Постанова Львівський апеляційний суд № 463/4790/18

Справа № 463/4790/18 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б. Провадження № 22-ц/811/2342/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. З участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу №463/4790/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 05 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ у справах дітей Личаківської районної адміністрації про вселення та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, В С Т А Н О В И В : 13.08.2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача про вселення її та малолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1 та просить суд зобов`язати відповідача не чинити перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем 15 жовтня 2006 року зареєструвала шлюб та у 2014 році за спільні кошти подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 . Після розлучення у 2018 році відповідач почав чинити позивачці та їх дітям перешкоди у користуванні квартирою. З даного приводу було звернення до правоохоронних органів з заявою про незаконні дії, однак листом Личаківського відділу поліції було надано відповідь та рекомендовано звернутись до суду, оскільки відносини, які склались між сторонами носять цивільно-правовий характер. А тому просить позов задоволити. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 05 травня 2021року позов задоволено. Вирішено вселити ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 та дітям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704, 80 гривень. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає висновок суду про те, що між сторонами існує конфлікт щодо порядку користування спірною квартирою безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували зазначену обставину. Також позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують факт чинення їй і дітям перешкод в користуванні квартирою. Судом при прийнятті рішення безпідставно не взято до уваги, що з листа Личаківського відділу поліції м.Львова, який доданий позивачкою до позовної заяви не вбачається з якого приводу позивачка зверталась в поліцію, і з приводу яких неправомірних дій відповідача. Судом не взято до уваги те, що позивач визнала, що вона приходила до квартири, що свідчить про те, що вона має доступ до квартири. Таким чином не проживання у квартирі зумовлене не його перешкодами, а волевиявленням самої позивачки. Незаконним та безпідставним вважає рішення в частині задоволення позову щодо зобов`язання не чинити перешкод у користуванні квартирою їх з позивачкою дітям, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що ним коли будь-коли чинилися перешкоди у користуванні квартирою. Сама позивач чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, забрала їх з квартири, де вони спільно проживали та не повідомляла йому місце їх перебування. На сьогоднішній день діти безперешкодно приходять у квартиру, де він з ними проводить час. Так як позивачкою не надано доказів порушення її прав, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В порядку ст.360 ЦПК України Відзив на апеляційну скаргу суду не надано. Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення карантинних обмежень, у зв`язку із неможливістю з`явитися в судове засідання через пандемію Covid-19, у задоволенні якого судом відмовлено ухвалою, що занесена до протоколу судового засідання. Представник третьої особи органу опіки та піклування Личаківської РА ЛМР Л.Андрес подав клопотання про розгляд апеляційної скарги у його відсутності. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому апеляційний суд вважає за можливим проводити слухання справи у відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи та поданої апеляційної скарги. Матеріалами справи та судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.10.2006р. по 15.01.2018р. В шлюбі у колишнього подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 27.01.2020р. визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності за кожним на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Постановою Львівського апеяційного суду від 01.02.2021р. рішення Личаківського районного суду м.Львова від 27.01.2020р.залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 27 січня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року залишено без змін. Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захис прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Кнвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» (далі - Конвенція), Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України). Відповідно до статті 358 ЦК Украни право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. За приписами статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК УРСР передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання інших членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позову та задоволення такого. Доводи апеляційної скарги про нечинення відповідачем ОСОБА_2 перешкод у проживанні у спірній квартирі спростовуються матеріалами справи та поясненнями позивача, що у квартирі змінений вхідний замок, їй не надано ключ до квартири внаслідок чого вона змушена з двома дітьми проживати в орендованій квартирі. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 05 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 16 листопада 2021 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І. Приколота Р.В.Савуляк