Постанова Полтавський апеляційний суд № 531/596/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/596/18 Номер провадження 22-ц/814/2400/21Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Одринської Т. В. суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П., за участю секретаря : Філоненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях Михайленка Дмитра на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 09 липня 2021 року В С Т А Н О В И В : В квітні 2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.09.2003, укладений між ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрового комбінату» та ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (колишній магазин) площею 185 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право власності держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області на вказану будівлю; витребувати нежитлову будівлю (колишній магазин) площею 185 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь позивача нежитлову будівлю (колишній магазин) площею 185 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне приміщення не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрового комбінату» та небуло безоплатно передано в користування, у зв`язку з чим у підприємства не виникло права власності на вказане майно. Спірне майно перебувало на балансі товариства, як об`єкт права державної власності. 12.06.2022 року ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрового комбінату» ліквідовано та на даний час державне майно залишилося без балансоутримувача. Позивач вважає, що зазначене державне майно вибуло з володіння Держави поза волею власника майна внаслідок незаконних дій відповідача, оскільки на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 10.09.2003 року, державну реєстрацію юридичної - особи ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрового комбінату», було скасовано. Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 09 липня 2021 року у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Рішення мотивоване тим, що на час вчинення оспорюваного договору, державну реєстрацію ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» було скасовано, тому правочин є недійсним. Водночас, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним договору курівлі-продажу спірного магазину, у зв`язку зі спливом позовної давності, так як позивач дізнався про те, що в магазині зроблений пункт помолу зерна ПП ОСОБА_2 , ще в 2003 році. Суд вважав, що позивачем не було доведено факт вибуття об`єкта права власності від особи, якій воно передано власником, поза волею цієї особи, оскільки відповідач придбав спірне нерухоме майно за договором купівлі-продажу з ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату», якому позивач передав магазин в корситування, а тому прийшов до висновку, що положення п.3 частини першої ст.388 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. З вказаним судовим рішенням не погодився в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях Михайленко Д. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з актом передачі майна від 23.02.95 регіональне віділення передало на баланс ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» об`єкти соціально-прбутоового призначення залишковою вартістю 414007 тис.крб, для яких органом приватизації встановлено пільги та вказані об`єкти залишилися на балансі на умовах користування без зміни власника у державній власності. Позивачем неодноразово проводилися превірки утримання, збереження, використання спірного державного майна та згідно з актом перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, яке обліковувалося на балансі ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» та проводилося 25.06.2001 року із залученням представника ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату», спосіб управління спірним державним майном визначений як такий, що майно підлягає приватизації. Також покликається на те, що предметом позову є визнання недійсним незаконного правочину, укладеного з неправоздатною юридичною особою, державну реєстрацію якої скасовано на момент вчинення правочину та що спірне майно вибуло з володіння держави всупереч законодавству. Вказує, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що спірний правочин є недійсним, проте судом помилково застосовано строк позовної давності, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Відзив на апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 27.02.1995 року на виконання договору купівлі-продажу №129 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області та Товариство покупців членів трудового колективу Бурякорадгоспу Октябрського цукрокомбінату підписали акт передачі державного майна Аакціонерного товариства типу «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» (а.с.21-23 т.1). Згідо зазначеного акту, регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області безоплатно передало Товариству покупців членів трудового колективу «Бурякорадгоспу Октябрського цукрокомбінату» державне майно «Бурякорадгоспу Октябрського цукрокомбінату» вартістю 3678425 тис.крб. Одночасно на баланс ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» передано об`єкти соціально-побутового призначення залишковою вартістю 414007 тис.крб. та об`єкти житлового фонду залишковою вартістю 39768 тис.крб., для подальшого використання відповідо до плану приватизації. (т. 1 а.с.10 - 16) 04.09.1996 року видано свідоцтво про державну реєстрацію ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату», відомості до ЄДРПОУ внесені 17.09.1996 року (а.с.101 т.1). 21.05.2001 року на замовлення ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату», виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю «магазин» 1981 року побудови площею 217,3 кв.м. вартістю 2010 грн. Нежитлова будівля «магазин», як самовільно побудована, була узаконена ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» (а.с.102-106 т.1) (а.с.107-148 т.1). 12.06.2002 року ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» було ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1а.с.24,25). 10.09.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) нежилу будівлю магазин, по АДРЕСА_1 (а.с.35 т.1). Відповідно до умов договору право власності переходить до покупця з моменту підписання договору сторонами. Право власності за ОСОБА_1 на вказане майно, було зареєстровано Державним реєстратором Карлівської районної державної адмінстарції Полтавської області Фомічовою Ю.Г. 07.08.2017 року, за реєстраційним номером 1325016653216, на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу (а.с.29-34 т.1). Встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час господарює в с.Іванівка Карлівського району в спірному приміщенні, де 20 років веде мукомельне господарство. Так як, на час вчинення оспорюваного договору державну реєстрацію ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» було скасовано, суд першої інстанції прийшов до висновку, що правочин є недійсним. В свою чергу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в частині позовних вимог про визнання правочину недійсним, у зв`язку зі спливом позовної давності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Вимоги щодо змісту та форми правочинів визначаються законодавством, чинним на момент їх укладання. Це саме положення стосується також підстав визнання правочинів недійсними. При розгляді справи про визнання правочину недійсним він оцінюється на предмет відповідності до вимог законодавства, чинного під час його укладення. Отже, на правочини, укладені до моменту набуття чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, тобто до 1 січня 2004 року, поширюється законодавство, чинне на момент їх укладення, зокрема Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року. Зміст оспорюваного правочину свідчить про те, що він укладений в період чинності ЦК Української РСР, а саме: 10.09.2003 року. У тому разі, коли правочин укладено до набуття чинності ЦК України від 16 січня 2003 року, тобто до 1 січня 2004 року, і він оскаржується з підстав, передбачених законодавством, чинним на момент його укладання, вимога про визнання такого правочину недійсним підпадає під дію позовної давності. На вимоги про визнання недійсними правочинів за ЦК Української РСР 1963 року поширювався загальний строк позовної давності у три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (статті 71, 75 ЦК Української РСР 1963 року). Відповідно до статті 76 ЦК Української РСР перебіг позовної давності починається з дня виникнення в особи права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відсутність самого права виключає і застосування позовної давності, і можливість захисту в судовому порядку. Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові (частина перша статті 80 ЦК Української РСР 1963 року). Відповідно до пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. У разі, якщо строк позовної давності сплив до 1 січня 2004 року, правила ЦК України не застосовуються, а застосовуються приписи ЦК Української РСР 1963 року. Це стосується і вимог про визнання недійсними правочинів. Договір купівлі-продажу, який є предметом даного спору, укладений 10.09.2003 року, спірні правовідносини щодо позовної давності регулюються ЦК України. За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше». Звертаючись до суду з даним позовом в травні 2018 року, позивач посилався, зокрема на те, що укладений 10.09.2003 року договір купівлі-продажу між Відкритим акціонерним товариством «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), є недійсним, оскільки станом на час вчинення оспорюваного договору, державну реєстрацію ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату» було скасовано. Про факт вибуття спірного майна з володіння Держави поза волею власника майна внаслідок незаконних дій відповідача, позивач дізнався лише 17.10.2017 року, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по спірному об`єкту. Враховуючи те, що спірний договір було вже укладено після скасування державної реєстрації ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату», суд прийшов до вірного висновку, що він є недійсним в силу вимог статті 48 ЦК Української РСР 1963 року недійсною. Застосовуючи строк позовної давності до вимог позивача про визнання правочину недійсним, суд вірно виходив з того, що ще з 2003 року позивачу було відомо про те, що відповідач використовує магазин, як пункт помолу зерна. Після того, позивач неодноразово проводив перевірки стану приміщення. Доказів того, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, раніше суду не надано. Встановлено, що ОСОБА_1 з 2003 року відкрито користується спірним приміщенням. Позивачем неодноразово проводилися перевірки утримання, збереження та використання майна, що обліковується на балансі ліквідованого товариства, в тому числі нежитлової будівлі (магазин 1981р.п.), що не заперечується самим позивачем. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях не зазначено обставин які заважали йому отримати інформацію на якій правовій підставі ОСОБА_1 відкрито користується спірним майно. Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені ст.388 ЦК, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч.1 ст.388 ЦК). Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому, в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що спірне майно, згідно договору купівлі-продажу державного майна та акту передачі державного майна від 27.02.1995, регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області передало в користування ВАТ «Бурякорадгоспу Октябрського цукрокомбінату» (а.с.21-23 т.1). Правочин, на підставі якого ВАТ «Бурякорадгоспу Октябрського цукрокомбінату» набуло право власності на спірне майно не визнаний недійсним. Крім того встановлено, що нежитлова будівля «магазин 1981» позивачем було передано ВАТ «Бурякорадгоспу Октябрського цукрокомбінату» на відповідній правовій підставі (а.с.21-23 т.1). Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях Михайленка Дмитра залишити без задоволення. Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 09 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15.11.2021. Головуючий Т.В. Одринська Судді О.О. Панченко В.П. Пікуль