Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/795/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" листопада 2021 р. м.Львів Справа №914/795/21 Західний апеляційний господарський суду складі колегії суддів: Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В.,Матущак О.І. розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Сухович Ю.О.) від 02 червня 2021 року у справі №914/795/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» про стягнення 225 000,00 грн ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Традєкс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» про стягнення 225 000,00 грн заборгованості, з яких 90 000,00 грн основного боргу, 135 000,00 грн штрафу, з тих підстав, що відповідач не виконав жодних взятих на себе зобов`язань за договором №22-0217 підряду на виконання проектних робіт та не приступив до виконання робіт у строк визначений договором, хоча попередньо отримав грошові кошти. Позивач, як замовник скористався правом, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України, щодо відмови від договору підряду в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення грошових коштів (авансу) як безпідставно отриманих коштів. Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив, зокрема у відзиві зазначив про сплив строку позовної давності 31 травня 2020 року, як до основної вимоги (стягнення боргу) так і до вимоги про стягнення штрафу. Господарський суд Львівської області рішенням від 02 червня 2021 року у справі №914/795/21 позов задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» безпідставно отриманих коштів в сумі 90 000,00 грн та 1 350,00 грн судового збору. У задоволенні позову про стягнення 135 000,00 грн штрафу відмовив. Місцевий господарський суд вказав про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 90000,00 грн безпідставно отриманих коштів. В частині стягнення 135 000,00 грн штрафу за порушення строків виконання робіт за договором №22-0217 відмовив. Щодо тверджень відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення 90 000,00 грн як основного боргу, керуючись ч. 2ст. 9, 256, 257, ч. 1, 5 ст. 261 ч.3,4 ст.267 ЦК України, суд зазначив, що в основу нормативно-правового обґрунтування позовних вимог покладено положення ч. 4 ст. 849 ЦК України в сукупності з приписами ст.1212 ЦК України, та враховуючи, що починаючи з 31.12.2020 кошти в сумі 90 000,00 грн втратили ознаки авансу та набули статусу майна, набутого відповідачем без достатньої правової підстави, відлік строку позовної давності розпочався з 01.01.2021 року. Тобто строк позовної давності в даному випадку спливає через три роки від вказаної дати. Отже, позивач не пропустив строк позовної давності щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 90 000,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02 червня 2021 року у справі №914/795/21 в частині стягнення 90 000,00 грн безпідставно отриманих коштів і 1 350,00 грн судового збору та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржене рішення ухвалене з неправильним застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач пропустив строк позовної давності та відсутність обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності. У силу п.1.5 договору від 22 лютого 2017 року термін виконання робіт сплив 31 травня 2017 року, лист про розірвання договору скеровано відповідачу 22 грудня 2020 року, а позивач звернувся про захист свого права до суду лише 16 березня 2021року. Жодних належних доказів про переривання строку позовної давності позивач не надав, тому безпідставними є твердження суду першої інстанції про те, що договір був розірваний станом на дату подання позовної заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід i якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Отже, з огляду на приписи статті 849 ЦК України та умови договору №22-0217 від 22 лютого 2017року, замовник мав широке коло прав (повноважень) щодо здійснення контролю ходу та якості надання підрядником робіт за i цим договором і впливу на поведінку підрядника в разі невиконання/неналежного виконання ним умов договору. Такі права реалізуються замовником на власний розсуд, проте сам факт надіслання повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку у відповідності до статті 849 ЦК 22 грудня 2020 року, з урахуванням того що роботи повинні були виконані до 31 травня 2017 року, дає право робити висновки, що позивач зловживає нормами чинного законодавства, та є недобросовісним. Товариство з обмеженою відповідальністю «Традєкс» у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що договір підряду на виконання проектних робіт № 22-0217 від 22.02.2017 на момент звернення позивача до суду був розірваним. Висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються та відповідають аналогічним правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливості стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеного авансу після припинення дії договору підряду в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України. Встановлені обставини справи обґрунтовано та законно послугували основою