 759/16206/14-ц, станом на 01 січня 2019 року становить 43 718 423,66 доларів США, а також повідомлення від 21 січня 2019 року № 55583162/20.1-4/23, яке надіслав ПрАТ «Компанія «Райз» рекомендованим поштовим відправленням. Обґрунтовуючи підстави скарги, заявник посилався на неправомірність дій старшого державного виконавця з перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року № 759/16206/14-ц у виконавчому провадженні № 55583162, у зв`язку з чим просив визнати цей перерахунок нечинним.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Так, підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 березня 2021 року у справі № 0940/1258/18, від 23 січня 2020 року у справі № 1840/3710/18, від 04 березня 2020 року у справі № 200/12082/19-а, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 757/53656/17-а (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 447 ЦПК України, статті 382 КАС України та статтями 3, 78 Закону України «Про виконавче провадження») (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. У постанові від 05 травня 2020 року у справі № 589/117/17 (провадження № 14-572 цс 19) Велика Палата Верховного суду вказала, що у порядку адміністративного судочинства учасники виконавчого провадження мають право звернутися з позовом, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Сторони виконавчого провадження в порядку цивільного судочинства мають право звернутися зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Такі рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначила, що згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій), згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. У постановах Великої палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року справа № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18) та № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18) зроблено висновок, що справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, розглядаються за правилами адміністративного судочинства. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням. ЄСПЛ у своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29.04.1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 року у справі «Занд проти Австрії»). У справі, яка є предметом перегляду, апеляційний суд установив, що станом на 21 січня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 55597446 здійснювалось примусове виконання виконавчих документів, виданих судами різних юрисдикцій на підставі рішень, ухвалених міжнародним комерційним арбітражем і судом за правилами господарського судочинства. Тобто, з 22 січня 2018 року виконавче провадження № 55583162 входить до складу зведеного виконавчого провадження № 55597446, у якому здійснюється примусове виконання виконавчих документів, виданих судами різних юрисдикцій. Враховуючи, що примусове виконання здійснюється державним виконавцем за матеріалами зведеного виконавчого провадження, відкритого відносно боржника за виконавчими листами, виданими судами різних юрисдикцій, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для закриття провадження у даній справі з огляду на те, що даний спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Висновок апеляційного суду не суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах. Зміст підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, свідчить, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/18531/19). У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду скарги, дійшла висновку, що апеляційним судом правильно визначено юрисдикцію даного спору та обґрунтовано закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків апеляційного суду, не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду На обґрунтування клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду заявник посилається на порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції. Велика палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) сформулювала правовий висновок про юрисдикційність спорів даної категорії. За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому клопотання заявника не підлягає задоволенню. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення в оскарженій частині ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення в оскарженій частині - без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити. Касаційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року залишит без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун