Постанова КЦС ВС № 501/389/14-ц

Постанова Іменем України 10 листопада 2021 року м. Київ справа № 501/389/14-ц провадження № 61-15330св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом)- Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Іллічівський ГУ ДМС України в Одеській області, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 липня 2019 року у складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т.В., ВСТАНОВИВ: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», яке змінило назву на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», банк) звернулось з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов мотивований тим, що 03 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір відновлюваної кредитної лінії № 2468-н на суму 485 000,00 грн під 21% річних строком до 03 жовтня 2018 року. В забезпечення виконання зазначеного кредитного договору з поручителем ОСОБА_2 укладений іпотечний договір за зобов`язанням ОСОБА_3 . Предметом іпотеки є: - квартира АДРЕСА_1 загальною площею 63,1 кв.м, житловою площею 33,5 кв.м, - земельна ділянка із цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку і господарських споруд та ведення підсобного господарства, загальною площею 0,024 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з усіма приналежностями, в тому числі, об`єктами як завершеного так і незавершеного будівництва, що розташовані на ній, та об`єктами, які будуть зведені в майбутньому та належать іпотекодавцю на праві власності. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Проте в обумовлені кредитним договором строки ОСОБА_3 своїх зобов`язань по поверненню кредиту не виконав. Сума заборгованості станом на 18 листопада 2013 року склала 987 329,84 грн. Позивачем 09 серпня 2013 року вручено поштовим повідомленням ОСОБА_2 вимогу про звільнення житлового приміщення (квартири) та вимогу про усунення порушення № 28/01-19/7557 від 05 серпня 2013 року. З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив: - в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Державний ощадний банк України» за договором відновлювальної кредитної лінії № 2468-н від 03 жовтня 2008 року в сумі 1 512 949,98 грн, яка складається з: 485 000,00 грн - залишок заборгованості за основним боргом; 629 313,39 грн - заборгованість простроченими відсотками; 151 195,39 грн - пеня за прострочену суму основного боргу; 247 441,20 грн - пеня по прострочених процентах, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,1 кв.м, житловою площею 33,5 кв.м та земельну ділянку із цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку і господарських споруд та ведення підсобного господарства, загальною площею 0,024 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з усіма приналежностями, в тому числі, об`єктами як завершеного так і незавершеного будівництва, що розташовані на ній, та об`єктами, які будуть зведені в майбутньому та належать іпотекодавцю на праві власності, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; - виселити зі зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 . - стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання поруки припиненою, в якому зазначила, що договір іпотеки, укладений між нею та позивачем є змішаним договором, а тому для регулювання правовідносин, які виникли, повинні застосовуватися норми цивільного законодавства, які регулюють умови іпотеки та які визначають порядок укладення та припинення договору поруки. Боржник ОСОБА_3 допустив заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого рішення Іллічівського міського суду від 06 грудня 2011 року була стягнута заборгованість. При цьому вимоги до майнових поручителів висунуто не було. Таким чином з 06 грудня 2012 року договір іпотеки є припиненим, однак цей факт не визнається банком, який вимагає сплати заборгованості. Просила: припинити поруку ОСОБА_2 за зобов`язаннями ОСОБА_3 перед АТ «Державний ощадний банк України» за договором відновлювальної кредитної лінії № 2468-н від 03 жовтня 2008 року; зняти заборону відчуження домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належить ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , Іллічівський ГУ ДМС України в Одеській області про погашення заборгованості відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з частини першої статті 523 ЦК України та постанови Верховного Суду України від 14 липня 2013 року у справі № 6-18цс13, посилаючись на те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 липня 2019 року скасовано. У рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної лінії № 2468-н від 03 жовтня 2008р у розмірі 485 000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 455 000,00 грн; прострочена заборгованість за кредитом - 30 000,00 грн заборгованість по відсоткам - 238 758,70 грн; пеня по відсоткам - 52 726,07 грн; пеня по кредиту - 1 150,83 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки: - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,1 кв.м, житловою площею 33,5 кв.м (яка належала ОСОБА_2 на підставі договору, зареєстрованого Бюро технічної інвентаризації м. Іллічівська від 02 жовтня 2008 року, зареєстрованого у книзі під реєстровим номером № 99, стор. 284); - земельну ділянку із цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку і господарських споруд та ведення підсобного господарства, загальною площею 0,024 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з усіма приналежностями, в тому числі, об`єктами як завершеного так і незавершеного будівництва, що розташовані на ній, та об`єктами, які будуть зведені в майбутньому та належать Іпотекодавцю на праві власності, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 926808, що виданий Іллічівським відділом земельних ресурсів 08 серпня 2006 року на підставі рішення Іллічівської міської ради № 172/76-ХХІV від 30 травня 2003 року за реєстраційним номером 01065080052), правонаступником якої являється ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижче за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведених виконавчого провадження. В позовних вимогах АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Іллічівський ГУ ДМС України в Одеській області, про примусове виселення, відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, з врахуванням дострокового стягнення кредитного боргу за заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2011 року, подальше нарахування відсотків та штрафних санкцій припиняються, а тому сума заборгованості становить 777 365,60 грн, так як нарахування відсотків та штрафних санкцій після 06 грудня 2011 року є безпідставним. ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , неотримання спадкоємцем правовстановлюючих документів на спадкове майно не є підставою для відмови в позові. Оскільки матеріали справи не містять доказів, що спірне житлове приміщення придбане за рахунок кредитних коштів, підстави для виселення ОСОБА_1 без надання іншого приміщення відсутні. Короткий зміст вимог касаційної скарги У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції фактично поклав боргові обов`язки ОСОБА_3 на майно покійної матері позивача ОСОБА_2 . При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що у ОСОБА_3 в наявності є нерухоме майно, а саме, земельна ділянка площею 0,1005 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яку він отримав як ветеран АТО. Суд апеляційної інстанції у постанові не зазначив чітко початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто не взяв до уваги постанову Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1534цс16. ОСОБА_2 набула право власності на частину житлового будинку та земельної ділянки до отримання кредиту ОСОБА_3 , отже кредитні кошти не були використані для придбання нерухомого майна ОСОБА_2 ОСОБА_1 не набула права власності на спадкове майно. Суд апеляційної інстанції не застосував правову позицію, викладену Верховним Судом України у справі № 6-18цс13 від 17 квітня 2013 року. 03 жовтня 2014 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції зустрічний позов про визнання договору поруки недійсним, але суди її позовні вимоги не розглянули та не прийняли рішення. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимогАТ «Державний ощадний банк України» та відмови в задоволенні зустрічного позову, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються. Позиція інших учасників справи У квітні 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Бабенко Н. С. , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відзив мотивований тим, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статей 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак, відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Верховним Судом України у справі № 6-2962цс16 від 12 квітня 2017 року викладено правовий висновок, у якому зазначено, якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк на усунення недоліків. Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 501/389/14-ц, витребувано справу з суду першої інстанції, У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року відмовлено У квітні 2021 року матеріали цивільної справи № 501/389/14-ц надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1534цс16, від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України). Фактичні обставини Суди встановили, що 03 жовтня 2008 року між АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 укладений договір відновлюваної лінії № 2468-н на суму 485 000,00 грн під 21% річних строком до 03 жовтня 2018 року. Як вбачається з іпотечного договору від 03 жовтня 2008 року ОСОБА_2 , зазначена як «іпотекодавець», яка є майновим поручителем ОСОБА_3 , передала в забезпечення договору № 2468-н від 03 жовтня 2008 року іпотечне майно, а саме: - квартиру АДРЕСА_1 - земельну ділянку із цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку і господарських споруд та ведення підсобного господарства, загальною площею площею 0,024 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зі всіма приналежностями, в тому числі об`єктами як завершеного так і незавершеного будівництва, що розташовані на ній, та об`єктами, які будуть зведені в майбутньому та належать іпотекодавцю на праві власності, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Позивач направляв ОСОБА_2 вимогу про звільнення житлового приміщення від 05 серпня 2013 року № 28/01-19/7558. Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2011 року позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 задоволено, стягнено з відповідача 777 635,60 грн та судові витрати. Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01 жовтня 2013 року позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 задоволено, стягнено з відповідача 210 076,12 грн та судові витрати. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 серпня 2015 року № 28/01-03/2468-н/ 16368 позивачем (кредитором) направлено на адресу Іллічівської міської нотаріальної контори заяву щодо надання інформації про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , та звернення спадкоємців. Згідно повідомлення № 1031/02-14 від 14 вересня 2015 року державний нотаріус повідомив банк про відкриття спадкової справи та про те, що спадкоємці не зверталися. 29 грудня 2016 року № 28/01-03/2468-н/ 21165 позивачем (кредитором) направлено заяву до Іллічівської міської державної нотаріальної контори, щодо надання відомостей по зверненням щодо спадку ОСОБА_2 . Згідно повідомлення №1037/02-14 від 13 вересня 2017 року державний нотаріус повідомив банк про те, що після померлої ОСОБА_2 звернулась з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 , свідоцтва про право на спадщину до часу надання листа не видавались. Відповідно копії спадкової справи № 243/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , наданої Іллічівською міською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини.

Позиція Верховного Суду Колегія суддів приймає доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів. Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, з урахуванням дострокового стягнення кредитного боргу за заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06 грудня 2011 року, подальше нарахування відсотків та штрафних санкцій припиняються, а тому сума заборгованості становить 777 365,60 грн, так як нарахування відсотків та штрафних санкцій після 06 грудня 2011 року є безпідставним. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2021 року у справі №202/432/14-ц (провадження №61-618св21) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України…У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Сторони встановили у кредитному договорі строк його виконання до 27 листопада 2012 року (пункт 7.1 договору). Однак у червні 2011 року банк достроково вимагав звернути стягнення на предмет застави у рахунок погашення усієї заборгованості за кредитом і рішення суду про задоволення таких вимог банку засвідчило зміну строку виконання договору у повному обсязі. Отже, позовні вимоги про стягнення процентів, комісії та пені, які нараховані поза межами дії строку кредитного договору, є безпідставними, оскільки суперечать встановленим судом обставинам справи і висновкам, викладеним у вищезгаданих постановах Верховного Суду, які суд враховує відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України». Отже, суд апеляційної інстанції зробив невірний висновок, що нарахування відсотків та штрафних санкцій припиняється з моменту ухвалення заочного рішення Іллічевського міського суду Одеської області від 06 грудня 2011 року та не з`ясував період, за який підлягає нарахуванню заборгованість та які її складові. Крім того, у даній справі 03 жовтня 2014 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою (т. 1 арк. спр. 51-54). 15 січня 2015 року до суду від АТ «Державний ощадний банк України» надійшла копія заперечення на зустрічну позовну заяву (т. 1 арк. спр. 59-61). Відповідно до статті 123 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент подання зустрічного позову) відповідач має право пред`явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції зустрічну позовну заяву не розглянув. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2021 року у справі №202/432/14-ц (провадження №61-618св21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. .Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічного позову скасувати. Передати справу № 501/389/14-ц в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 липня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук