Постанова 4816 № 577/4932/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м.Суми Справа №577/4932/20 Номер провадження 22-ц/816/1677/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка була подана її представником адвокатом Губіним Олександром Тимофійовичем, та ОСОБА_2 , яка була подана його представником ОСОБА_3 , на додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 серпня 2021 року в складі судді Галяна С.В., ухвалене в м. Конотоп Сумської області, повний текст якого складено 09 вересня 2021 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Флінта В.І., звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з відкриття провадження по справі і до повноліття дітей. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 09 грудня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 908 грн 00 коп. судового збору. 31 травня 2021 року представником ОСОБА_1 адвокатом Сібірцевою О.С. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому вирішити питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 66014 грн 40 коп. Додатковим рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 серпня 2021 року заяву ОСОБА_8 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Не погодившись із додатковим рішення суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи через свої представників, подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Губін О.Т., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач та адвокатське об`єднання погодили між собою форму та розмір адвокатського гонорару, який є виваженим, розумним, співмірним та цілком узгоджується із судового практикою Верховного Суду та ЄСПЛ, на яку посилався суд першої інстанції. Наголошує на тому, що адвокатське об`єднання надає юридичні послуги за єдиною уніфікованою ставкою, що становить 250 євро за годину роботи об`єднання. Крім того, вказує на те, що відповідачем не наведено жодного обґрунтування зменшення понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Представник ОСОБА_9 ОСОБА_3 , посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити. У випадку часткового задоволення заяви, просив зменшити розмір присуджених до стягнення витрат до 2500 грн. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що заявлена до стягнення позивачем вартість витрат на правничу допомогу є завищеною, необґрунтованою та такою, що не відповідає принципу розумності та пропорційності. На переконання представника, позов про стягнення аліментів був ініційований позивачем безпідставно, оскільки відповідач в добровільному порядку брав участь в утриманні дітей і жодного спору з цього приводу не існувало. Вважає, що понесені позивачем витрати не можуть вважатися необхідними в цьому процесі, так як, на його думку, не існувало об`єктивної причини для позивача користуватися послугами саме цих адвокатів та саме за такою завищеною вартістю послуг. Вказує також і на те, що позивач, з огляду на її фінансовий стан, не мала можливості нести витрати на правничу допомогу у зазначеному нею розмірі. Наголошує на тому, що позивачем не було наведено попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат, що вона планувала понести, що у відповідності до ч. 2 ст. 134 ЦПК України є підставою для відмови у відшкодуванні цих витрат. Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому посилається на безпідставність її доводів та завищення розміру витрат на професійну правову допомогу, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Позивачем та її представником відзиву на апеляційну скаргу відповідача у визначений судом строк подано не було. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне. За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем, суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки вони не є співмірними із наданими адвокатом послугами. Виходячи з критеріїв співмірності, реальності адекватних витрат та розумності їхнього розміру, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141 - 142 ЦПК України. Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України). Згідно з правилами пунктів 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Позивачем до суду першої інстанції на підтвердження розміру понесених судових витрат було надано суду: - додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №25-02/2021 від 23 березня 2021 року (т. 3, а.с. 75), відповідно до якої обсяг правової допомоги, наданої адвокатським об`єднанням «Ей. Джи. Ей та партнери» Марчук А.П. у розгляді цивільної справи №577/4932/20, охоплює наступні послуги: ознайомлення та аналіз матеріалів справи; підготовка відповіді на відзив; допомога у зборі документів та доказів; підготовка інших процесуальних документів та клопотань у разі необхідності; участь у судових засідань в режимі відеоконференції, загальна кількість витраченого часу становить 8 годин, вартість цих послуг становить 2000 євро; - актом про прийняття наданих юридичних послуг, складеним 28 травня 2021 року (т. 3, а.с. 78); - платіжним дорученням від 25 березня 2021 року, за яким ОСОБА_1 було перераховано АО Ей. Джи. Ей та партнери 66014 грн 40 коп. (т. 3, а.с. 77). Оцінивши надані позивачем докази підтвердження розміру понесених судових витрат, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. Відхиляючи доводи апеляційної скарги представника позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно закон гарантує право вільно обирати захисника своїх прав, у той же час, при визначенні розміру понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, за наявності відповідного клопотання, суд визначає цей розмір, виходячи з їх співмірності із ступенем складності справи, часом витраченим на надання такої допомоги, обсягом виконаної роботи та значенням справи для сторони. Тобто, оплата послуг обраного позивачем адвокатського об`єднання на загальну суму 66014 грн 40 коп. не є безумовною підставою для їх відшкодування відповідачем, зважаючи на неспівмірність цих витрат. Усупереч доводам апеляційної скарги, клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, є належним чином вмотивовано. Колегія суддів вважає непереконливими також і посилання представника відповідача, як на підставу для відмови позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з неподанням попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат, оскільки ч. 2 ст. 134 ЦПК України встановлює право суду відмовити стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Оцінка обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення аліментів була надана інстанційними судами під час розгляду справи по суті спору. Відповідно до ст. 375 ЦПК Україниапеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка була подана її представником адвокатом Губіним Олександром Тимофійовичем, та ОСОБА_2 , яка була подана його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 серпня 2021 року залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач - О. І. Собина Судді: Т.А. Левченко С.С. Ткачук