про не застосування строку позовної давності стосовно вимоги про стягнення 90 000,00 грн. Відповідно до п. 9.1. договору, договір набирає сили з дати його підписання сторонами діє до повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов`язань. Отже, незалежно від того, що згідно з п.1.6. договору відповідач повинен був приступити до виконання робіт та закінчити їх протягом 90 календарних днів (тобто до 31.05.2017), це не звільнило його від обов`язку виконати роботи за договором до завершення строку його дії чи припинення у зв`язку з розірванням. Предметом позову у справі зокрема, с вимога про повернення сплаченого позивачем авансованого платежу у зв`язку з його відмовою від договору підряду на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України. Ураховуючи направлення позивачем 22.12.2020 заяви про відмову від договору та претензії-вимоги про повернення суми попередньої оплати в строк до 31.12.2020, а також зважаючи на факт отримання такого листа відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати з наступного дня після спливу встановленого у вимозі строку для й виконання, тобто з 01.01.2021, а відтак строк позовної давності не пропущений. Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності слід обраховувати з наступного дня строку, встановленого для виконання відповідачем договірних зобов`язань, е неспроможними з огляду на визначені позивачем підстави та предмет позову. При цьому, саме у зв`язку з відмовою позивача від договору, що може бути заявлена замовником у будь-який час до виконання підрядних робіт, у останнього виникло право вимоги на повернення сум попередньої оплати за цим правочином. Отже, позадоговірний характер правовідносин між сторонами, що є предметом розгляду у даній справі виключає можливість застосування до них положень ч. 5 cт. 261 ЦК України, натомість до застосування підлягає загальна норма ч. 1 ст. 261 ЦK України, а саме - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто з 01.01.2021. Так, позов у справі подано в межах строку позовної давності. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 23 липня 2021 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» на рішення Господарського суду Львівської області від 02 червня 2021 року у справі №914/795/21. Ураховуючи приписи закону та предмет апеляційного оскарження, 07 вересня 2021 року суд апеляційної інстанції ухвалив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» на рішення Господарського суду Львівської області від 02 червня 2021 року у справі №914/795/21 розглядати без повідомлення учасників справи. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» на рішення Господарського суду Львівської області від 02 червня 2021 року у справі №914/795/21 належить відмовити з таких підстав: Обставини справи: 22 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Традєкс» (замовник) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» (підрядник) уклали договір №22-0217 підряду на виконання проектних робіт за умовами якого: підрядник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором виконати роботи по виготовленню проектної документації щодо будівництва зерносушильного очисного комплексу «Комплекс приймання, первинної обробки та зберігання зерна потужністю 25 тисяч тон» (надалі «роботи»), що визначені в додатку № 1 «Кошторис на проектні роботи» (найменування будівництва, стадії проектування, етапу, виду проектних робіт) до даного договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі роботи. Розташування об`єкту: Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичів. Результатом виконання робіт за цим договором є надання підрядником проектної документації що визначена в додатку № 1 до даного договору (п.1.1., 1.2., 1.3. договору); наукові, технічні, економічні та інші вимоги до проектної документації, а також зміст, строки і вартість виконання робіт по її виготовленню визначаються цим договором та кошторисом на проектні роботи, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1) (п. 1.4 договору); термін виконання робіт - 90 (дев`яносто) календарних днів з дня перерахування замовником попередньої оплати, що визначена даним договором, та надання необхідних вихідних даних (п. 1.5 договору); строки виконання робіт по виготовленню проектної документації починають обраховуватись з дня наступного після виконання замовником усіх наступних обов`язків (надалі «початок робіт»): - передачі підряднику підписаного замовником договору з усіма додатками, визначеними п. 9 цього договору; - передачі підряднику необхідних вихідних даних; - перерахування замовником попередньої оплати за роботи у відповідності до порядку розрахунків, визначених даним договором(п. 1.6 договору); роботи будуть вважатись виконані в повному обсязі та належним чином з моменту передачі підрядником замовнику проектної документації та висновків про проходження проектною документацією всіх необхідних експертиз та погоджень, передбачених чинним законодавством України (п.1.7); вартість робіт по виготовленню проектної документації згідно цього договору визначена на підставі «кошторису», який є невід`ємною частиною цього договору та складає 300 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 50 000,00 грн (п. 2.1. договору); протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання цього договору замовник перераховує підряднику авансовий платіж в розмірі 30% (сорока відсотків) вартості робіт, що в грошовому еквіваленті становить 90 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 15 000,00 грн (п.2.2.1); підрядник приступає до виконання робіт після виконання замовником своїх обов`язків, передбачених пунктами 1.6. цього договору. Підрядник виконує роботи згідно «календарного плану» та умов цього договору (п. 3.1.,3.2. договору); передача підрядником замовнику розділів проектної документації відбувається шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі виконання проектної документації. Замовник протягом 7 (семи) банківських днів оплачує на рахунок підрядника платежі відповідно до п. п. 2.2.1.-2.2.5 (п. 3.3. договору); відповідно до умов цього договору замовник зобов`язаний передати підряднику затверджене завдання на проектування; на письмовий запит підрядника надати йому вихідні дані (згідно з ДБН А.2.2.-3-2014) та іншу інформацію необхідну для виконання робіт за цим договором (п.4.1.1, 4.1.2. договору); замовник має право на власний розсуд в односторонньому порядку розірвати цей договір, попередньо повідомивши про це підрядника за 7 (сім) календарних днів до такого розірвання. При цьому замовник зобов`язаний відшкодувати підряднику вартість фактично виконаних робіт (п. 4.2.3. договору); підрядник зобов`язаний передати замовнику готову проектну документацію; виконати роботи належним чином, відповідно до чинних норм та правил, умов цього договору та умов, викладених в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 4.3.1, 4.3.3. договору); У п.6.3 договору визначена відповідальність підрядника за порушення визначених строків виконання робіт по виготовленню проектної документації: - 6.3.1. у випадку порушення строку виконання робіт більш ніж на 10 (десять) календарних днів підрядник на вимогу замовника сплачує останньому штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від вартості невиконаних в строк робіт; - 6.3.2. у випадку порушення строку виконання робіт більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів підрядник на вимогу замовника сплачує останньому штраф в розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків від вартості невиконаних в строк робіт; - 6.3.3. у випадку порушення строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник на вимогу замовника сплачує останньому штраф в розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості невиконаних в строк робіт. В такому випадку замовник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір. Договір буде вважатись розірваним з моменту отримання підрядником повідомлення про розірвання цього договору. договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов`язань (п. 9.1. договору); невід`ємними частинами цього договору є наступні додатки: додаток № 1 - кошторис на проектні роботи «завдання на проектування» (п. 10.1. договору). Додаток №1 (кошторис на проектні роботи «завдання на проектування») до нього, підписаний сторонами, підписи скріплені печатками. ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» надало ТОВ «Традєкс» рахунок-фактуру №23-0217 від 23 лютого 2017 року для сплати 90 000,00 грн, у т.ч. 15 000 грн ПДВ. Найменування платежу: аванс за виконання робіт з виготовлення проектної документації щодо будівництва зерносушильного очисного комплексу «Комплекс приймання, первинної обробки та зберігання зерна потужністю 25 тисяч тон». Умови продажу: Договір №22-0217 від 22 лютого 2017 року. (а.с.87). 01 березня 2017 року позивач (ТОВ «Традєкс») перерахував на рахунок відповідача (ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл») 90 000,00 грн згідно рахунку №23-0217 від 23 лютого 2017 року, у т.ч.15 000,00 грн ПДВ. Позивач звернувся до відповідача із претензією від 22 грудня 2020 року, в якій повідомив відповідача про розірвання договору підряду в порядку ч. 4 ст. 849 ЦК України та просив негайно, але не довше як до 31 грудня 2020 року сплатити штраф за порушення строків виконання робіт в сумі 135 000,00 грн та повернути грошові кошти (аванс) в сумі 90 000,00 грн. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення. 17 березня 2021 року ТОВ «Традєкс» надіслало Господарському суду Львівської області позовну заяву ТОВ «Традєкс» до ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» про стягнення 225 000,00 грн заборгованості (з яких: 90 000,00 грн основного боргу(аванс) як безпідставно отриманий, 135 000,00 грн штрафу за порушення строків виконання робіт) Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги переглядає рішення Господарського суду Львівської області рішенням від 02 червня 2021 року у справі №914/795/21 у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» безпідставно отриманих коштів в сумі 90 000,00 грн та 1 350,00 грн судового збору. Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Відповідно до статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється. За визначенням частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). За статтею статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Згідно з статтею 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини 4 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Як зазначено вище, сторони 22 лютого 2017 року уклали договір №22-0217 підряду на виконання проектних робіт і на виконання умов договору №22-0217 ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» надало ТОВ «Традєкс» рахунок-фактуру №23-0217 від 23 лютого 2017 року для сплати 90 000,00 грн, у т.ч. 15 000 грн ПДВ. Найменування платежу: аванс за виконання робіт з виготовлення проектної документації щодо будівництва зерносушильного очисного комплексу «Комплекс приймання, первинної обробки та зберігання зерна потужністю 25 тисяч тон» (а.с.87). 01 березня 2017 року позивач (ТОВ «Традєкс») перерахував на рахунок відповідача (ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл») 90 000,00 грн згідно рахунку №23-0217 від 23 лютого 2017 року, у т.ч.15 000,00 грн ПДВ, підтвердженням чого є платіжне доручення №362 від 01 березня 2017 року. У матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» приступило до виконання робіт за договором №22-0217, як це передбачено пунктами 1.5, 1.6 договору №22-0217. Відсутні й докази звернення підрядника (відповідач) до замовника (позивач) про надання документів, необхідних для виконання робіт за договором№22-0217. Позивач звернувся до відповідача із претензією від 22 грудня 2020 року, в якій повідомив відповідача про розірвання договору підряду в порядку ч. 4 ст. 849 ЦК України та просив негайно, але не довше як до 31 грудня 2020 року сплатити 135 000,00 грн штрафу за порушення строків виконання робіт та повернути отриманий аванс у сумі 90 000,00 грн. Суду не надано доказів надсилання цієї претензії відповідачу чи отримання відповідачем претензії особисто. Водночас представник відповідача у суді першої інстанції визнав, що ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» отримало означену претензію, проте не міг назвати коли саме. Така ж нечітка позиція відповідача щодо дати отримання ним претензії відображена й в апеляційній скарзі. Відповідач у контексті доводів про пропуск позовної давності звертає увагу суду, що претензія була надіслана 22 грудня 2020 року після спливу строку позовної давності, оскільки відповідно до п.1.5, 1.6 договору №22-0217 відповідач повинен був приступити до виконання робіт та закінчити їх протягом 90 календарних днів - до 31 травня 2017 року. При цьому відповідач не заперечує і не спростовує й висновків суду першої інстанції про те, що станом на момент подання позовної заяви до суду (17 березня 2021 року) договір №22-0217 підряду на виконання проектних робіт від 22 лютого 2017 року був розірваний. Однак, отримані кошти у сумі 90 000,00 грн не повернув - такі докази відсутні у матеріалах справи. Правові висновки щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду наведені у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17. За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17 з припиненням дії договору підряду грошова сума (аванс) втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17. Отож, висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України та наявність підстав для стягнення з відповідача 90 000,00 грн безпідставно отриманих коштів є законним і обгрунтованим. Щодо доводів скаржника про застосування позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК). Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З припиненням дії договору підряду №22-0217 на підставі претензії від 22 грудня 2020 року грошова сума (аванс) 90 000,00 грн втратила ознаки авансу та стала майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави (подібна правова

позиція Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17). Ураховуючи наведене, дату претензії (22 грудня 2020 року) про відмову позивача від договору №22-0217 підряду на виконання проектних робіт від 22 лютого 2017 року і вимогу до відповідача повернути 90 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, дату подання позовної заяви (17 березня 2021 року) - суд апеляційної інстанції поділяє висновок Господарського суду Львівської області про те, що позивач не пропустив трирічний строк позовної давності щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 90 000,00 грн. Наведене спростовує названі вище доводи апеляційної скарги. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 02 червня 2021 року у справі №914/795/21з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. За приписами частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Львівської області від 02 червня 2021 року у справі №914/795/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл» без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інтеграл». Постанова набирає законної сили з дня прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку. Повний текст постанови складено 17 листопада 2021 року. Головуюча суддя В.М. Гриців Суддя О.В.Зварич Суддя О.І.Матущак