Ухвала КЦС ВС № 440/2219/17

Ухвала 15 листопада 2021 року м. Київ справа № 440/2219/17 провадження № 61-13611cк21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Чанизької сільської ради, третя особа - відділ у Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання права власності, ВСТАНОВИВ: У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Чанизької сільської ради, третя особа - відділ держгеокадастру у Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання права власності на середню земельну частку (пай) та земельні ділянки (пай) в порядку спадкування за законом та за заповітом. Рішенням Буського районного суду Львівської області від 08 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності: на середню земельну частку (пай), загальною площею 2,28 умовних кадастрових га, з них: ріллі - 0,85 га, кормових угідь - 1,43 га, розташованих на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; на земельну ділянку (пай), загальною площею 3,5529 га, в тому числі: рілля - 1,9065 га, кормові угіддя - 1,6464 га, що розташована на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Буського районного суду Львівської області від 08 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на середню земельну частку (пай) в розмірі Ѕ частки від площі 2,28 га умовних кадастрових одиниць, що становить 1,14 умовних кадастрових одиниць з них: ріллі 0,43 га, кормових угідь - 0, 71 га, розташованих на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на середню земельну частку (пай) в розмірі ѕ частки від двох земельних ділянок (паю) загальною площею 3,5529 га, що становить 2,6647 га з них: ріллі - 1,4299 га, кормові угіддя - 1, 2349 га, розташованих на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . У решті позовних вимог відмовлено. ОСОБА_1 09 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема, доплатити судовий збір у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна, на яке позивач просив визнати право власності, ураховуючи, що аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяв встановити ціни позову щодо вимог майнового характеру. У листопаді 2021 року особою, яка подала касаційну скаргу, направлено до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням ціни позову 87 948,18 грн. Стосовно доплати судового збору, ОСОБА_1 указує, що вартість земельних ділянок на час подання позову становила 87 948,18 грн, виходячи з якої і було сплачено суму судового збору. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у справі № 440/2219/17 становить 87 948,18 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 440/2219/17 є малозначною у силу вимог закону. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, однак касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки є рішення судів вищих інстанцій, які за однакових обставин по-різному застосували відповідні норми права. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Чанизької сільської ради, третя особа - відділ у Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання права власності. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков