Постанова Одеський апеляційний суд № 521/7435/21

Номер провадження: 33/813/1379/21 Номер справи місцевого суду: 521/7435/21 Головуючий у першій інстанції Передерко Д.П. Доповідач Толкаченко О. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.11.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю: секретаря судового засідання Маслова Р.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення митних правил ОСОБА_1 , його захисника Рибака А.В., представника Одеської митниці ДМС України Кептене Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеської митниці Євдокимова Д.А. на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.472 МК України відносно ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі п.1) ст.247 МК України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обставини справи та вимоги апеляційної скарги Відповідно до протоколу про порушення митних правил №0437/50000/21 від 09.04.2021 року, 01 квітня 2021 року директором ТОВ «Делімарк», який є громадянином України, ОСОБА_1 були підготовлені та подані до Одеської митниці Держмитслужби митні декларації типу «ІМ 0 ЕЕ», які були прийняті та зареєстровані за номером № UA 500490/2021/4420 та № UA 500490/2021/4421. В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення органу доходів і зборів України були надані: коносаменти №COSU6883586500-001 та №COSU6883586500-002 від 27.01.2021 року; інвойси №18-20012021/1 від 20.01.2021 року, наряд №3659 від 31.03.2021 року, контракти № 01072020\1 від 01.07.2020 року, № 01/12/20 від 01.12.2020 року та інші товаросупровідні і комерційні документи. Згідно митної декларації №UA 500490/2021/4420 було заявлено 67 найменувань товару. Згідно митної декларації UA 500490/2021/4421 було заявлено товар «засоби для догляду за волоссям: косметичні капсули для волосся 90 кг». 06 квітня 2021 року в ході проведення митного огляду було встановлено, що товар який знаходився у контейнері не відповідає заявленим товаросупровідним документам, тобто фактично у контейнері знаходиться товар, який не був заявлений у митних деклараціях. На підставі даних обставин відносно ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил №0437/50000/21 від 09.04.2021 року за ст.472 МК України за кваліфікуючими ознаками: недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (кількість) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Згідно висновку ТОВ «Експоцентр - Одеса» від 05.05.2021 року №0266-inf загальна вартість безпосередніх предметів правопорушення складає 1 051 670, 20 гривень. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.472 МК України відносно ОСОБА_1 на підставі п.1) ст.247 МК України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції представник Одеської митниці Держмитслужби України Євдокимов Д.А. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.472 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100% відсотків вартості товарів, з конфіскацією товарів. Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що постанова винесена без об`єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи. В матеріалах справи містяться достатньо доказів, які беззаперечно доводять той факт, що директором ТОВ «Делімарк» ОСОБА_1 було порушено процедуру декларування товарів, передбачену ст.257 МК України та не було заявлено за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Позиції учасників апеляційного розгляду В судовому засіданні представник Одеської митниці ДМС України Кептене Д.А. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. ОСОБА_1 та його захисник Рибак А.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи про порушення митних правил та перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі представника митниці, апеляційний суд дійшов таких висновків. Мотиви суду апеляційної інстанції Порядок провадження у справах про порушення митних правил встановлений розділом ХІХ Митного кодексу України. Згідно зі ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно зі ст.494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом учинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Диспозиція ст.472 МК України передбачає відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення. Обґрунтовуючи свій висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 були подані попередні митні декларації типу ««ІМ 0 ЕЕ», які були прийняті та зареєстровані за номерами №UA 500490/2021/4420 та №UA 500490/2021/4421, однак вони використовувались для ввезення на територію України товарів та забезпечення їх доставки під митним контролем до митного поста. Для випуску товарів у вільний обіг та сплати митних платежів, необхідно подати додаткову декларацію типу «ДЕ». До заповнення додаткової декларації декларант може провести фізичний огляд товару. Тобто, митне оформлення товарів ОСОБА_1 не завершив, а працівники митних органів передчасно склали відносно нього протокол про порушення митних правил останнім. Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним з огляду на таке. Під час апеляційного розгляду встановлено, що 09 квітня 2021 року співробітниками Одеської митниці відносно ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил №0437/50000/21, відповідно до якого 23 березня 2021 року з Китаю до Одеського морського торговельного порту, в зону діяльності м/п «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби на судні закордонного плавання «Nordsummer» прибув контейнер CSNU7386955 з консолідованим товаром в асортименті, вагою брутто 13793,5 кг., у зв`язку з чим 01 квітня 2021 року директором ТОВ «Делімарк» - ОСОБА_1 були підготовлені та подані до Одеської митниці декларації типу «IM 0 EE», які були прийняті та зареєстровані за номерами №UA500490/2021/4420 та № UA500490/2021/4421. При цьому, ОСОБА_1 були надані коносаменти: №COSU6883586500-001; COSU6883586500-002 від 27.01.2021 року, проформи інвойси №18-20012021/1 від 20.01.2021 року, № б/н від 30.11.2020 року, наряд 3659 від 31.03.2021 року, контракти №01072020/1 від 01.07.2020 року, №01/12/20 від 01.12.2020 року, акт зважування № WGT189691 та інші товаросупровідні документи. Переміщення вантажу здійснювалось на адреси компаній-одержувачів: за МД №UA500490/2021/4420 на ТОВ «Саргантрейд», відправником зазначено компанію «Shenzhen lingo supply chain management co.ltd»; за МД №UA500490/2021/4421 на компанію ТВО «Виробнича компанія «Вельта», відправником зазначено «Zhejiang fashion cosmetics co.ltd». Під час проведення митного огляду товару, який знаходився у контейнері була виявлена невідповідність товару заявленого у товаросупровідних документах, тобто фактично у контейнері знаходиться товар, який не було заявлено у митних деклараціях та у будь-яких супровідних документах. За таких обставин, на підставі ст.511 МК України, такий товар був тимчасово вилучений, а відносно ОСОБА_1 складений протокол про порушення митних правил, передбачених ст.472 МК України. Під час складення протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 своєї вини не визнав, зазначив, що не згоден з протоколом та всі необхідні пояснення наддасть під час судового засідання. Відповідно до контракту № 01072020/1 від 01.07.2020 року, укладеного між ТОВ «Саргантрейд ЛТД» та компанією SHENZHEN LINGO SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO., LTD, убачається, що продавець зобов`язується продати товар, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно комерційним інвойсам, на кожну поставку. Згідно контракту, укладеного 01.12.2020 року між ТОВ «ВК «Вельта» та компанією ZHELANG FASHION COSMETICS CO.LTD, продавець продає, а покупець покупає косметичну продукцію, в кількості, асортименті та вартості, зазначені в інвойсі, які є частиною вказаного контракту Зі змісту п.1.1) Договору за № 26/01-1 від 26.01.2021 року, укладеного між ТОВ «Делімакр» та ТОВ «ВК «Вельта» на транспортно-експедиторське обслуговування, убачається, що клієнт (ТОВ «ВК «Вельта») доручає, а Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших-експедиторських послуг клієнтові за погодженням сторін вантажу згідно коносаменту COSU6883586500-002. Відповідно до п.3.1.1) клієнт зобов`язується надати експедиторові повну, точну і достовірну інформацію стосовно найменування, кількості, якості і інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за цим договором, а також документи, що стосуються вантажу, необхідні для здійснення митного, санітарного і іншого виду державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Крім того, відповідно до договору №03/02-01 від 12.02.2020 року, укладеного між ТОВ «Делімарк» та ТОВ «ВК «Вельта», ТОВ «Делімарк» в особі ОСОБА_1 , зобов`язався виконати комплекс робіт по митному оформленню вантажів від імені та за рахунок замовника ТОВ «ВК «Вельта». Аналогічні договори були укладені із ТОВ «Саргантрейд» ЛТД. ОСОБА_1 не спростовує того факту, що інвойси, які були надані контрагентами, містили неточні відомості, про що йому не могло бути відомо. Проте на підставі вищевказаних обставин, посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби був складений протокол про порушення митних правил, за ознаками порушення ст. 472 МК України. Слід зазначити, що основним безпосереднім об`єктом правопорушення за даною нормою закону є встановлений порядок переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, а об`єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи. Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у вчиненні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України у тому числі і шляхом надання неправдивих відомостей. Так, підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація. Статтею 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Згідно з ст.266 МК України, у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Відповідно до ч.6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року №8 підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності. На думку митного органу, порушення ОСОБА_1 положень митного законодавства полягало в поданні попередньої митної декларації, яка містила неправдиві відомості щодо товару, який переміщувався через митний кордон України. Разом з тим, поза увагою митного органу залишилася наступні обставини та положення чинного законодавства України. Митне оформлення - це виконання митних формальностей (тобто сукупності дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи) необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (стаття 4 МК України). Відповідно до ст. 259 МК, попередня митна декларація подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України. Згідно з Класифікатором митних декларацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» (далі - наказ Мінфіну № 1011), митна декларація типу «ІМ 40 ЕЕ» - попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення. Тобто, у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари. В подальшому, з метою випуску вказаних товарів у вільний обіг на митну територію України до митного органу призначення у визначених ч.13 ст.259 МК України випадках, подається додаткова декларація до попередньої митної декларації типу «ІМ 40 ДЕ», при цьому декларантом або уповноваженою ним особою перед подачею митної декларації можуть бути реалізовані права, передбачені ст.266 МК України, у тому числі і на проведення фізичного огляду товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів. Митна декларація типу «ІМ 40 ДЕ», це додаткова декларація до попередньої митної декларації (наказ Мінфіну №1011), яка подається до відповідного митного органу, яким була оформлена відповідна попередня митна декларація. Митна декларація типу «ІМ 40 ЕЕ» разом із митною декларацією типу «ІМ 40 ДЕ» становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку. Під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим (ч.1 ст. 258 МК України). Враховуючи викладене, попередні митні декларації типу «ІМ 0 ЕЕ» № UA500490/20214420 та №UA500490/20214421 використовувались для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки під митним контролем до митного посту «Одеса-центральний» Держмитслужби. Слід зазначити, що для випуску товарів у вільний обіг, до митного органу призначення декларант (уповноважена особа) повинен подати додаткову митну декларацію («ІМ 40 ДЕ»), без оформлення якої неможливо сплатити митні платежі, а товар не вважається оформленим у вільне використання та не може бути виданий одержувачу. Саме на цьому етапі можливо проведення декларантом (уповноваженою особою) фізичного огляду товарів з метою перевірки їх відповідності опису, зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів. Таким чином, попередня митна декларація використовується як документ контролю доставки товарів, по прибуттю товару до місця призначення. Декларант (уповноважена особа) подає додаткову митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ», в якій товар декларується у повному обсязі, та за якою нараховуються і сплачуються митні платежі за ввезення товару. Тобто, визначений законодавством статус попередньої митної декларації (тип «ЕЕ») не тотожний митній декларації, заповненій у звичайному порядку (ч.ч.13, 14 ст.259 МК) з достатнім обсягом відомостей для завершення митного оформлення у заявлений митний режим, а є лише повідомленням про намір ввезти товари на митну територію України. Відповідно до положень ст.259 МК України,попередня митна декларація подається при ввезенні в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (в тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України. На підставі попередньої декларації не нараховуються митні платежі, не оплачується мито. Ці документи не є документами, на підставі яких митний орган приймає рішення про випуск товарів у вільний обіг на території України. У даному випадку, попередня митна декларація використовується, як документ контролю доставки товарів, по прибуттю товару до місця призначення, декларант, або уповноважена на то особа, подає додаткову митну декларацію типу «ДЕ», в якій товар декларується у повному обсязі, та за якою нараховуються і проводяться митні платежі за ввезення товару. Попередні митні декларації типу «ІМ 0 ЕЕ» були заповненні ОСОБА_1 на підставі інвойсів відправників товару. Крім того, фактично будь-які негативні наслідки в результаті подання ОСОБА_2 попередніх митних декларацій № UA 500490/2021/4420 та № UA 500490/2021/4421, які містили недостовірні відомості щодо товару, який планувалося ввезти на митну територію України для подальшого оформлення не настали, оскільки випуск у вільний обіг товарів на підставі вказаних попередніх митних декларацій не проводився. Отже, невідповідність товару відомостям, які містяться в попередніх деклараціях типу «ІМ ЕЕ» наданих ОСОБА_1 для переміщення вантажу, не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, оскільки на підставі цих документів митницею не приймається рішення про випуск товару у вільний обіг на територію України та не нараховуються і не проводяться митні платежі за ввезення товару. Окремо апеляційний суд зазначає, що санкція ст.472 МК України, за якою ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості незадекларованих товарів з конфіскацією зазначених товарів. Частиною 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 51 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається самим декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до чинного Митного Кодексу України існує два методи визначення митної вартості товарів. Перший метод (основний) це за ціною договору (контракту), товарів які імпортуються (вартість операції). Другий метод (другорядний), який включає в себе: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ѓ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Отже кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Верховним Судом України у справі №809/322/17 від 03.04.2018 року зроблено правовий висновок, що з урахуванням положень пункту 2 частини другої статті 52 Митного Кодексу України у взаємозв`язку з частиною першою статті 53 цього Кодексу декларант не зобов`язаний доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Таким чином, зміст презумпції, виходячи з положень частини сьомою статті 54 Митного Кодексу України, полягає в тому, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Під час апеляційного розгляду представник митниці наголошував про те, що загальна вартість незадекларованих ОСОБА_1 товарів становить 1 051 670, 20 грн. Вказана вартість була встановлена на підставі листа «Інформація про ціну» за підписом директора ТОВ «Експоцентр - Одеса» ОСОБА_3 від 05.05.2021 року №0266-inf. В свою чергу апеляційний суд зазначає про те, що вищевказаний лист не може вважатись висновком експерта в розумінні ст.515 МК України. Так, митна експертиза це спеціальне науково-практичне дослідження, що проводиться експертами з метою рішення завдань митної справи для з`ясування питань, що виникають у процесі виконання вимог митного законодавства. ... У разі потреби, для здійснення митного контролю, можуть залучатися спеціалісти та експерти. Положеннями ч.1 ст.515 МК України встановлано, що експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Згідно з ч.2 ст.515 МК України експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи (ч.1 ст.516 МК України). Разом з тим у даній справі не проводилась експертиза по визначенню митної вартості незадекларованих товарів. В свою чергу лист «Інформація про ціну» за підписом директора ТОВ «Експоцентр - Одеса» ОСОБА_3 не є допустимим доказом того, що вартість незадекларованих ОСОБА_1 товарів складає саме 1 051 670, 20 грн. В матеріалах справи відсутні докази того, що посадові особи ТОВ «Експоцентр - Одеса» взагалі мають право на здійснення досліджень з проведення оціночної діяльності по визначенню митної вартості незадекларованих товарів. Сам лист був підписаний директором ТОВ «Експоцентр - Одеса» ОСОБА_4 , проте в ньому не вказано: коли, де, ким та на підставі якого процесуального документу проводилось дослідження; місце та час проведення дослідження; перелік питань, що були поставлені особі, яка проводила оцінку вартості товарів, тощо. Крім того матеріали справи взагалі не містять будь-яких даних про те, що посадові особи ТОВ «Експоцентр - Одеса» мають відповідну освіту, знання, кваліфікацію та досвід для визначення митної вартості незадекларованих товарів. Апеляційний суд зазначає, що у даному випадку була встановлена приблизна вартість незадекларованих товарів, що є неприпустимим, оскільки сума адміністративного стягнення у виді штрафу за ст.472 КПК України встановлюється саме в залежності від вартості товарів. За таких обставин апеляційний суд визнає лист «Інформація про ціну» за підписом директора ТОВ «Експоцентр - Одеса» ОСОБА_3 недопустимим доказом у справі. Один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року по справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18). Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1) статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41). З урахуванням встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга представника Одеської митниці Євдокимова Д.А. є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не доводять поза розумним сумнівом того, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив порушення митних правил, передбачене ст.472 МК України. З цих підстав апеляційний суд визнає постанову суду першої інстанції законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а тому не вбачає підстав для її скасування. Відповідно до п.1) ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. На підставі викладеного, керуючись статями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 472, 522, 529, 530 МК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Одеської митниці Держмитслужби України Євдокимова Д.А. - залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року, якою було закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.472 МК України відносно ОСОБА_1 на підставі п.1) ст.247 МК України, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко